З метою безкризового розвитку та освоєння компаніями вітчизняного страхового ринку має бути підвищена ефективність менеджменту та маркетингового аналізу сегментів ринку (виділення окремих груп споживачів страхових продуктів, підготовка цільових програм страхових компаній з максимального задоволення потреб споживачів, інтересів держави та самих страховиків, взаємна координація їх діяльності з виконання цих програм і заходів).
Для подолання нерівномірності охоплення фізичних і юридичних осіб страховими послугами на сучасному етапі розвитку страхової галузі в Україні, а також з метою максимального забезпечення потреб страхувальників підвищена увага приділятиметься вдосконаленню страхової справи в регіонах.
Подальший розвиток страхового ринку зумовлюватиметься формуванням і реалізацією довгострокової стратегії та активної поточної політики держави в страховій сфері. Стан ринку визначатиметься ступенем принципового обмеження юридичної (державної) обов'язковості як методу реалізації страхової політики та рішучого розширення сфери дії економічної обов'язковості. Зрозуміло, що треба прагнути того, щоб економічна обов'язковість знаходила якнайповніше розуміння та схвалення з боку суб'єктів господарювання. Насамперед необхідно вирішальною мірою підняти рівень страхування в ієрархії сфер життєдіяльності суспільства. Це, у свою чергу, вимагає створення відповідного страхового ринку з раціональним набором різноманітних страхових послуг, вміло пропонованих страховиками. Незалежно від цього, економічна обов'язковість, яка значною мірою визначає розміри та структуру попиту на страхові послуги, має посісти важливе місце в розрахунках між суб'єктами господарювання та державним бюджетом. Іншими словами, цілі та вимоги страхової політики повинні узгоджуватися, зокрема і в першу чергу, з податковою політикою держави.
На нашу думку, подальший розвиток обов'язкового страхування в Україні можливий за умови:
- припинення практики прийняття нормативно-правових актів, що містять декларативні норми про обов'язковість страхування;
- створення чіткої законодавчої основи обов'язкового страхування;
- прийняття відповідних законодавчих актів винятково на підставі фінансово-економічного обґрунтування можливості вирішення проблем страхового захисту в обов'язковій формі та на запропонованих умовах;
- проведення інвентаризації відповідних об'єктів; визначення їх вартості, ризиків, що мають страхуватися, форм страхування;
- визначення реальних джерел здійснення страхового захисту.
Крім цього, вдосконалення сегменту обов'язкового страхування можливе через: посилення контролю з боку Державної комісії з регулювання фінансових ринків, відповідних міністерств і відомств над здійсненням уже законодавче визначених видів обов'язкового страхування; проведення відкритих конкурсів страховиків, що залучаються для здійснення страхування за рахунок бюджетних коштів; створення централізованих гарантійних фондів.
Ідеологія страхування в Україні не повинна базуватися на примусовому стосовно страхувальника характері заходів з розвитку страхового ринку і, перш за все, — на намаганні буквально нав'язати суспільству широкомасштабний розвиток обов'язкового страхування.
Спроби силоміць затягти страхувальників у чергу за страховими послугами є безперспективними з причини не лише небажання страхувальників сліпо підкорятися, а, передусім, банальної відсутності грошей для оплати широкого переліку видів обов'язкового страхування.
Реформування системи страхування не має обмежуватися створенням її нормативно-правового фасаду. Для реалізації законодавчих норм необхідно забезпечити умови їх реального впровадження та дотримання. Держава має усвідомити: формула її взаємовідносин зі страховиками — ми вас контролюватимемо — є малоефективною. Необхідним є впровадження формули — ми про вас дбатимемо та стимулюватимемо вас (враховуючи, що контроль є одним із інструментів стимулювання). Лише за умови створення певної системи стимулювання та мотивації діяльності страховиків і страхувальників можливі реальні позитивні зрушення.
З огляду на зазначене вище, принциповим питанням є оптимізація обов'язкового страхування в Україні, приведення його у відповідність до норм ЄС , що є необхідною передумовою для подальшого розвитку страхового ринку.
Пріоритетними напрямами розвитку добровільного страхування в Україні є: страхування життя, добровільне медичне та пенсійне страхування, страхування від нещасних випадків.
Становлення повноцінного страхування життя базуватиметься на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування життя, формування інституту актуаріїв (з обов'язковим законодавчим закріпленням основ діяльності, пов'язаної з розрахунками страхових тарифів, резервів, аналізом реалістичності інвестиційних програм і дестабілізуючих чинників).
Розвиток добровільного медичного страхування визначатиметься реформуванням сфери охорони здоров'я, прийняттям відповідного законодавства, об'єднанням зусиль усіх зацікавлених структур (органів охорони здоров'я, страхових медичних організацій, асоціацій, спілок, органів із захисту прав споживачів).
Широке запровадження добровільного пенсійного страхування матиме шанси на успіх за умов обов'язкової синхронізації з проведенням широкомасштабної пенсійної реформи в Україні.
Отримають розвиток і такі перспективні види страхування, як страхування дітей для здобуття освіти, для чого необхідна координація зусиль страховиків з міністерством освіти і науки, міністерством праці та соціальної політики та іншими зацікавленими міністерствами та відомствами.
Поряд із зазначеними вище умовами, подальший розвиток добровільних видів страхування значною мірою визначатиметься:
- терміном і масштабом перспективного запровадження податкових вилучень для громадян, що страхують життєво важливі майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям, володінням, користуванням і розпорядженням житловими приміщеннями та домашнім майном;
- забезпеченням більшої інформованості потенційних страхувальників про діяльність страхових компаній і послуги, що ними надаються, організацією роз'яснювальної роботи про механізми пенсійної реформи, пропагандою досвіду розробки й реалізації пенсійних програм.
Прогресивним напрямом є запровадження повноцінної системи страхування інвестицій з метою реалізації великих інвестиційних проектів, що забезпечуватиметься: розробкою конкретних механізмів використання потенціалу страхових компаній для страхового захисту інвестицій; розширенням взаємодії страхових компаній з кредитними установами, інвестиційними компаніями та іншими структурами, які акумулюють довгострокові ресурси.
Розширюватиметься страхування професійної діяльності компаній-учасниць фондового ринку, метою якого є мінімізація ризиків учасників фондового ринку, зміцнення їх фінансової стійкості та підвищення економічної безпеки їх операційної діяльності.
У найближчій перспективі отримає розвиток Інтернет-страхування як комплекс загальноприйнятих елементів взаємодії страхової компанії та її клієнта (що виникають у процесі продажу продукту страхування, його обслуговування та виплати страхового відшкодування) з використанням (повністю чи більшою мірою) Інтернет-технологій. Такий комплекс, як правило, включатиме:
· розрахунок величини страхової премії і виз ачення умов її виплати;
· заповнення форми заяви на страхування;
· замовлення та безпосередню оплату полісу страхування;
· здійснення періодичних виплат (розстроченої страхової премії);
· обслуговування договору страхування в період його дії (інформаційний обмін між страховиком і
· страхувальником — формування довільних звітів на запити страхувальників, у т.ч. про стан і випадки зміни договірних умов, правила надходжень і виплат);
· обмін інформацією між страхувальником і страховиком за умов настання страхової події тощо.
Розвиток страхового ринку зумовлюватиметься підготовкою вузами висококваліфікованих кадрів для страхових компаній за спеціальностями "Фінанси і кредит", "Бухгалтерський облік і аудит", "Менеджмент", "Маркетинг" зі спеціалізацією "Страхування", "Математика страхової справи". Важливе місце в підготовці кадрів страховиків має відводитися формуванню висококваліфікованого професорсько-викладацького складу учбових закладів.
Удосконалення роботи органів нагляду за страховою діяльністю відбуватиметься на підставі включення до сфери їх компетенції розробки планів розвитку страхового бізнесу, аналізу фінансового стану засновників (акціонерів, учасників, афільованих осіб) та їх часток у статутному капіталі страхової компанії, порядку їх реорганізації і ліквідації, платоспроможності та фінансової стійкості страховиків.
Особливе місце у розвитку вітчизняного страхового ринку належатиме ступеню розвитку інтеграційних процесів.
Глобалізація світової економіки охоплює і систему страхових відносин. Глобалізація страхування є процесом стирання законодавчих та економічних бар'єрів між національними страховими ринками, що має на меті формування глобального страхового простору. Це виразно виявляється в таких процесах: концентрація страхового та перестраховок) капіталу; зрощення банківського та страхового капіталу; концентрація на ринку страхових посередників і споживачів страхових послуг; зміна попиту на "масові" страхові послуги, активізація участі страховиків у пенсійному страхуванні; розширення сфери використання приватного комерційного страхування; зміни традиційних форм і видів страхових послуг, що призводять до зрощення страхових і фінансових послуг; зміна ринкового середовища.