ПЛАН
Вступ
Розділ I. Поняття тілесних ушкоджень та їх класифікація
1.1. Тяжке тілесне ушкодження.
1.2. Тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
1.3. Легке тілесне ушкодження.
1.4. Поняття побоїв та мордування.
Розділ II. Відповідальність за заподіяння умисних ушкоджень, побоїв та мордування.
2.1. Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побоїв та мордувань.
2.2. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, від вбивства з необережності.
2.3. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження від замаху на вбивство.
Розділ III. Обставини, що пом’якшують відповідальність.
3.1. Заподіяння тяжкого або середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання.
3.2. Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
3.3. Заподіяння тілесних ушкоджень з необережності.
Висновок
Список літератури
Конституція України проголосила життя, здоров’я, честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. На охороні цієї цінності стоїть кримінальне право, яке передбачає найсуворішу – кримінальну - відповідальність за неправомірне посягання на такі цінності. В цій роботі я розглядаю відповідальність за злочини, що посягають на життя і здоров’я особи, склади которих передбачено в главі 3 кримінального кодексу України. Злочинами проти здоров’я називають суспільно-небезпечні навмисні чи необережні діяння у формі дій або бездіяльності, спрямовані на завдання шкоди іншій особі. Кримінально-правова охорона життя і здоров’я має універсальних характер, вона не залежить від суспільних ознак особи потерпілого. Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров’я як юнака, так і безнадійно хворого, героя і завзятого злочинця.
Чи актуальна ця тема в сучасних умовах життя? Так, адже тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості завдаються споконвіку, за різних умов і обставин. У нашому житті вони неодмінно присутні в побуті, неодмінно супроводжують різноманітні злочини і правопорушення, завдаються умисно чи з необережності. Головне покликання нашого кримінального закону – виправдати правомірне заподіяння ушкоджень і покарати злочинця згідно нашого почуття справедливості.
Сучасна криміногенна ситуація і низький культурний рівень життя обумовлює поширеність такого суспільно-небезпечного діяння. І тому детальне вивчення цієї теми є необхідною і корисною діяльністю будь-якого правоохоронця.
ПОНЯТТЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
Тілесним ушкодженням з медичної точки зору вважається порушення анатомічної будови тканини або фізіологічної функції організму, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних. В медицині ушкодження (травми) класифікують в залежності від:
1) наслідків (смертельні і несмертельні);
2) морфологічних і фізіологічних ознак дії на організм (анатомічні – крововиливи, садна, рани, переломи та тріщини, вивихи, ушкодження внутрішніх органів з порушенням їх цілості чи без неї і т. д.; функціональні – біль, струс окремих органів чи всього організму, шок).
3) чинників зовнішнього середовища, які діяли на організм (фізичні – ушкодження, спричинені тупими та гострими предметами, вогнепальнею зброєю, дією крайніх температур, всі види механічної асфіксії, ураження електричним струмом і т. д.; хімічні – отруєння, хімічні опіки; біологічні – інфекційні та бактеріальні; психічні – стрес, переляк, дії чи бездіяльність, що спричинили сильне душевне хвилювання й справили негативний вплив на здоров’я[1].
З точки зору теорії кримінального права, тілесним ушкодженням визнається протиправне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, якою порушена анатомічна цілісність чи фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого[2]. Тілесні ушкодження мають зовнішній прояв – рани, переломи, розриви шкіри – і така шкода може бути визначена.
Класифікація тілесних ушкоджень.
За ступенем тяжкості розрізняють:
- тяжкі тілесні ушкодження;
- тілесні ушкодження середньої тяжкості;
- легкі тілесні ушкодження.
Кожний ступінь тяжкості тілесних ушкоджень має свої ознаки. Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначається судово-медичною експертизою згідно Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. Згідно цих Правил, характер і ступінь тяжкості ушкоджень визначають за трьома критеріями:
1) патологічний – визначає небезпечність тілесних ушкоджень для життя в момент їх заподіяння, а також характер і ступінь порушення цілості і функцій тканин чи органів та тривалість впливу цих порушень на стан здоров’я.
2) економічний – визначає ступінь втрати працездатності.
3) естетичний – визначає знівечення обличчя потерпілого.
З цих критеріїв патологічний є головним, а два інші – додатковими.
Тяжке тілесне ушкодження. Згідно закону (КК України, ст. 101), тяжким тілесним ушкодженням визнається ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння або таке, що спричинило втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не меньше, ніж на одну третину, або переривання вагітності, або непоправне знівечення обличчя. Таким чином, можна виділити наступні ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
1. небезпечність для життя в момент заподіяння, або
2. втрата будь-якого органу чи його функцій, або
3. переривання вагітності (незалежно від строків), або
4. спричинення психічної хвороби (незалежно від можливості одужання), або
5. непоправне знівечення обличчя, або
6. розлад здоров’я, пов’язаний із стійкою втратою працездатності більше, ніж на третину.
Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Необхідною умовою є причинно-наслідковий зв’язок між заподіяним ушкодженням і небезпечним для життя станом. До таких ушкоджень відносяться:
а) проникаючі ушкодження будь-якої порожнини тіла (черепної, грудної чи черевної), з ушкодженням або навіть без ушкодження внутрішніх органів. Відкриті ушкодження нижньої третини прямої кишки, піхви, сечовипускного каналу належить відносити до небезпечних для життя тільки за наявності загрозливих для життя явищ.
б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа;
в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням,так і без здавлення головного мозку або забій головного мозкусередньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурноїділянки.
г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявностізагрозливих для життя явищ;
д) ті, що проникають у канал хребта, у тому числі й безушкодження спинного мозку та його оболонок;
е) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців,односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а такожпереломи зубовидного відростка II шийного хребця; у тому числі безпорушення функції спинного мозку;
є) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих дляжиття явищ, а також їх вивихи;
ж) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;
з) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чипоперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або занаявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня;
и) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижовихсегментів спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальнимшоком чи порушенням функцій тазових органів;
і) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінкиглотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежновід того з боку шкіряних покривів чи з боку слизової оболонки(просвіту органа) вони заподіяні;
ї) закриті переломи під'язичної кістки, закриті й відкритіушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної,паращитовидної, вилочкової - у дітей) - все за наявностізагрозливих для життя явищ;
л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини,органів заочеревного простору, порожнини таза - все за наявностізагрозливих для життя явищ;
м) відкриті переломи великих трубчастих кісток. Відкриті переломи інших відділів і закриті переломи будь-яких відділів названих кісток, а також відкриті і закриті переломи променевої, ліктьової та малогомілкової кісток можуть бути зараховані до небезпечних для життя за наявності загрозливих для життя явищ.
н) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життяявищ;
о) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивнукрововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гострунедостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострірозлади регіонарного і органого кровообігу, жирову чи газовуемболію. Всі вони мусять підтверджуватись об'єктивними клінічнимиданими, результатами лабораторних та інструментальних досліджень;
п) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної(загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової,підклубової, стегневої, підколінної артерій чи вен, що їхсупроводять. Ушкодження інших периферичних судин (голови, обличчя, шиї, передпліччя, кисті, гомілки, стопи) кваліфікуються у кожному випадку залежно від спричинених ними конкретних загрозливих для життя явищ.
р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячнийудар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опікиIII-IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опікиIII ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, щосупроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхівза наявності загрозливих для життя явищ;