Смекни!
smekni.com

Конституцiйнi права та обов язки громадян України (стр. 2 из 3)

i яка дiє в Українi. Ст. 11 Конвенцiї вимагає вiд держав - учасниць

систематично розглядати правила, iнструкцiї, методи та практику до-

питiв, умови утримання пiд вартою, поводження з арештованим для то-

го, шоб не припускати застосування тортур.

Згiдно з частиною 3 статтi 28 Конституцiї України "жодна людина

без її вiльної згоди не може бути пiддана медичним, науковим чи

iншим дослiдам". Бiльш детально це положення розкрито в Основах за-

конодавства України про охорону здоров'я, де у статтi 45 заборо-

няється проведення науково-дослiдного експерименту на хворих, ув'яз-

нених або вiйськовополонених, а також терапевтичного експерименту на

людях, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою

дослiду.

Значну кiлкiсть особистих прав людини охоплює поняття "недотор-

канiсть особи', яке розглядається, з одного боку, як право на свобо-

ду та особисту недоторканiсть (ст. 29), а з другого, як право на

охорону особистого та сiмейного життя (ст. 32). Право на свободу

включає такi аспекти, як гарантiї вiд незаконного арешту та затри-

мання, свободу пересування, вiльний вибiр мiста проживання, право

залишати Україну та повертатись в Україну. Детально процедури i по-

рядок в'їзду та виїзду закрiпленi в Законi України "Про порядок

в'їзду з України та виїзду в Україну громадян України" вiд 21 сiчня

1994 р.

Недоторканiсть особистого життя означає, що нiхто без згоди гро-

мадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати

його подружнi, родиннi, iнтминi та iншi проявн iндивiдуальної

актнвностi.

Серед норм законодавства України, що стосуються охороми особис-

того життя, слiд окремо видiлити такi.

1. Недопустимiсть збирання, зберiгання, використання та поширен-

ня конфiденцiйної iнформацiї про особу без її зголи, право громадян

знайомитися iз вiдомостями про себе та гарантування судового захисту

права спростовувати недостовiрну iнформацiю про себе та членiв своєї

сiм'ї (ст.32 Конституцiї України). Це положення Конституцiї де-

талiзується Законом України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992 року,

вiдповiдно до статтi 23 якого забороняється збирання вiдомостей про

особу, якщо немає її попереднього погодження. А ст. 31 названого

Закону передбачає наступнi права громадян:

- знати пiд час збору iнформацiї, якi вiдомостi про них, з якою

метою збираються, як, ким, з якою цiллю використовуються;

- заперечувати достовiрнiсть, повноту, доречнiсть iнформацiї.

Згiдно зi статтею 41 Закону України "Про телебачення та радiомовлен-

ня в Українi" вiд 21 грудня 1993 року не припускається без згоди

батькiв або осiб, що їх замiнюють, розiiовсюджепня iнформацiї про

неповнолiтнiх, якi здiйснили злочин, про злочини щодо неповнолiтнiх,

а також про самогубство неповнолiтнiх, якщо така iнформацiя дає мож-

ливiсть iдентифiкувати особистiсть.

2. Забезпечення таємницi всиновлення (стаття 112 Кодексу про

шлюб та сiм'ю України) шляхом змiни мiсця, дати народження дитини

(не бiльш нiж на 6 мiсяцiв). Розголошення цiєї таємницi тягає

вiдповiдальнiсть за статтєю 115-1 Кримiнального кодексу України.

3. Право на збереження лiкарської таємницi (Основи законодавства

України про охорону здоров'я, ст. 40), за яким медичнi працiвники та

iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових

обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та iх

результати, iнтимну i сiмейну сторони життя громадянина, не мають

права розголошувати цi вiдомостi. Окремо право на збереження

лiкарської таємнмцi шодо осiб, якi iнфiкованi ВIЛ, закрiплено у

Законi України "Про запобiгання захворюванню на СНIД та соцiальний

захист населення" вiд 12 грудня 1991 р. Вiдповiдальнiсть про розго-

лошення iнформацiї про цю категорiю хворих передбачена статтею 108-4

Кримiнального кодексу України.

4. Адвокатська таємниця. Статтею 9 Закону України "Про адвокату-

ру" вiд 18 грудня 1992 р. передбачено, що предметом адвокатської

таємницi є питання, з якими особа звертається до адвоката, змiст

консультацiй, порад, роз'яснень та iнших вiдомостей, якi адвокат от-

римав при здiйсненнi своїх професiйних обов'язкiв. Адвокату заборо-

няється розголошувати цi вiдомостi, а також використовувати їх у

власних iнтересах та в iнтересах третiх осiб.

5. Дотримання таємнiiцi здiйснення нотарiальних дiй нотарiусами

та iншими посадовими особами (Закон України "Про нотарiат" вiд 2 ве-

ресня 1993 р., стаття 8).

6. Недоторканiсть житла (ст.ЗО Конституцiї України). Це означає,

що нiхто не має права знаходитися у чужому житлi проти волi його

мешканцiв. Вiдповiдальнiсть за порушення цього права передбачена

статтею 130 Кримiнального кодексу України.

7. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та iншої

кореспонденцiї (ст.31 Конституцiї України, ст.131 Кримiнального ко-

дексу України). Конституцiя закрiплює свободу думки i слова, свiтог-

ляду i вiросповiдання (ст. 34-35). Свобода слова - це вiльне вира-

ження поглядiв та переконань. Свобода думки передбачає вiдсутнiсть

державної iдеологiї, нав'язаної громадянину як юридичний обов'язок.

Цi права зв'язанi з правом громадян на збирання, зберi- гання, вико-

ристання iнформацїї, яке врегульовано ст.34 Конституцiї та Законом

України "Про iнформацiю" вiд 2 жовтня 1992. Iнформацiя - це докумен-

тованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, якi

вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому природньому се-

редовищi. За режимом доступу iнформацiя подiляється на вiдкриту та

iнформаiцю з обмеженим доступом. Обмеження права на отримання

вiдкритої iнформацiї забороняється законом. Iнформацiя з обмеженим

доступом подiляється на конфiденцiйну та секретну. Конфiденцiйна

iнформацiя - це вiдомостi, якi знаходяться у володiннi, користуваннi

та розпорядженнi фiзичних та юридичних осiб та поширюються за iх ба-

жанням та умовамi. Секретна iнформацiя - це iнформацiя, яка мiстить

вiдомостi, що складають державну та iншу таємницю, розголошення якої

завдає шкоди особi, державi. Доступ до такої iнформацiї регулюється

Законом України "Про державну таємницю" вiд 21 сiчня 1994 р.

Право на свободу вiросповiдання, крiм ст.35 Конституцiї України,

регулює Закон України "Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї

в Українi" вiд 23 квiтня 1991 р. В законi, зокрема, передбаченi й

такi права, як право батькiв за взаємною згодою виховувати дiтей

вiдповiдно до своїх власних переконань та ставлення до релiї, навча-

тися релiгiйного вiровчення та здобувати релiгiйну освiту та iшi.

Слiд також зазначити, що церква та релiгiйнi органiзацiї вiдокрем-

ленi вiд держави, а школа вiд церкви.

ПОЛIТИЧНI ПРАВА.

Полiтичнi права надають громадянам можливiсть брати участь у

суспiльному та полiтичному життi країни.

До них, перш за все, слiд вiднести право на свободу об'єднання у

полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї та право на участь у про-

фесiйних спiлках (ст.36-37 Конституцiї України), якi в мiжнародних

Пактах з прав людини об'єднуються в поняття "право на свободу

асоцiацiй".

Полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї дiють на пiдставi

Закону України "Про об'єднання громадян" вiд 16 червня 1992 р., за

яким створювати полiтичнi партiї можуть громадяни, якi досягли 18

рокiв, не обмеженi судом у дiєздатностi i не тримаються в мiсцях

позбавлення волi. Засновниками громадських органiзацiй можуть бути

громадяни України, громадяни iнших держав та апатриди, якi досягли

18 рокiв, а молодiжних та дитячих органiзацiй - 15-рiчного вiку.

Членами полiтичних партiй можуть бути громадяни з 18 рокiв, гро-

мадських органiзацiй - з 14 рокiв, дитячих та молодiжних - за iх

статутом.

Громадяни мають право браги участь у виборах i референдумах. Гро-

мадяни України мають право на доступ до державної служби (ст. 38

Конституцiї), яке бiльш детально закрiплено в Законi України "Про

державну службу" вiд 16 грудня 1993 р. Державна служба в Українi -

це професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних орга-

нах та iх апаратi щодо практичного виконання завдань i функцiй дер-

жави та одержують заробiтну плату за рахунок державних коштiв. Право

на державну службу мають громадяни України, якi одержали вiдповiдну

освiту i професiйну пiдготовку та пройшли у встановленому порядку

конкурсний вiдбiр.

Право збиратися мирно, без зброї i проводити збори, мiтинги, по-

ходи i демонстрацiї (ст.39) дозволяє громадянам виражати колективний

погляд на рiзнi питання суспiльного та державного життя, привертати

до них увагу населення, державних органiв, висувати певнi вимоги або

пiдтримувати соцiальнi iнiцiативи. Вимогами до проведення таких за-

ходiв в свiтовiй практицi є:

1. непорушення прав i свобод iнших,

2. переслiдування мирних цiлей,

3. проведення цих заходiв без зброї. Право громадян звертатись

до органiв державної влади та мiсцевого самоврядування та вчасно

отримувати вiдповiдь, крiм ст.40 Конституцiї України, врегульовано

Законом України "Про звернення громадян" вiд 2 жовтня 1996 р.

Пiд зверненням громадян слiд розумiти викладенi в письмовiй або

уснiй формi пропозицiї (зауваження), заяви (клопотання) i скарги. У

зверненнi має бути визначене прiзвище, iм'я та по-батьковi, мiсце

проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауважен-

ня, пропозицii, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може

бути усним (викладено на особистому прийомi) або письмовим, вiд ок-

ремої особи чи групи осiб (колективне). Якшо цi вимоги порушенi,

звернення не пiзнiше як через 10 днiв повертається особi з роз'яс-

неннями.

При розглядi заяви чи скарги громадянин має право:

- знайомитися з матерiалами перевiрки,

- бути присутнiм при розглядi звернення,