На площі живлення однієї рослини 50 х 70 см 1 га займає 35 - 40000 рослин, загальна кількість суцвіть / га » 450 - 600000, а трубчастих квіток - 23 - 60 млн. Тому цукропродуктивність плантацій залежить від віку. На дворічній плантації сума квіток » 2,5 - 9000 на рослину. А на трирічній - 4 - 16000 квіток. Тому цукропродукція з дворічної плантації = 20 - 60 кг/га, або в перерахунку на мед - 25 - 75 кг/ га, а з трирічної - 50 - 105 кг/ га цукру, або 60 - 130 кг/ га меду.
При зниженні природного освітлення цукропродуктивність ехінацеї знижується на 10 - 15 % навіть в теплу погоду [ 37 ].
Відвідування бджолами квіток ехінацеї протягом дня не однакове. Мінімальне вранці ( 8 - 9.00) . До 11.00 ( t0 18 - 200 C ) кількість бджіл подвоюється і припадає по 2 - 3 бджоли на суцвіття ; з 11.00 до 19.00 - найбільша кількість відвідань ( 2 -3 , рідше 4 бджоли на кошик ) . Помічено також, що крім нектару бджоли збирають і пилок ( злітають із жовто-оранжевою обніжкою ).Культивування ехінацеї має велике значення для забезпечення бджіл медозбором в кінці літа - на початку осені.
З 18 століття ехінацею розводять як декоративну культуру. Сьогодні вирощують такі сорти , як " Король ", "Сомбреро ", " Вечірнє сонце ", " Маячок ", та форми з білими квітками : " Білий принц ", " Білий жаданий " .
ІНТРОДУКЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.
Вважається, що плодоношення є об'єктивним показником успішності інтродукції виду, його адаптації до нових умов середовища. На підставі проведених в Дніпропетровському ботанічному саду досліджень було зроблено висновки, що потенційна продуктивність ( середня кількість насінних зачатків ) і фактична насінева продуктивність ( середня кількість насіння на пагін або особину ) залежить від місця попередньої репродукції. ( Наприклад, рослини мезофільних репродукцій в посушливих умовах знижують свою життєвість ) .
Вага насіння рослин є показником його якості : виповненості, ступеню розвитку зародка і кількості запасних поживних речовин. За ГОСТ 7357-75 ( 1964 ), насіння ехінацеї пурпурової розділяють на 1, 2, 3 класи, котрі повинні мати відповідно лабораторну схожість 70, 50, 40 % і проростати протягом 14 діб при 200 С. Дані про інтродукцію ехінацеї з різних географічних областей свідчать про широку екологічну амплітуду цього виду.Адаптація іде більш успішно у рослин, що вирощуються з насіння, для якого умови нового району більш близькі до умов попередньої репродукції [ 9 ].
9.ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕХІНАЦЕЇ
З давніх давен вважалося, що три зброї лікаря - це слово, рослина і ніж. І хоча в наш час традиційна медицина більше послуговується різноманітними синтетичними лікувальними засобами, очевидно і природно, що знімати з рахунків лікарські рослини ніхто не збирається. Рослини залишаються невичерпним джерелом для пошуку нових сполук з цілющими властивостями.
На території України росте понад 2000 видів рослин, котрі використовуються в науковій медицині. Близько 300 видів визнані перспективними для наукового дослідження.
На підставі численних біохімічних і фармакологічних досліджень встановлено, що через раціонально- збалансоване і тонко - дозоване природне співвідношення різних речовин , цілісним рослинам на відміну від виділених із них активних складових, притаманні м'якість фармакологічної дії , поступовість нарощення лікувального ефекту, незначна токсичність при тривалому використанні. Крім того, в одній рослині міститься декілька активних речовин з різними лікувальними властивостями. Крім безпосереднього впливу на патогенний процес, рослини, як правило, справляють загальнооздоровлюючий вплив на організм.
Ехінацея - славетна цілюща рослина північноамериканських індіанців і нею вони послуговуються вже понад 5000 років. Дослідник народної медицини індіанців Ллойд повідомляє, що коли чоловіки племені виходили на полювання дикого звіра, жінки в кам'яних ступках розтерали листя або корені ехінацеї на кашку. Цю кашку накладали на уражені місця і рани загоювались надзвичайно швидко. Чоловіки також вживали у їжу листя ехінацеї , як сильний природний стимулятор, для знімання втоми, щоб мати силу долати великі перегони в погоні за здобиччу.
Ехінацея пурпурова належить до родини айстрових, котрим не притаманні токсичні влвстивості. Листя можна додавати в салати з різної зелені, крім квасцю, в присутності якого салат стає несмачним. Сама ехінацея має пекучий смак, зумовлений вмістом ефірних олій.
Листя ехінацеї в салаті за вмістом вітамінів та мікроелементів не поступається овочам.
Екстраговані з ехінацеї хімічні сполуки розділяють на гідрофільні і ліпофільні.
9.1 ГІДРОФІЛЬНІ РЕЧОВИНИ:
З усіх хімічних сполук, що входять до складу ехінацеї, найбільше вивчені полісахариди, з якими багато вчених пов'язують її здатність посилювати імунітет. Із різних видів ехінацеї були виділені прості цукри (арабінозу, галактозу, глюкозу, ксилозу, маннозу, рамнозу, пентозани, фруктозу), олігосахариди ( сахарозу) і полісахариди ( крохмаль, целюлозу, геміцелюлозу, інулін, пектин). Вміст фруктанів в надземній частині ехінацеї пурпурової в 10 разів менший за вміст у коренях, а в надземній частині ехінацеї вузьколистої не виявлено зовсім. Фруктозан інулін в коренях максимально накопичується восени і взимку, влітку його кількість мінімальна. В фармакологічному відношенні інулін ехінацеї не вивчався. Відомо лише, що він грає велику роль при лікуванні діабету, як усі фруктани, має певну протипухлинну активність. З рослин інулін добре екстрагується водно - спиртовими сумішами.
Також в надземній частині ехінацеї встановлено високий вміст крохмалю, а сумарна кількільсть клітковини, пектинів, геміцилюлози та інших нерозчинних вуглеводів складає 38 % в перерахунку на суху речовину.
На початку 70-х років серед водорозчинних полісахаридів виділили ехінацин-б і була висловлена думка про те, що ця сполука утворює комплекс з гіалуроновою кислотою, надаючи їй стійкості проти гіалуронідази (фермента, що часто виробляється патогенними бактеріями і руйнуючи глікозидні зв'язки гіалуронової кислоти, сприяє проникненню бактерій в міжклітинний простір тваринних тканин). В свою чергу утворений комплекс посилює синтез гіалуронової кислоти, фібози і утворення фібробластів, що сприяє загоєнню ран.
Водно- лужним розчином з надземних частин рослини в Німеччині отримали геміцелюлози : гетероксилан ( 35000 Д) і рамногалактан ( 45000 Д ).
Встановлено, що імунну активність виявляють полісахариди з молекулярною масою 1000 - 750000 Д . Найбільше виражену протизапальну дію виявляє фракція 30000 - 100000 Д. В коренях імуностимулюючих полісахаридів більше ніж у надземній частині. Полісахариди з високою молекулярною масою особливо активно стимулюють макрофагита інші клітинні ефектори.
Імуноативні полісахариди фукогалактоксилоглюкан і a - арабіногалактан стимулюють вироблення макрофагами інтерферону b- 2 та інтерлейкіну. Також вони здатні підвищувати кількість фагоцитів в селезінці та кістковому мозку, посилювати міграцію гранулоцитів до
периферійної крові.
Різнорідний полісахаридний комплекс має особливість активувати гістогенні ( тканинні)і гематогенні фагоцити, макрофаги, посилювати вироблення інтерферону, пригнічувати алергічну дію шляхом збільшення кількості і активності Т - супресорів лімфоцитів. Крім того, полісахариди ехінацеї в композиці з флаваноідами потеціюють імуностимулюючу дію останніх., впливаючи на розчинність поліфенолів у водних розчинах.
Вексперименті, проведеному Садовою О.М.було співставлено характер впливу цільного лімфолізату та полісахаридної фракції ехінацеї пурпурової на різні ланки імунної відповіді і порівняно їх з дією ситетичного імуномодулятора Декаріса. Результати дослідження показали , що дія біологічно-активних речовин з ехінацеї на імунну систему носить регуляторний характер і проведення курсу імуномодуляції середниками, одержаними з ехінацеї, знижує ймовірність розвитку гострого імунокомплексного процесу у відповідь на велике антигенне навантаження [15].
Виявилося, що всі середники мають здатність змінювати функціональний стан імунокомпетентних клітин крові людини. Вони здатні посилювати рецепторну чутливість мембран як Т - так і В - лімфоцитів, не викликаючи дисбалансу між системами імунітету ( клітинною та гуморальною).
Першочергове значення дії середників з ехінацеї має стимулювання функціональної активності Т - клітин, особливо їхньої теофілін - резистентної субпопуляції, від якої залежить подальша активація імунної відповіді, підвищення абсолютної і відносної кількості ЕАС - РУК ( розеткоутворення з еритроцитами, що несуть комплекс антиген - антитіло - комлемент ), що свідчить про стимулюючий вплив на В - лімфоцитарну ланку . Наслідком останнього ефекту є посилене продукування імуноглобулінів Ig M i Ig А.
Відомо, що Ig M синтезується першим при контакті імунної системи з речовиною антигенної природи, а зростання вмісту в сироватці крові Ig А тісно пов'язане зі збільшенням його секреторної фракції, відповідальної за місцевий імунітет. Тому підвищення вмісту в сироватці крові Ig цих класів можна розцінювати як активацію гуморальної ланки імунної відповіді та підвищення потенційної опірності організму до дії антигенного навантаження.
Аналіз,проведений щодо показників неспецифічної резистентності, свідчить, що всі вони , незважаючи на чітку тенденцію до росту, не виходили за межі фізіологічної норми, тобто, під впливом рослинних середників активізуються фактори неспецифічного захисту організму : зростає загальна кількість лейкоцитів, збільшується вміст нейтрофільних форм, омолоджується лейкоцитарний пул, а також стимулюється активність мікрофагальної ланки.
Отже, рослинні біологічно - активні речовини мають помірну стимулюючу дію на всі ланки системи захисту організму, не порушуючи загальної рівноваги, необхідної для адекватного функціонування імунної системи. На противагу до середників з ехінацеї, Декаріс ( Левамізол ) інтенсивно стимулює фактори клітинного імунітету, але знижує індекс регуляції імунної відповіді - знижує рецепторну чутливість мембран В - лімфоцитів, знижує вміст Ig G , Ig М та кількість ЦІК ( циркулюючих імунних комплексів ) всіх розмірів.