Позадоговірна відповідальність наступає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютне правовідношення, змістом якого є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного — відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність — це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.
Як договірна відповідальність, так і позадоговірна за змістом є майновими. Проте форми їх вираження різні.
Договірна відповідальність поділяється на дві форми: загальну і спеціальну. Загальна форма — це стягнення збитків. Вона застосовується в усіх випадках, за винятком тих, де закон виключає її. Спеціальні форми, навпаки, можуть застосовуватися там де це передбачено законом або договором. Неустойка, сплата чи втрата завдатку, позбавлення суб'єктивного цивільного права — спеціальні форми договірної відповідальності.
У деяких випадках, передбачених законом, за порушення договірного зобов'язання може водночас застосовуватись як загальна, так і спеціальна форми.
Позадоговірна відповідальність має своїм змістом, відповідно до статті 453 ЦК України, відшкодування шкоди шляхом відшкодування її в натурі (надати річ того самого роду та якості) або повне відшкодування заподіяних збитків.
Маючи майновий характер, позадоговірна відповідальність в окремих, передбачених законом випадках за своїм змістом може бути немайновою. Наприклад, наслідки порушення заборони, що передбачає стаття 7 ЦК України, зокрема, заборона поширювати відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина та організації. Вчинення таких дій є порушенням пасивного юридичного обов'язку, що кореспондував абсолютному суб'єктивному праву на недоторканість честі, гідності чи ділової репутації громадянина та організації. Замість невиконаного на правопорушника покладається новий активний юридичний обов'язок з властивим йому примусом — спростувати відповідним способом відомості, які поширені про потерпілого. За своєю суттю цей обов'язок є мірою цивільної відповідальності з немайновим змістом. Відсутність майнового змісту не впливає на її сутність, оскільки в даному випадку зміст обов'язку зумовлюється порушеним особистим (немайновим) правом. Одночасно необхідно зазначити, що підставою для позадоговірної відповідальності у передбачених законом випадках може бути заподіяння моральної (немайнової) шкоди (ст.4401 ЦК України).
Важливе значення для розмежування договірної та позадоговірної відповідальності має характер норм, що регулюють види відповідальності. Позадоговірна відповідальність регулюється імперативними нормами, а тому встановлені ними правила не можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо це стосується договірної відповідальності, то, за винятком окремих випадків, підстави і обсяг її можуть визначатись сторонами. Відповідальність за порушення договірного зобов'язання, коли беруть участь кілька осіб на стороні боржника, презюмується частковою (частина перша ст.173 ЦК України). При позадоговірній відповідальності особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ст.451 ЦК України).
Відмінність між видами відповідальності полягає в дії принципу повного відшкодування шкоди. Хоча він властивий обом видам відповідальності, проте у сфері договірних відносин, особливо між організаціями, законодавство містить деякі винятки, що призводять до значного обмеження дії принципу повного відшкодування збитків. Не змінює становища й той факт, що за порушення окремих видів договірних обов'язків встановлена штрафна неустойка, оскільки вона передбачена в тих договірних зобов'язаннях, де власне діє принцип повного відшкодування шкоди.
При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю незалежно від об'єкта посягання. Наприклад, при пошкодженні автомашини відшкодовуються не тільки витрати, понесені на її ремонт, а й на вартість втраченого машиною товарного вигляду. Ця структура відшкодування відповідає правилу статті 453 ЦК України. В судовій практиці, на жаль, немає випадків, коли б відшкодування здійснювалось у вигляді вартості втраченого товарного вигляду щодо іншого майна.
По-різному вирішується питання про підстави зменшення розміру позадоговірної і договірної відповідальності. В деліктних зобов'язаннях до уваги береться майновий стан однієї сторони — заподіювача в особі громадянина. Відповідно до статті 454 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану. В договірній відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірного обов'язку не може бути зменшений органом, який розглядає спір. Щодо неустойки, то вона може бути зменшена відповідно до майнового стану не тільки боржника, а й кредитора. Підставою зменшення неустойки може бути ступінь виконання зобов'язання, а також й інші інтереси, що заслуговують на увагу.
При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого (ст.450 ЦК України). Груба необережність також може бути підставою для відмови у відшкодуванні[5]. При договірній відповідальності боржник звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання обумовлено умислом або необережністю кредитора (ст.210 ЦК України).
Різниця у вимогах передбачення, пред'явлених до потерпілого та кредитора, обумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв'язком з договірним зобов'язанням правовідношення виникає для потерпілого неочікувано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілого неможливо. При договірних зобов'язаннях, оскільки кредитор очікує виконання зобов'язання і готується до прийняття виконання з моменту укладення договору, від кредитора власне і повинна вимагатись така сама передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе відповідальність і за просту необережність.
Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, її відмінності від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного права, а й для практики.
Суть і соціальне призначення позадоговірної відповідальності, як і будь-якого правового явища, можуть бути розкриті за допомогою її функцій, внаслідок чого реалізується призначення відповідного правового явища. Функція виражає основний напрям розвитку того чи іншого правового явища. З точки зору соціології функція вказує на ту роль, яку виконує соціальний інститут. При цьому характеристика сутності функцій цивільної відповідальності, в тому числі позадоговірної, залежить від юридичного змісту і соціальної направленості відповідальності.
Як міра державного примусу, позадоговірна відповідальність виступає як особлива реакція держави стосовно особи, яка вчинила правопорушення. Вона виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї негативними наслідками. Останні полягають у покладенні на правопорушника нового юридичного обов'язку, змістом якого є відшкодування заподіяної шкоди. Таким покладенням здійснюється вплив на правопорушника через його майнову сферу, що призводить до її зменшення, до позбавлення благ, належних йому. Позадоговірна відповідальність, викликаючи такі наслідки для правопорушника, карає його і тим самим здійснює щодо нього карну (репресивну) функцію. Ступінь кари і способи впливу позадоговірної відповідальності на правопорушника істотно відрізняються від інших видів юридичної відповідальності. Карна функція однаково направлена на громадянина та організацію, що є суб'єктами відповідальності.
Впливаючи на особу правопорушника, позадоговірна відповідальність, як й інші види юридичної відповідальності, направлена на попередження нових правопорушень. Примус, можливість примусу здатні психологічно спонукати до певної позитивної поведінки. Проте превенція здійснюється не тільки в ви^ падку покладення відповідальності. Саме існування правової норми, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, так само є стимулюючим фактором. На відміну від карної функції, яка діє тільки при покладенні відповідальності, превенція здійснюється і без правозастосувальної діяльності. Як міра державного примусу позадоговірна відповідальність входить у систему спеціальних засобів, які здійснюють виховну функцію. Якщо карна функція здійснюється щодо правопорушника, то превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушника, а й на всіх осіб. Зазначені функції притаманні і договірній відповідальності, а також іншим видам юридичної відповідальності, кожна з яких здійснюється властивим їй методом.
Загальновизнаним у юридичній літературі є положення за яким особливості відповідальності, що застосовується на основі норм тієї чи іншої галузі права, являє собою один із виразів характерного і специфічного для неї методу правового регулювання, що в свою чергу обумовлюється природою предмету даної галузі права. Цивільне право регулює майнові відносини в вартісній формі та немайнові, пов'язані з майновими і без такого зв'язку. Законодавство, встановлюючи міри цивільно-правової відповідальності, в тому числі позадоговірної відповідальності, чи інші цивільно-правові міри примусу, передбачає таку їх направленість, яка б забезпечила нормальне функціонування відповідної групи суспільних відносин. Враховуючи об'єкт правопорушення, чинним законодавством у статті 6 ЦК України передбачені й способи захисту цивільних прав. Наприклад, захист майнових прав здійснюється шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, сплатою неустойки, втратою завдатку чи його сплатою, позбавленням суб'єктивного права.