Необхідно мати на увазі, що добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього, тощо.
У справах про хабарництво, вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. У випадках, коли особа, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на те, щоб примусити її дати хабар, з тих чи інших причин цього не зробила, дії службової особи, яка його вимагала, залежно від конкретних обставин справи належить кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимагання чи як замах на вчинення цього злочину[12].
Згідно з ч. 2 ст. 14 Кримінального кодексу до кримінальної відповідальності притягуються лише особи, які готувалися до вчинення злочинів середньої тяжкості, тяжких і особливо тяжких злочинів. Готування до вчинення злочину невеликої тяжкості складу злочину не утворює і кримінальної відповідальності за собою не тягне.
Таким чином, розглянуті вище випадки кримінальної відповідальності за готування до злочину є неповними, що зумовлено обсягом даної роботи, однак наведене дає нам змогу зробити висновок, що готування як окрема стадія вчинення злочину притаманна тільки злочинам з прямим умислом.
Висновки
Таким чином, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного.
Такого типу дії становлять суспільну небезпеку, за них кримінальним законом (ст. 16 Кримінального Кодексу) передбачена кримінальна відповідальність.
Готування до злочину в кримінальному праві України виступає як одна із стадій вчинення умисного злочину.
У відповідності із ст.14 ч. 1 КК України «готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину».
Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину. Їх перелік у нормі права в зв'язку із цим — неможливий.
Виділяють форми готування до злочину:
- Підшукування
- Пристосування
- Підшукування співучасників
- змова на вчинення злочину
- Усунення перешкод.
- Інше умисне створення умов для вчинення злочину тощо.
Аналіз судової практики, свідчить про те, що їй абсолютно невідомі випадки притягнення до кримінальної відповідальності за дії, що утворюють готування до злочину у чистому виді. Винятком є лише випадки, коли такі дії утворюють самостійні склади злочину. Таке становище викликано складністю процесу доказування по цій категорії справ і бажанням працівників правоохоронних органів здобути більш вагомі докази вини особи. Як правило, відомості про готування до злочинів містяться в оперативних матеріалах органів МВД, СБУ, податкової міліції. Таке становище не може бути визнане як законне. Фактично правоохоронні органи такими діями дають можливість злочинцю «заглибитись» в процес вчинення злочину, закінчити його, допускаючи часто спричинення злочином тяжких наслідків, замість того щоб припинити його на ранній стадії.
Чинне кримінальне законодавство, як вже зазначалось, вирішуючи питання про покарання за незакінчений злочин, не робить різниці між ним та закінченим злочином.
Тим не менш, враховуючи віддаленість цієї стадії від закінчення злочину, суттєво меншу ступінь суспільної небезпеки дій, що її утворюють, чинне кримінальне законодавство встановило, що «Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності» (ст.14 ч.2 КК). Це є новацією в кримінальному законі, яка спрямована на більш ефективне його застосування.
Література
1. Конституція України. – К., 1996.
2. Кримінальний кодекс України від 05-04-2001 р. – К., 2001.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання N 22 від 22.12.95
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів N 6 від 12.04.96
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил N 2 від 26.02.99
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про хабарництво N 5 від 26.04.2002 // Юридичний вісник", N 28 (368), 13-19 липня 2002 р.
7. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по уголовному праву. – М., 1995.
8. Зелинский А.Ф. Добровольный отказ от преступления // Сов.юстиция. – 1968. - № 8. – С.9-11.
9. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів. – Київ, 2000.
10. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2001.
11. Кузнецова Н.Ф, Ответственность за приготовление и покушение по советскому уголовному праву. – М., 1958.
12. Панько К.А. Добровольний от каз от преступления по советскому уголовному праву. – М, 1958.
13. Фріс П.Л. Стадії вчинення злочину. – Івано-Франківськ, 2002.
14. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Загальна частина. – К., 2002.
15. Санталов А,И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Ленинград, 1982.
16. Ераксин В.В. Ответственность за преступление. – М., 1979.
17. Прохоров В.С. преступление и ответственность. – Л., ЛГУ, 1984.
18. Фріс П.Л. Поняття та ознаки злочину. – Івано-Франківськ, 2002.
19. Кримінальне право України. – К., 2002.
[1] Кримінальний кодекс України від 5-04-2001 року. – Київ: Атака, 2001.
[2] Кримінальний кодекс України від 5-04-2001 року. – Київ: Атака, 2001.
[3] Фріс П.Л. Стадії вчинення злочину. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 3.
[4] Фріс П.Л. Стадії вчинення злочину. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 4.
[5] Кузнєцова Н.Ф. Ответственность за приготовление и покушениє на преступление по советскому уголовному праву. – М., 1958.
[6] Фріс П.Л. Стадії вчинення злочину. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 16.
[7] Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Загальна частина. – К., 2002. – С. 24.
[8] Кримінальне право України. – К., 2002. – С.283.
[9]Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання N 22 від 22.12.95
[10] Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів N 6 від 12.04.96
[11] Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил N 2 від 26.02.99
[12] Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про хабарництво N 5 від 26.04.2002 // Юридичний вісник", N 28 (368), 13-19 липня 2002 р.