Смекни!
smekni.com

Проблеми виховання 2 (стр. 4 из 6)

Г. А. Литвинова закликає дітей берегти своїх мам! Не робити їм ніколи боляче. А якщо діти вже дорослі вони повинні посилати частіше їм листи і телеграми, а також не покидати батьків у важку хвилину.


Пошана і любов до батьків. Хочеться, щоб було саме так. Але сьогодення свідчить, що хами та грубіяни й досі живуть поміж нас. Тепер, мабуть, частіше, ніж колись, чути нарікання батьків на черствість своїх дітей, їхню грубість і байдужість. Апостол Павло нагадує: “Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти га землі був довголітнім”.

За що ж дитина повинна любити, поважати та шанувати своїх батьків? Спробуймо відповісти на це запитання.

- Хто першим посміхається до немовляти? Хто в день і вночі чатує над колискою, прислухаючись до подиху дитини? Хто накриває, кутає її, коли рученята ще зовсім безпомічні? Хто витирає сльози малюку й пригортає до серця, щоб загоїти його болі та жалі в поцілунку батьківської любові.

- Тато й мама.

- Хто від себе відриває, тільки б дитині було вдосталь і навчає робити перші кроки в житті? Хто першим складає дитячі рученята до молитви? Хто вказує дитині на образочки Бога та Матері Божої, вчить поважати та любити їх, веде до першого Причастя? Хто дає на Служби Божі й Акафисти, коли хвороба не хоче відпустити.

- Тато й мама.

- Хто доглядає, прилучає до школи, щиросердно переживає дитячі успіхи і невдачі, підйоми й падіння?

- Знову тато й мама.

- А коли дитина підросте і йде у світ шукати кращої долі, хто благословляє в дорогу, дає вказівки на майбутнє, проливає сльози на прощання?

- Тато й мама.

Вони найдорожчий скарб, яким володіють діти на землі. Тож цілуй ті руки, дорога дитино, що колись тебе носили й годували; цілуй ті вуста, що так солодко і мило до тебе промовляли, усміхалися, молитву шептали за твоє здоров’я; відплачуй теплотою серця за батьківську любов, не допускай, щоб будь-яка образа була вчинена тобою. Пам’ятай про них, як пам’ятають про тебе вони. Будь для батьків завжди милим, слухняним, люби їх і шануй, бо того Отець Небесний хоче від нас усіх.

Народна мудрість каже: “Добрі діти – батькам вінець, а лихі – кінець”. Щоб бути доброю, дитина має насамперед виховувати в собі чесноти: бути благочесним перед батьками, слухати їх. Ісус Христос дає найкращий приклад послуху своїм батькам: “І він пішов з ними й повернувся в Назарет і був їм слухняний”2. Про жодну людину, що жила на землі, не можемо сказати так добре в послуху своємо, як про Ісуса Христа. Євангеліст Матей наголошує, пишучи про молитву в Гетсиманії “Отче мій, якщо можливо, нехай мене ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти”3, а в Луки читаємо: “Отче, коли ти хочеш віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля.”4. апостол Павло нагадує: “він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти –хресної”5.

Діти що слухають батьків своїх, слухаються Бога; коли виявляють непослух, противляться їхній волі – противляться волі Божій. Кривда вчинена батькам вчинена Богові.

Ця заповідь існує з часів гори Синай, яку Бог проголосив серед громів і блискавиць, щоб указати на важливість Закону Божого та застерегти людей: громи Божого гніву грозять усім тим дітям котрі не слухаються. Святе Письмо про пошану до батьків каже: “Хто шанує батька, той гріхів позбувається. Хто звеличує матір свою той немов скарби збирає. Усім твоїм серцем прославляй свого батька і не забувай про болі матері твоєї. Пам’ятай, що вони привели тебе на світ: чим заплатиш за те, що вони для тебе вчинили?”6

1) (Еф 6:1-3) 3) (Мт 26:39) 5) (Флп 2:8)

(Лк 2:51) 4) (Лк 22:42) 6) (Сир 3:3-4, 7:27)

Одна з Десятьох Божих заповідей стосується сім’ї, її внутрішнього єднання. Для висловлення спільності поколінь Бог потвердив: “Шануй”1, сім’я є спільністю між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, цілими поколіннями. Шануй батька й матір, бо вони дали тобі життя, ввели в коло людського існування: роду, культури … Наша пошана до батьків проявляється в 3-ох площинах: почесті, любові та послухові.

Діти завжди повинні ставитись до батьків з великою пошаною та почестю, привітно їх зустрічати, членів запитувати чи відповідати, ніколи не ображати чи зневажати словом або ділом, радо їм допомагати. Батьків треба шанувати, без одягу на походження, соціальний стан чи освіту. Ніколи не можна батькам погрожувати чи соромитись їх.

Ще історія поганських часів фіксує такий приклад пошанування матері. Римляни вигнали з Риму Коріоляна. Ображений Коріолян перейшов до ворожого табору Вольськів, у гніві своїм напав на Рим і взяв в облогу. Перелякані римляни почали вживати заходів. Щоб його умилостивити. Послали до нього сенаторів. Та він і слухати про них не хотів. Пізніше йдуть до нього жерці – священики, обіцяють велику плату – та даремно. Римляни посилають найстарших жінок на чолі з Ветурією, матір’ю Коріоляна. Коли вона впала до ніг сина й попросила помилувати Рим і народ, Коріолян підвів маму, поцілував її руки й сказав: “Мамо, для тебе я все зроблю. Знай, що ти врятувала Рим, але стратила сина”. Вольськи вбили Коріоляна.

Святе письмо також оповідає про пошанування батьків дітьми. Йосиф син патріарха Якова, став достойником при дворі фараона. Батько його був звичайним пастухом. Не дивлячись на це Йосиф запросив його до фараона й представив свого старого бідного батька2.

Шанував свою матір і Соломон. Коли вона приходила, то він вставив з трону, низько кланявся, ставив крісло для неї праворуч від себе3.

Найвищим прикладом пошанування матері був Ісус Христос. На прохання Богоматері Він робить чудо в Кані Галилейській, хоча час. Його Діянням ще не настав. Знаючи про свою смерть на Хресті. Він просить про опіку над своєю матір’ю учня Івана.

Усяка зневага матері й батька - словом чи ділом – це зневага не лише найбільшої святості на світі. Але й потоптання найдорожчого скарбу на землі. Бо найкраща, найдобріша дитина не в силі сплатити боргу вдячності батькам, які є її покровителями. Добродіями та опікунами. Батьки, яких дитина скривдила, будуть її вічним болем, криком совісті. Пересторогою такими вчинками є святе Письмо, в якому сказано: “Проклят, хто зневажає свого батька й свою матір!”4 “хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю”5 “Око, що глузує з батька й що ненці не кориться – око те виклюють ворони в долині і пожеруть орлята”6.

Діти зобов’язані любити батьків не тільки на словах, але й у справах щоденного життя. Як Господь Бог благословляє добрих дітей, так само він карає лихих за пошани, послуху й любові до батьків.

Про трагічну смерть Авесалома, що повстав проти свого батька, маючи бажання зайняти його трон, у Біблії говориться: “Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба … й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним пішов собі далі … І взяв він в руки 3 стріли й всадив їх у серце Авесаламові, що ще живий висів на дубі. Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалама, доки не забили. Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі

1) (Вих 20:12), 2) (Бут. 47:7), 3) (І Цар. 2:19), 4) (Втор 27:16), 5) (Вих. 21:15), 6) (Проп. 30:17)

та насипали над ним велику купу каміння”1.

Подібна доля випала й двом синам Елі. Вони були ледачі, погано поводилися, принижували людей, не хотіли слухати частих повчань свого батька. Зате бог покарав їх смертю (бо на Ізраїль напали філістимляни і боротьбі загинули обидва сини Елі)2.

Євреї мали наказ від Бога: “Якщо в когось буде непокірливий і бунтівний син, що не слухається голосу ні батька ні матері, хоч і вони напучують його, а він не слухає їх, тоді батько мати нехай візьмуть його і припровадять до старійшини міста, до брами своєї оселі, і скажуть старшини міста, Оцей наш син непокірливий і бунтівний, він не слухається нашого голосу, гульвіса і п’яниці. Тоді всі люди міста закидають його каміннями на смерть. Так викорінюватимеш зло з-поміж себе, і весь Ізраїль, почувши те, матимеш страх”3.

Біблія розповідає про хама, котрий посміявся зі свого батька Ноя4, за що він та його потомки біли проклятими5. Діти повинні шанувати своїх батьків за будь-яких обставин вести себе як Хам, а як його брати Сем і Яфет6.

Молитва за рідну маму

О, мати Божа, Мати Єдина,

І в тебе була люба дитина,

Ти свого сина ревно любила,

До свого серця щиро тулила.

Тобі, о мати, найкраще знати,

Чим для дитини є рідна мати,

Чим для дитини серце матірне,

Добре, зичлеве, щире та вірне.

Тому до тебе шлю мольби щирі,

Дай нашій мамі прожити в мирі,

Дай їм здоров’я, дай їм сили.

Щоб з нас тільки й слави дожили.

Спасибі любій мамі

Мамо люба, ми до тебе

Нині прибігаємо.

Щирі-щирі побажання

Тут тобі складаємо.

Ми твої маленькі діти

Щиро просим Бога

Щоб стеріг тебе від лиха,

Від припадку злого.

Щоб благословив щоденно

Всю твою роботу,

Посилав тобі успіху,

Відсував турботи.

Щоб в здоров’ї довго-довго

Ти жила на світ,

Веселилась, розцвітала,

Наче квітка в літі.

Щоб діждалася потіхи

Від дітей коханих,

Як з них будуть чесні люди,

Добрі громадяни.

Серце більше б розказало,

А устам – несила –

О, за все, за все спасибі,

Мамо рідна мамо.

1) (Сам. 18:9 - 17), 2) (Сам 2.12 -25), 3) (Втор. 21:18 -21), 4) (Бут 9: 22), 5) (Бут 9: 25-27), 6) (Бут 9: 23).

“Молитва за маму”.

Є в мене найкраща у світі матуся

За неї Тебе, .Пречиста, молю я.

Молюся устами, молюся серденьком.

До тебе небесна Ісусова ненько

Благаю у тебе дрібним словом

Опіки та ласки для рідної мами.

Пошли їй не скарби а щастя й долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги, матусеньку милу

Даруй їй здоров’я, рукам надай силу

Щоб вивела діток у світ та й у люди

Щоб ними раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні