План
1. Природа України.
2. Населення.
3. Економічний розвиток.
ПРИРОДАУКРАЇНИ
•
Україна — держава на півдні Східної Європи. На півдні омивається Чорним і Азовським морями. Загальна площа 603,7 тис. км2. Населення 49,5 млн чоловік (2000 р.), міське 68%; українці (37 419 тис. чоловік, перепис 1989 р.). Офіційна мова — українська. Віруючі — переважно православні християни. У складі України 24 області, 2 міста республіканського підпорядкування і територіальна автономія — Автономна Республіка Крим. Столиця — Київ. Глава держави — президент. Законодавчий орган — Верховна Рада. Велику частину території України займають низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі малогорбисті височини заввишки до 300—500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж й ін.). Гори розташовані на заході (Карпатські) і на півдні (Кримські). Найвища вершина країни — г. Говерла в Карпатах (2061 м над рівнем моря). Основні ріки України — Дніпро, Південний Буг і Дунай, що впадають у Чорне море. Є більше 7000 озер (у заплавах рік, а також на північному заході, у Поліссі — найбільш заболоченому районі). Найбільші водоймища — Кременчуцьке, Каховське, Дніпродзержинське, Київське й Канівське. Клімат помір ноконтинентальний. Характерні сезонні розходження, зими помірно холодні, літо тривале, тепле або спекотне, середня температура липня 18—24°С, січня від 8°С до 2—4°С (на Південному березі Криму). Сумарна річна кількість опадів для більшої частини України складає 600 мм, у Карпатах — до 1600 мм, на півдні й південному сході 400—300 мм. Південний берег Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського типу. В Україні добре виражена ґрунтоворослинна зональність. 2/3 території країни, (лісостеп і степ) зайняті чорноземами. На північ від чорноземного поясу поширені сірі лісові й дерневопідзолисті ґрунти під мішаними лісами, на південь — темнокаштанові й каштанові ґрунти під сухими степами. Ґрунтовим поясам відповідають три природні зони — лісова, лісостепова і степова. Лісова зона включає різноманітні змішані й листяні ліси з білою (європейською) ялицею, сосною, буком і дубом. У лісостеповій зоні ліси складаються здебільшого з дуба; часто острівці лісу оточені ріллями. Для степової зони характерні трави і стрічкові лісонасадження. До XVIIIст. степи не освоювалися, а тепер природна рослинність збереглася лише в заповідниках. Схили Карпат вкриті мішаними і хвойними лісами з дуба, бука, ялини і ялиці. На схилах Кримських гір — ліси з бука, дуба, сосни. Південний берег Криму має значні паркові насадження з різних видів середземноморської флори, тут поширені фруктові сади й виноградники. Унаслідок свого переважно рівнинного рельєфу й браку лісів в Україні мало ендемічних видів тварин. Усього представлено 28 тис. видів, включаючи 101 вид ссавців, 350 видів птахів, 21 вид плазунів, 19 видів земноводних і більше 200 видів риб. Ведмеді, зайці, дикі кабани, лиси, лосі, рись, тетереви, рябчики, орли, яструби й сови дотепер живуть на північному заході — у Карпатах і Поліссі. У лісостепу поширені олені, кабани, вовки, гризуни (хом'як, тхір), куріпки, сороки, іволги. Для степового поясу найбільш типовими є гризуни, польові птахи й комахи. Система заповідників, національних парків, природних заказників дає можливість частково зберегти і навіть розводити нові види диких тварин. В Україні створено 15 заповідників, найбільші й найвідоміші — Чорноморський, Поліський, АсканіяНова, Український степовий. Є Карпатський і Шацький природні національні парки. Український степовий заповідник був створений у 1961 р., має 3 ділянки: Хомутовський степ і Кам'яні могили (у Донецькій обл.), Михайлівська цілина (у Сумській обл.). Загальна площа 1634 га. У заповіднику знаходяться цілинні лугові, різнотравноковилові степи з характерною фауною (їжаки — вухастий і звичайний, лисиця, байбак, журавель сірий, бугай, шуліка й ін.).
НАСЕЛЕННЯ
За переписом і оцінками радянського періоду, населення України складало 26,9 млн чоловік у 1937 р., 47,1 млн — у 1970 р., 49,6 млн у 1979 р., 51,7 млн у 1989 р. У 1993 р. чисельність населення країни складала 52,2 млн чоловік, у 1996 р. — 51,3 млн чоловік. До січня 1998 р. населення України скоротилося до 50,5 млн чоловік, до січня 1999 р. — до 50,1 млн чоловік, а в 2000 р. — до 49,4 млн чоловік. У 1997 р. на 10 тис. чоловік число немовлят складало 87, померлих — 149, показник природного приросту населення склав мінус 6,2 на тисячу чоловік (у 1940 р. 13, 1950 р. 14,3, 1960 р. 13,6, 1970 р. 3,4, 1980 р. 2,9, 1990 р. 0,6, 1991 р. мінус 0,7, 1993 р. мінус 3,5, 1995 р. мінус 5,8). Найбільш густо заселені промислові області Подніпров'я і сходу (Донецька, Дніпропетровська, Харківська й Луганська), Київська; менше — аграрні західні області (Волинська, Закарпатська, Рівненська й Тернопільська). Природний приріст населення України в останні десятиліття знижувався й перейшов у депопуляцію за рахунок підвищення смертності серед чоловіків і погіршення умов життя загалом. У 1989 р. середня тривалість життя чоловіків дорівнювала 65, жінок — 75 років, однак із 1990х років відзначалася тенденція до її зниження. Чисельність населення різко скорочувалася в 1930х роках (через масовий голодомор 1932—1933 рр, і репресії загинуло від 3 до 7 млн чоловік), а також під час Другої світової війни (загинуло 6 млн чоловік). Перша світова війна і Громадянська війна 1917—1921 рр. обійшлися Україні в кілька мільйонів життів.
У 1959 р. кількість українців складала 76%, росіян — 17%, євреїв — 2%, поляків менше 1%. За переписом 1989 р., у країні проживало 37 419 тис. етнічних українців (72,4% усього населення країни) і 11 358 тис. етнічних росіян (22,0%). До інших великих етнічних груп належали євреї (486 тис. чоловік, або близько 1%), білоруси (440 тис. — 0,9%), молдавани (325 тис. 0,6%), болгари (234 тис. 0,5%), поляки (219 тис. 0,4%), угорці (163 тис. — 0,3%), румуни (135 тис. — 0,2%). У сільській місцевості частка українців сягає 80—90%, у містах знижується до 50—60%. Частка росіян і євреїв, навпаки, у містах зростає. Основні мови — українська й російська, їдиш і польська були поширені в містах, заходу і південного заходу до Другої світової війни. Більшість українського населення міст, особливо сходу й півдня, розмовляє російською мовою. Завдяки близькості російської й української мов більшість росіян України читають і розуміють поукраїнськи. Основні релігії г православ'я (розділене на Українську православну церкву Московського патріархату, Українську православну церкву Київського патріархату й Українську автокефальну православну церкву), католицизм (із грецьким і латинським обрядами), протестантизм, іудаїзм, іслам. Православ'я — найбільш розповсюджена віра, католицизм сповідується в Західній Україні. З 1989 р. загострилися відносини між гілками православної церкви, що виступають за збереження відносин із Російською православною церквою або за автономність церкви усередині України, а також між православними і грекокатоликами (діяльність останніх була заборонена, а їхня власність передана в 1946 р. Українській православній церкві, до якої у 1990х роках висуваються майнові й інші претензії.
До кінця 1990х років 68% населення проживало в містах; у 1926 р. частка міського населення складала 20%. Урбанізація швидко розвивалася в 1930ті роки, коли більшовицькою партією під керівництвом Сталіна проводилася кампанія індустріалізації й руйнування індивідуального селянського господарства. Наприкінці XIXст. найбільшими містами були Одеса, Київ, Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Львів (входив до складу АвстроУгорщини) і Миколаїв. У 1998 р. найбільшими містами стали: Київ (2629,3 тис. чоловік), Харків (1521 тис.), Дніпропетровськ (1122 тис.), Донецьк (1065 тис.), Одеса (1027 тис.). 46 міст мали населення більше 100 тис. чоловік. Київ — столиця держави. Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Луганськ і Кривій Ріг— промислові, наукові й гірничодобувні центри. Харків і Дніпропетровськ — центри військовопромислового комплексу України. Одеса, Херсон і Миколаїв — портові міста із суднобудівною промисловістю. Севастополь — головна база колишнього радянського Чорноморського флоту. Західноукраїнські Львів і Чернівці протягом довгого часу знаходилися в складі АвстроУгорщини, тому їхня культура своє рідна, а архітектура нагадує архітектуру Відня, Кракова й Бухареста.
ЕКОНОМІЧНИЙРОЗВИТОК
Економічна історія. Розквіту Київської Русі в IX—XI ст. сприяло її вигідне положення на перехресті торговельних шляхів і створення єдиного економічного й культурного простору. У XIIст., після перекриття кочівниками торговельного шляху по Дніпру «з варяг у греки», відбувся розпад Київської Русі на незалежні князівства. Виснажені міжусобицями, нападами половців, монголотатар, поляків і литовців, вони стали окраїнними землями інших, могутніших держав. Зруйнована економіка була відновлена лише в XV—XVIст. як частина аграрного господарства Польського королівства, а потім польськолитовської Речі Посполитої. Після інтеграції з Російською імперією в XVII—XVIII ст. Україна зробилася головною житницею Росії. Наприкінці XIXст. Донецький басейн (Донбас) перетворився на один із головних гірничодобувних і металургійних центрів Росії, а Одеса стала одним з її головних морських портів. При радянській владі Україна зберегла статус розвинутого аграрного й гірничодобувного регіону. Крім того, розвивалися обробна промисловість, транспорт і сфера послуг. Незважаючи на значні руйнування під час Другої світової війни, Україна залишилася однією з найбільш розвинутих республік СРСР.
Національний дохід. Відповідно до західних оцінок, національний дохід України на душу населення в 1970х роках був вищий, ніж в Італії. Наприкінці 1970х років ріст припинився, у 1980х роках почався спад, а після 1990 р. вибухнула економічна криза. Зниження національного доходу склало 11 — 15% на рік за період з 1991 по 1994 рр.; у 1995 р. валовий національний продукт складав 2400 дол. на душу населення. Результатом гіперінфляції стало майже повне руйнування в 1993—1994 рр. економіки країни, більшість жителів України були змушені зайнятися вирощуванням продуктів харчування на власних городах і працювати на декількох роботах. До 1997 р. інфляцію вдалося призупинити, але середньомісячний дохід громадян складав 90 дол., а в 1998—1999 рр. продовжував знижуватися.