↑ Процентна ставка – Валютний курс ↑
Реальні процентні ставки - номінальний відсоток за винятком відсотка інфляції - ростуть повільніше в порівнянні з темпами росту інфляції і ВНП, тому курс валюти може навіть знижуватися. Так, у США в 1994 р. в умовах стабільного підйому економіки приріст процентних ставок відставав від приросту ВНП і інфляції - реальні процентні ставки мали тенденцію до зниження. Федеральна резервна система протягом року кілька разів значно підвищувала облікові ставки, побоюючись різкими діями загальмувати процес економічного підйому (після спаду 1990 р.). У підсумку курс долара до основних твердих валют знижувався протягом всього 1994 р.
Я поділяю думку, висловлену у статті Кравченко П.П. [4], що у формуванні обмінного курсу двох валют головну роль грає різниця процентних ставок між двома країнами (процентний диференціал). Якщо в цих країнах рівень реальних процентних ставок приблизно однаковий, характеризуючи однакову прибутковість вкладень в економіку кожної з країн, то підвищення центральним банком однієї з країн рівня облікової ставки викликає зсув прибутковості на користь вкладень у даній валюті. Це приводить до збільшення попиту на цю валюту і росту її курсу.
Г) Рівень безробіття (фактор зайнятості) може розглядатися у виді двох величин: як рівень безробіття (тобто процентне відношення числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення), або як зворотний йому показник чисельності працюючих.
Показник безробіття публікується звичайно у відсотках. Існує зворотна залежність зміни рівня безробіття і валютного курсу:
↓Безробіття - Валютний курс ↑
Відповідно до сучасної економічної теорії не може бути досягнуто нульовий рівень безробіття (завжди існують сезонне, структурне, фрикційне безробіття). Тому макроекономічному стану повної зайнятості для індустріально розвитих країн відповідає рівень безробіття, приблизно рівний 6%.
Д) Рівень інфляції, знецінення національної грошової одиниці, виміряється в темпах росту цін. Розрізняють два показники зміни рівня цін:
PPІ - індекс зміни виробничих цін (на оптові партії промислових товарів); обчислюється у відсотках до попереднього періоду; є первинною ознакою інфляції, тому що виробничі ціни включаються в споживчі ціни;
CPІ - індекс споживчих цін - показник рівня інфляції.
Рівень інфляції і зміна валютного курсу знаходяться в зворотній залежності:
↓Інфляція - Валютний курс ↑
Одним з індикаторів, що впливають на стан інфляції, є обсяг грошової маси в обороті, що складається з декількох грошових агрегатів, що розрізняються по ступені ліквідності, від М1 до М4. Найбільшим інфляційним впливом володіє ріст агрегату М1 - готівки і залишків на поточних рахунках до запитання. Інший важливий показник - розмір дефіциту державного бюджету - є безпосередньою причиною збільшення грошової маси в обороті і, отже, росту цін. Однак цей показник використовується переважно для довгострокового аналізу поводження валютного курсу.
Інфляція, викликаючи ріст цін, приводить до зміни курсу валюти по паритеті купівельної спроможності. Вирвавшись з-під контролю, вона знижує ділову активність у країні, зменшує темпи росту ВНП і привабливість вкладень в економіку країни для закордонних інвесторів. Найбільш характерним прикладом впливу високої інфляції на валютний курс є знецінення карбованця стосовно долара США в Україні в 1992 – 1994 рр..
Е) Платіжний баланс- баланс закордонних платежів і надходжень у країну - включає:
· торговий баланс;
· баланс руху капіталів.
Перевищення платежів з-за кордону над платежами за кордон складає позитивне сальдо платіжного балансу і приводить до росту курсу національної валюти. Перевищення платежів за рубіж над надходженнями в країну створює дефіцит платіжного балансу (негативне сальдо) і веде до падіння курсу національної валюти.
Дефіцит ↑ Позитивне сальдо ↓ - Валютний курс ↓
Дефіцит ↓ Позитивне сальдо ↑ - Валютний курс ↑
Торговий баланс - це баланс платежів по зовнішньоторговельних операціях. Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо торгового балансу позитивне.
Експортери, одержуючи експортний виторг в іноземній валюті, продають її в обмін на національну валюту, сприяючи росту курсу останньої. Дана ситуація характерна для Японії і Німеччини - країн із традиційно позитивним сальдо торгового балансу, що викликає підвищення курсу ієни і німецької марки до інших валют.
Якщо імпорт перевищує експорт, то має місце дефіцит торгового балансу (негативне сальдо). У даній ситуації імпортери змушені продавати національну валюту в обмін на іноземну для закупівель закордонних товарів, що веде до зниження валютного курсу. Наприклад, у Великобританії, що має негативне сальдо балансу торгівлі з Німеччиною, в останні роки спостерігається зниження курсу фунта стерлінгів до німецької марки.
Баланс руху капіталів. В основі міжнародного руху капіталів лежать інвестиційні плани великих інвесторів (грошових, пенсійних, страхових і взаємних фондів, що акумулюють значні грошові ресурси населення і корпорацій). Найбільш великими й активними інвесторами є американські фонди, що володіють активами в сотні мільярдів доларів. З метою максимально вигідного розміщення активів вони періодично змінюють структуру портфеля інвестицій, вкладаючи фінансові ресурси в різні інвестиційні інструменти - акції корпорацій, урядові і приватні облігації, банківські депозити і т.д. Якщо керуючі порахують, що реальна прибутковість закордонних облігацій вище, ніж вітчизняних, вони продадуть останні, обміняють національної валюти на валюту держави, де знаходяться облігації, і куплять їх. Якщо обсяг даних операцій буде дуже значним, то відбудеться:
· падіння вартості вітчизняних облігацій, що приведе до росту їхньої прибутковості;
· зниження курсу вітчизняної валюти щодо валюти, у якій обчислюється вартість придбаних облігацій;
· ріст вартості закордонних облігацій, що приведе до зниження їхньої прибутковості.
Платіжний баланс можна звести до рівня процентних ставок і загальної прибутковості вкладень в економіку країни, що є більш глибокою причиною змін, що відбуваються, тоді як рух капіталів - це процес, що безпосередньо приводить до середньострокових змін валютного курсу. Наприклад, падіння курсу долара до основних валют у 1994 р. (зокрема , до німецької марки) було викликано масовим перекладом інвестиційними фондами засобів з доларових вкладень у більш привабливі німецькі і японські цінні папери.
Навпроти, у Росії в останні роки ріст реального курсу рубля до долара США не в останню чергу викликаний масовим припливом капіталів нерезидентів для вкладень у високоприбуткові російські державні облігації.
Ж) Індекс промислового виробництва, як і показник валового національного продукту, відбиває зміну промислового виробництва і прямо впливає на рівень обмінного курсу:
Промислове виробництво ↑ - Валютний курс ↑
З) Динаміка зміни національного виробництва. Швидкий економічний ріст викликає побоювання, що рівень інфляції в цій країні підвищиться. Через якийсь час "сильна" економіка може мати протилежний вплив на валютний курс. Валютний курс у застійній економіці, швидше за все, буде падати. Економіки, що розвиваються швидше, ніж увесь інший світ, схильні створювати дефіцит бюджету, торгового балансу, роблячи на окремих етапах тиск на валюту.
И) Індекс головних показників розраховується як середньозважений показник основних економічних індикаторів, що включають рівень безробіття, промислового виробництва, продажів, зміну фондових індексів і ін. Збільшення індексу свідчить про поліпшення стану економіки і веде до росту курсу національної валюти (використовується в США).
К) Індекс ділового оптимізму. У промислово розвитих країнах широко поширені регулярно публикуємі індекси ділового оптимізму, що розраховуються на основі опитувань про стан економіки ведучих бізнесменів - керівників великих корпорацій. У США - це індекс NAPM, у Великобританії - індекс CBІ.
Збільшення даного індексу підвищує довіру о національної економіки і сприяє росту курсу валюти:
Індекс ділового оптимізму ↑ - Валютний курс ↑
2. Економічні індикатори.
Економічні індикатори дають найбільш повне представлення про поточний стан всіх цих показників стану економіки країни. Вони, як зазначалося вище періодично публікуються різними урядовими агентствами чи центральним банком країни. Велика частина даних публікується щомісяця і містять у собі наступне (дані по економіці США)[5]:
1. Несільськогосподарські платіжні відомості і відсоток безробіття
Випускається Бюро трудової статистики (Bureau of Labor Statіstіcs) щомісяця, кожну першу п'ятницю, цей звіт містить число несільськогосподарських робочих місць створених у країні, і чиста зміна кількості таких робочих місць. Відсоток безробіття це число безробітних робітників, що активно шукають, але не можуть знайти роботу, як відсоток від загальної робочої сили. Ці два показники відслідковуються дуже пильно, завдяки їхньому сильному впливу на уявлення суспільства про силу національної економіки і, отже, вони сильно рухають ринок. Однак, сила чи слабість ринку праці, є реакція роботодавців на економіку і, отже, це запізнілий індикатор.
2. Індекс виробничих цін (Producer Prіce Іndex, PPІ)
Цей показник показує зміни оптових цін на рівні виробництва на різних стадіях і також розраховується і публікується Бюро трудової статистики в середині місяця за попередній місяць. У дійсності публікуються два показника - загальний (overall) PPІ й основний (core) PPІ, що не включає їжу й енергію, тому що ці товари мають високі сезонні коливання. Оскільки за будь-які зміни ціни, платить зрештою , споживач, PPІ дає прогностичний погляд на зміни цін і інфляційний тиск. Таким чином, PPІ - випереджальний індикатор.