3. “Новий курс” Рузвельта та його економічний зміст.
Соціальне та економічне становище країни стало критичним. Правлячі кола США нарешті зрозуміли, що потрібна термінова ефективна антикризова програма, її здійснив новообраний у 1932 р. президент Ф.Д. Рузвельт. Вже в ході виборчої кампанії він пообіцяв вивести США з економічної кризи. Його “новий курс” на оздоровлення країни був підтриманий всіма верствами населення. У плані Рузвельта основна увага була приділена сфері торгівлі та кредиту. Для того, щоб вирішити проблему реалізації товарів, президент постановив скоротити надмірне їх виробництво. Одночасно підвищили ціни на виготовлену промислову і сільськогосподарську продукцію. “Новий курс” передбачав ліквідувати безробіття за рахунок “повної зайнятості працездатного населення”. За допомогою позик і державних субсидій були оздоровлені банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства.
Вперше в історії США було прийнято широкомасштабні акції державного контролю над економікою країни, зокрема Закон про відновлення національної промисловості та Закон про регулювання сільського господарства. Відповідно до цих документів на найвищому урядовому рівні відбувалося обов”язкове контролювання галузевих промислових підприємств, які погоджувалися на обмежений випуск своєї продукції. Усі галузі промисловості було поділено на 17 груп, вони прийняли “кодекс чесної конкуренції”, згідно з яким партнери встановлювали розмір виробництва, ціну, ділили між собою ринки збуту, визначали рівень заробітної плати робітникам та службовцям. У сфері сільського господарства “новий курс” був спрямований на припинення процесу розорення дрібних фермерів. Крім того, планувалося підвищити ціни на сільськогосподарську продукцію, скоротивши виробництво та площі посівів. За тимчасові збитки фермери США одержували від держави відповідну компенсацію. За допомогою цих субсидій вони, закупивши новітні сільськогосподарські машини, на значно менших площах вирощували такі самі врожай зернових, бавовни, як і в докризовий період.
Адміністрація Рузвельта вирішила важливу соціальну програму. Поступово 17 млн. безробітних отримали роботу: на будівництво автострад, мостів, інших державних споруд. Була введена мінімальна заробітна плата, безробітним почали видавати регулярну (стабільну) фінансову допомогу. Отже, вперше в мирних умовах держава почала відігравати важливу роль регулятора і координатора господарського життя країни. Все це й допомогло США вже в 1934 р. подолати наслідки Великої депресії.
* * * * *
США продовжили свій триумфальний розвиток в міжвоєні роки. В результаті Першої світової війни країна стала одним із світових лідерів, а американський капітал отримав величезні прибутки. Але вперше в своєй історії країна серйозно зіткуналася з такою проблемою, як економічна криза. “Велика депресія” 1929-33 років мала великі наслідки для подальшого розвитку країни. Вперше уряд США впровадив такі заходи, як державне втручання в економіку та державний контроль монополій. Також вперше були розроблені маштабні соціальні програми для ліквідації великої прірви між багатими та бідними. Ці нові заходи суттєво змінили обличчя американської економіки та американського капіталу, що особливо стане помітним в наступні дисятеліття.
Розділ IV.
Економічна могутність США у сучасному світі
1.Становлення економічного лідерства США у капіталістичному світі в перші післявоєні десятиліття.
Після закінчення Другої світової війни в 1945 році Сполученні Штати Америки були фактично единою розвинутою капіталістичною країною, яка вийшла з неї не зруйнованою, а навпаки збагаченою. Ще до війни США були одним із лідерів капіталістичного світу і однією з найрозвинутіших держав світу. Друга світова війна призвела США спочатку до одноосібного лідерства в капіталістичному світі та заклала основи для теперішнього панування цієї країни в світі.
За роки війни національний дохід США зріс вдвоє, а промислове вирлобництво зросло на 50 %. Основною статтєю доходу, як і під час Першої світової війни, стало військове виробництво, поставки сировини, продовольства та інших товарів країнам-союзникам. Сума воєних підрядів составила 175 мільярдів доларів, чистий прибуток американських монополій – 70 мільярдів. Військові дії не торкнулися теріторії країни, тобто ресурси країни не понесли жодної втрати. Враховуючи величезні зруйнування європейських країн, збільшилась доля США в капіталістичному світі (60 % промислової продукції, зних: 50 % добутку вугілля, 64 % - нафти, 53 % - виплавки сталі, 17 % - виробництва зерна, 63 % - кукурудзи). Яскравими фактами є те, що Сполучені Штати зосереджили 2/3 золотого запасу та 1/3 експорту капіталістичного світу.
Фінансова могутність країни зросла ще більше. На Бреттонвудській конференції 1944, яка встановила систему золотого валютного стандарту, долар офіційно готримав статус світоіої грошової одиниці. 35 доларів дорівнювало унції золота. Нарівні з золотом долар став гарнатом івартості інших грошових одиниць світу. Одначасно, формально при ООН, фактично під керівництвом США, були створені Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). З часом Америка зайняла в ціх організаціях провідне становище і саме через них намагалася поширити свій фінансовий вплив серед країн, що розвиваються. Саме в цей час були закладені основи для того, щоб Ямайська конференція на початку 70-х років остаточно ліквідувала золотий стандарт і фактично зробила долар основною грошовою одиницею світу.
Важливою рисою післявоєного розвитку була м’яка рецесія порівняно з 1921-1922 роками. Причин було декілька. По-перше американський уряд зумів вміло проконтролювати перехід на мирне виробництве, по-друге почалася “холодна війна”, яка потребувала нових воєнних заказів, також в 1950 нроці почалася війна в Кореї. Але найбільш вдалим еономічним корком уряду Трумена (1945-53) був “план Маршала” чи план відродження Європи, запропонований державним секретарем США Дж. Маршалом в червні 1947 року. Він передбачав фінансову допомогу зруйнованим країнам Європи при виконані ними ряда умов:
1) використання ії виключно для зростання виробництва та фінансової стабілізації;
2) надання США сприятливих умов у зовнішній торгівлі;
3) надання пільг американського капіталу та сприяння приватним інвестиціям США;
4) надання щорічних звітів Конгресу США;
5) також важливий політичний момент – збереження демократичного устрію, тобто недопущення до влади представників комуністичних партій.
В цьому плані брало участь 16 європейських карїн. На протязі 4 років США виділили 13 мільярдів доларів, 2/3 з яких було витрачено на закупівлю американських товарів. Таким чином завдяки “плану Маршала” США звільнилися від надлишків продукції, а також значно збільшили свій економічний вплив серед країн Європи.
Також треба сказати, що в наступні 50-і та 60-і роки в США відбулися серйозні зміни в соціальній сфері. Головною метою ціх перетворень було ліквідації великого розриву між багатими та бідними. Ці зміни були також викликані великими протестами лівих сил внустрі країни та за ії кордонами. Уряд зрозумів, що ліквідувати загрозу комунізму можна, ліквідував бідність. Закладена ще Рузвельтом кейнсіанська модель продовжувалася післявоєними урядами. Тому циклічні кризи, які виникали в економіці не мали тяжких наслідків для подальшого розвитку країни. Позициї ж США, як лідера капіталістичного світу, тільки зміцнювалися.
2. Вплив НТР на розвиток економіки США
Важливим чинником, що сприяв зростанню економічному потенціалу СШУ у повоєнний період було використання досягнень науково-технічного прогресу. За розмірами витрат на НДДКР США в 1970 р. випереджали ФРН у 7 разів, Англію – у 11, Японію – у 7,2 рази. Джерелами фінансування НДДКР були асигнування з державного бюджету, кошти фірм, вузів, некомерційних дослідних організацій. У 1970 р. на американські корпорації працювало 15 тис. наукових лабораторій. Вони витрачали 75% всіх коштів на НДДКР, державні лабораторії – 14-15%, університети на коледжі – 9-10%.
Нараховувалося 120 науково-промислових комплексів. Найбільшими з них були Кембріджський, Каліфорнійський, Мічіганський. У 50-х роках адміністрація США створила механізм програмно-цільового фінансування і управління НДДКР.
Прискореними темпами переоснащувалася американська промисловість. Після війни середній вік обладнання становив 21 рік, у 1957 році – 17 років. Внаслідок модернізації виробництва у 1966 р. 36% обладнання мало вік до 5 років, а в окремих галузях (аерокосмічній, автомобільній) воно становило 48,52%. Завершилася механізація виробництва. Запроваджувалася автоматична, електронна техніка. В 1980 р. використовувалося 28 тис. верстатів з програмним керуванням, майже 70 тис. ЕВМ різного типу.
Технологічна революція, що розпочалася в 70-х роках мала для США надзвичайно велике значення. Йшов безперервний процес технічного переобладнання промисловості, відбувалися істотні зрушення в її структурі. Застаріле устаткування замінялося принципово новим, яке відповідало тодішньому рівню науки і техніки. Розвивалася стандартизація виробництва, автоматизація, вдосконалювалась ЕВМ. Оновлюючи основний капітал у важкій промисловості США досягли позитивних результатів у сфері екології. Науково-технічний прогрес посилив концентрацію і централізацію виробництва і капіталу, що зумовило появу економічних конгломератів (об”єднань підприємств найрізноманітніших галузей).
Швидкими темпами розвивалися галузі промисловості, безпосередньо пов”язані з науково-технічним прогресом, - електронна, хімічна, точного приладобудування, атомної енергетики. Виробництво електроенергії зросло на 50%, що забезпечило збільшення енергозабезпеченості виробничих процесів, підвищення продуктивності праці. Автомобілебудування досягло пікового рівня в 1977 році, коли з конвеєрів зійшло понад 16 млн. машин. Однак, уже в 1983 р. їхній випуск скоротився до 9,5 млн. Науково-технічний прогрес створив сприятливі умови для випуску найрізноманітніших товарів хімічної промисловості, пластмас, синтетичних волокон. Збільшувалося виробництво радіоприймачів, побутової техніки. Повільніше проходила реконструкція в машинобудуванні, текстильній, взуттєвій, суднобудівній, транспортній галузях. Істотні зміни відбулися в структурі транспорту США. Залізничні та водні перевезення різко скоротилися. Разом з тим зросла частка автомобільного і авіаційного транспорту, нафто- і газопроводів.