Початок вирішення питання “вільних земель” пов”язаний із законом 1787 р. В межах фонду “суспільних земель” було прийнято право приватної власності та експропріації земель індійських племен. Право на отримання землі мав кожний, хто був в змозі купити її у держави. Тобто вона стала предметом купівлі-продажу.
Міссурійський компроміс 1820 р. визначив два основних потоки колонізації західних земель та їх характер: північний (фермерський) та південний (рабовласницький, плантаційний).
Територіальна експансія супроводжувалася буйним ростом населення країни, у тому числі і за рахунок масової еміграції з Європи. Так, з 1790 по 1860 р. в США прибуло 5353 тис. чол., а загальна чисельність населення країни за цей період збільшилася з 3927 тис. до 31443 тис. чол.
Колонізація вільних земель стає найкрупнішим фактором розвитку американського капіталізму в сільському господарстві. Видатним Гомстед-актом, виданим президентом А. Лінкольном в 1862 р., була визначена безкоштовна видача земельних наділів фермерам. Цей закон закріпив перемогу “американського шляху” розвитку капіталізму в сільському господарстві США. Таким чином, головна суть американського фермерського шляху розвитку сільського господарства полягала в тому, що, по-перше, переселенець міг отримати ділянку землі від федерального правління, а не від землевласника; по-друге, ця земля була вільною від абсолютної ренти, що суттєво знижувало собівартість сільськогосподарської продукції, стимулювало приватну ініціативу, сприяло зростанню продуктивності праці.
Виключно важне значення для розвитку сільського господарства мали залізні дороги. Завдяки ним в 40-50 рр. ХІХ ст. закріплюється галузева спеціалізація сільського господарства США, при цьому північні, центральні, а також північно-західні штати стають основними районами зернового господарства – “хлібною фабрикою” для всієї країни. По суті, промисловий переворот на транспорті знищив залежність північно-західних виробників товарного хліба від південних бавовняних плантацій. Зміна напрямку потоків сільськогосподарських вантажів з півдня на північ різко збільшила експорт сільськогосподарської продукції в Європу.
Один із найважливіших факторів капіталізації фермерського сільського господарства – перехід від екстенсивних методів ведення господарства до інтенсивних на основі широкого впровадження машинної техніки та використання мінеральних добрив.
Фермерський (північний) напрям колонізації та розвитку сільського господарства носив чітко виявлений капіталістичний характер та здобув певних успіхів в своєму розвитку. Починаючи з 20-х років ХІХ ст. північні штати зайняли перше місце в сільськогосподарській промисловості США.
Плантаційне сільське господарство Півдня напередодні Громадянської війни представляло собою складну систему. З одного боку, праця рабів, повна власність плантаторів на засоби виробництва і на рабів, рутинна техніка, а з іншого – широке проявлення капіталістичних тенденцій: гонка за додатковою вартістю, висока товарність господарства, тісно пов”язаного з світовим ринком, багатогалузева система банківських, торгових та комерційних зв”язків. В кінці кінців це все і стало визначним моментом у розрусі рабовласницького суспільства на Півдні та перемозі прогресивного фермерського шляху розвитку капіталізму в сільському господарстві.
* * * * *
Отже ми бачимо, що саме в цей період відбулося утвердження Сполученних Штатів Америки, як незалежної держави, спочатку в політичному розумінні, а вже в середині XIX століття і в економічному. За цей період більш меньш оформилися сучасні кордони країни, сформувалися капіталістичні відносини та склалися передумови для подальшого бурхливого та успішного розвитку країни. Разом з тим існувало ще багато суперечливих моментів щодо економічного та суспільно-політичного устрія країни.
Розділ ІІ.
Розвиток економіки США до Першої світової війни.
1.Економічні наслідки Громадянської війни.
Зламним моментом в американській соціально-економічній історії стала громадянська війна 1861-1865 рр. Протиріччя між капіталістичною системою на Півночі та рабовласницьким плантаційним господарством на Півдні на початку 60-х років ХІХ ст. прийняли непримиримий характер. Розвиток промислової Півночі вимагав різкого розширення внутрішнього ринку - ринку товарів та робочої сили, а це, в свою чергу, впиралося в існування рабовласництва. Існування в економічній системі рабовласницького сільськогосподарського сектора ставало все більшим гальмом на шляху розвитку виробничих сил США, прирікало країну до ролі сировинного придатку індустріальної Англії. Перемога Лінкольна на президентських виборах 6 листопада 1860 р. означала перехід влади до рук політичних кіл Півночі, що виступали проти плантаційного рабства та за капіталістичний шлях розвитку всієї країни. Громадянська війна 1861-1865 рр. США закінчилася повною перемогою Півночі. Ця перемога була обумовлена тим, що, з точки зору, військово-економічного потенціалу, людських резервів та території капіталістична Північ мала значну перевагу перед рабовласницьким Півднем. Крім того, політичні цілі уряду та президента Лінкольна мали підтримку серед широких народних мас, чого не можна сказати про уряд повстанців.
Безумовно, одним з головних завоювань Громадянської війни було знищення рабства і перші реальні кроки до рішення негритянської проблеми взагалі в масштабі країни.
Відміна рабства скасовувала головну перепону на шляху повної перемоги капіталізму; визволення рабів створювало умови для залучення в активну економічну та суспільно-політичну діяльність великої етнічної групи країни.
Другим завоюванням було кінцеве юридичне рішення аграрного питання на користь фермерів.
Третій підсумок Громадянської війни – упорядкованість і посилення грошового обігу і банківської системи.
В політичному плані закінчення Громадянської війни призвело до переходу влади на всій території США в руки торго-промислових кіл Півночі.
Засновники американської державності цілеспрямовано проводили національну політику, що протидіяла створенню в країні емігрантів скільки-небудь великих етнічних анклавів, що могли претендувати на перетворення їх в національні адміністративно-територіальні одиниці зі своїми органами самоврядування. Така державна політика відповідала інтересам капіталізму, що швидко розвивався: централізація економічного життя, розвиток транспортних комунікацій та інших інтеграційних процесів сприяли розмиванню етнічних кордонів, форсованій ассиміляції різних етнічних груп.
Таким чином, за сто років незалежного існування США та їх народ пройшли у своєму соціально-економічному та політичному розвитку дійсно новаторський шлях, що має всесвітньо-історичне значення.
2. Монополістичний розвиток промисловості та банківської сфери.
З кінця ХІХ століття США вийшли на перше місце в світі за обсягом промислової продукції, її вартість перевищувала вартість продукції англійської промисловості. Великобританія втратила роль “фабрики світу”, відстала від США і Німеччини – спочатку за темпами економічного розвитку, а потім і за абсолютними показниками.
У США вартість продукції промислового виробництва переважала вартість сільськогосподарського в 1880 році у 2 рази, в 1900 році – в 3 рази.
Після Громадянської війни 1861-1865 років були сприятливі політичні умови для економічного зростання. Конгрес США проводив політику підтримки індустріального розвитку. Оточення слабко-розвиненими країнами, мирні умови існування давали змогу вільно розвивати господарство, не витрачаючи значно кошти на воєнні потреби.
Економічні успіхи мали географічну основу. Протяжність морського узбережжя надавала переваги для розвитку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки з каналами з”єднували різні штати в одне економічне ціле.
Швидкими темпами освоювалися землі американського Заходу. Переміг фермерський напрям сільського господарства. Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво.
Активно запроваджувались власні та європейські винаходи. Лише за 1890-1900 рр. було видано 234 956 патентів. Використовувалися переваги нового будівництва. Морально застаріле обладнання практично було відсутнє і не гальмувало розвиток промисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і підприємств, географічному поділу праці. Промисловість було орієнтовано на масове виробництво, стандартизацію деталей. Значно зросли продуктивність, інтенсивність праці, зменшувалися витрати виробництва.
Існував широкий місткий внутрішній ринок. Високою була конкурентоспроможність американських товарів на зовнішньому ринку. США будували своє господарство під захистом митних бар”єрів. Середній рівень мита на імпортні товари протягом 1890-1900 рр. збільшився з 38 до 75%.
Пришвидшували розвиток економіки концентрація виробництва і капіталу, акціонування і утворення корпорацій. Економічне піднесення спиралося на інвестиції, що постійно зростали.
США розвивали своє господарство, використовуючи робочу силу всього світу. За останні 30 років ХІХ століття імігрувало майже 14 млн., а за перші 14 років ХХ століття – 146 млн. осіб. Промислове піднесення США у кінці ХІХ – на початку ХХ століття найяскравіше виявилося у будівництві залізниць, їх протяжність за 1870-1913 рр. збільшилася у 8 разів. Вони зв”язали всі штати, а чотири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичне та Тихоокеанське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розвиток важкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни, розширив географію промисловості на Південь і Захід.