Щодо положення про виключення учасника з повного товариства, то закон передбачає наступне: «учасник повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов¢язки, покладені на нього товариством, або ж який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений з товариства в порядку, передбаченому установчими документами».
Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов¢язаннями товариства всім своїм майном (повні товариши), також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладники або командитисти).[15]
Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність по боргах товариства (ст.75 Закону України «Про господарські товариства»).
Правовий статус командитного товариства визначається нормами ст.67-74 Закону України «Про господарські товариства», тобто законодавством про повні товариства, з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях (ст.78-83) Закона України «Про господарські товариства», безпосередньо присвячених командитним товариствам.
Якщо у фірмове найменування командитного товариства включене ім¢я вкладника, такий вкладник стає повним учасником.
Командитне товариство створюється і діє на підставі установчого договору, який підписується усіма повними учасниками.
Крім відомостей, які містить установчий договір про командитне товариство має відображати участь вкладників в такому товаристві, а саме: стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, установчий договір переоформлюється в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним учасником, то установчим документом є одноосібна заява (меморандум), яка містить усі потрібні реквізити.
Так як правовий статус повних товариств вже було розглянуто раніше, то доцільно буде розглянути особливості участі вкладників в командитному товаристві.
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Не дивлячись на те, що за загальним правилом відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавство (ст.2 Закону України «Про господарські товариства»), він також несе повну відповідальність.
Так, згідно ст.82 Закону України «Про господарські товариства», якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без відповповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з повними товаришами відповідає по угоді перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Якщо ж схвалення не буде одержано, владник відповідає перед третьою особою всім своїм майном самостійно.
Ч.3 цієї ж статті передбачає відповідальність вкладника командитного товариства перед третіми особами за борги товариства, які виникли до його вступу до товариства, в тому ж порядку, як і інші вкладники.
Крім загальних підстав припинення господарських товариств, що були висвітлені раніше, командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю.
При вибутті з товариства всіх владників повні товариші мають право замість ліквідації командитного товариства перетворити його в повне товариство. В цьому випадку, як і в випадку ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору та державного реєстру.
4. Органи управління та контролю господарських товариств.
Господарські функції і права товариства як суб’єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюються відповідно до виду товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада) - голова та члени ради товариства (спостережної ради). Посадовими особами товариства не можуть бути члени виборних органів громадських організацій, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю. Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю та конфеденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України та установчими документами товариства (ст.23 Закону України «Про господарські товариства»).
Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної (спільної) часткової власності акціонерів, права на частки якої за загальним правилом є трансферними, можуть вільно передаватися ними іншим особам.
З урахуванням такої особливості даного виду спільної часткової власності світова теорія акціонерного товариства (компанії, корпорації) виробила три основних принципи організації управління товариством, які традиційно застосовуються загальним і статутним акціонерним законодавством та практикою. За відомою аналогією можна говорити, що йдеться про правове розмежування у формі управлінської структури товариства трьох влад: вищої, контрольної і виконавчої.
Перший принцип — це розмежування компетенційними,правовими нормами (законодавчими, статутними) функцій колективного власника (акціонери) і функцій централізованого управління діяльністю товариства. Іншими словами — розмежування економічної влади колективної власності і функцій управління майном товариства в процесі звичайної ділової активності. Даний принцип втілює організацію і виражає діяльність та управлінську компетенцію вищого органу товариства, яким закон визначив його загальні збори. Це орган влади й управлінської компетенції всіх акціонерів товариства.
Другий принцип — централізація керівництва поточною (звичайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон за загальним правилом визначив правління товариства, голову і членів правління. Статутом товариства можуть бути передбачені інші органи, наприклад, рада директорів, президент. Це виконавча управлінська влада в товаристві, яка складається з посадових осіб. Згідно зі ст.48 Закону «Про господарські товариства» головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Тобто, дані посадові особи можуть мати у товаристві правовий статус не тільки акціонерів (співвласників підприємства), а й найманих працівників.
Третій принцип — вищого і постійного поточного контролю акціонерів (як засновників і співвласників товариства) за управлінською та фінансово-господарською діяльністю правління. В організаційній структурі зазначені підконтрольні сфери традиційно розділені. Тому товариство, за загальним правилом, має два контрольних органи — вищий контрольний і контрольний.[16]
Вищий контроль управлінської діяльності правління товариства здійснює спостережна рада (рада) товариства. Це незалежна від правління контрольна влада, яка є однією з форм реалізації економічної влади колективної власності акціонерів.
Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія товариства, яку обирають загальні збори з числа акціонерів. Голова і члени ревізійної комісії є посадовими особами.
Як функції, так і повноваження (компетенцію) трьох названих влад у товаристві нормативне розмежовано компетенційними (законодавчими та статутними) нормами.
В законодавстві функції та компетенцію органів товариства врегульовано методом виключення. Так, діє відкритий перелік питань компетенції загальних зборів, їх рішенням, згідно із статутом товариства, виконання окремих функцій (з делегуванням відповідних повноважень) цього органу може бути покладено на спостережну раду та правління. До компетенції правління належать будь-які питання діяльності товариства, крім тих, які знаходяться у віданні загальних зборів та спостережної ради.
Функції, компетенція та порядок діяльності загальних зборів врегульовані безпосередньо Законом «Про господарські товариства» (ст.41 -46). Залежно від змісту їх функції треба кваліфікувати на організаційні та фінансово-господарські.
Організаційні функції це: а) засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу); б) нормотво-рчі (внесення змін до статуту товариства: затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури загальних зборів та інших внутрішніх актів товариства); в) «посадові» (обрання та відкликання членів спостережної ради товариства, членів правління, членів ревізійної комісії; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, дочірніх підприємств, філій, представництв; винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб товариства).