Підприємство самостійне здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) чи через товарні біржі й інші посередницькі організації України.
Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються чи самостійно на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України,( за державними цінами і тарифам. У розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цінам світового ринку. На продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів, що визначають масштаб цін в економіці і соціальній захищеності населення, допускається державне регулювання згодне з Законом України “ПРО ціни і ціноутворення”. При цьому державне ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються.
Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя, здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування, страхування членів трудового колективу і їх родин, зважуються трудовим колективом при участі власника відповідно до статуту підприємства, колективному договору і законодавчим актам України.
2) Адаптація підприємства до ринкових відносин, підприємство і держава
Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періоду від однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративної системи і механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживання підприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на фактори нестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.
Тому необхідно розглянути основні проблеми, що коштують перед підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудови і розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковомусередовищі й ефективне в ньому функціонування.
Насамперед необхідно поставити завдання створення таких перетворень, що б мали природний, органічно їм властивий характер здійснення, а по-друге ( теоретично сформульований (на рівні підприємства) загальний методологічний підхід до викорінювання застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтеграцї керування і виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутність цього підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще до перехідного періоду, особливості системи керування і господарювання, наявність фактично поки ще єдиної ( державної ( форми власності, і полягає в поділі дуже великих підприємств, процесів виробництва і керування й одночасному переході до змішаних форм власності.
Вихідною позицією в мотивації перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожна група і категорія трудящих повинна мати інтерес для досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгострокову перспективу при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно розглянутизагальні елементи мотивації, що відносяться до всіх груп і категорій трудящих, і спеціальні, що поширюються на окремі групи і категорії.
Ефективність роботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначається зовнішніми факторами, що діють на мікрорівні. Необхідно розглянутидва блоки питань з цієї сфери, що тісно зв'язані з механізмами адаптації підприємства,( керування якістю продукції, роздержавленням і приватизацією, а також шляху і методи їхнього удосконалення з метою створення для підприємств середовища найбільшого сприяння.
Особливо важливим стає питання використання нової функції керування для промислових підприємств ( прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена прогнозуюча система і прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія і методика моделювання взаємозалежної стратегії розвитку технічно-організаційної й організаційно-економічної системи підприємства.
Основними питаннями, що зажадають рішення в процесі перебудови організаційно-економічної системи підприємства , є:
- визначення моделі керування власністю підприємства і його структурних підрозділів;
- утворення системи обліку витрат і результатів роботи;
- керуваннявнутрішньофірмовим ціноутворенням і поділом результатів господарювання.
3) Маркетинг і менеджмент у керуванні підприємством
При умовах формування планомірної ринкової економіки підвищуються вимоги до керування. Це обумовлено підвищеною складністю як виробництва продукції, так і її реалізації. Якщо у виробництві товарів беруть участь десятки, сотні, а те і більше спеціалізованих підприємств, то виникає необхідність раціонального рішення великої кількості повсякденних практичних проблем, зв'язаних із забезпеченням підприємства кваліфікованою робочою силою, сировиною, матеріалами, вигідними ринками збуту зробленої продукції. Без спеціальних знань вирішити це широке коло проблем неможливо. З'являється особлива, відносно відособлена сфера управлінської діяльності ( менеджмент. У колишньому СРСР менеджмент розглядався як один з різновидів буржуазної теорії і практики, що мають метою виправдати і забезпечити подальший розвиток капіталізму.
Найбільш повнийзміст менеджменту розкривається в його функціях:
1. Стратегічне управлінське планування. Служба стратегічного планування комплектується з висококваліфікованих фахівців і займається проблемою перспективного розвитку підприємства з урахуванням досягнень НТП, змін у кон'юнктурі ринку й інших факторів, що можуть уплинути на виробництво і реалізацію продукції підприємства.
2. Функція організації керування підприємством. Ця робота спрямована на пошуки найбільш раціональної системи керування підприємством, на підвищення ефективності всіх управлінських ланок і в цілому всієї системи.
3. Координаційна функція. Її завдання ( забезпечити органічну інтеграцію всіх підрозділів, спрямовану на продуктивне використання ресурсного потенціалу підприємства з метою одержання максимального прибутку.
4. Функція керування людьми, турбота про їхній професійний ріст, створення умов і стимулів для найбільш повного використання потенційних можливостей працівників. Ця функція покладається на кадрову службу підприємства. Упровадження системи менеджменту привело до появи особливого прошарку людей, основною діяльністю яких єкерування. Їх називають менеджерами.
До останнього часу теорії керування в Україні не приділялося належної уваги. Командно-адміністративній системі це не було потрібно, кадри керування в нас виходили з партійно-державної номенклатури. Такий підхід до командного господарськогокорпуса заподіяв велику шкоду виробництву і став однієї з причин кризи в економіці. Тепер у зв'язку з переходом до ринкової економіки, створенням колективних, акціонерних підприємств виникла гостра необхідність у менеджерах.