· Національний парк Ераван знаходиться в провінції Канчанабурі. В горбкуватому і лісистому парку знаходиться семиярусний водоспад Ераван, який є одним із найкрасивіших природних каскадів Таїланду.
· Національний парк Сам Рой Йот розташований в провінції Прачуап Кхири Кхан. Величезні скелі із вапняка, покриті рідким лісом, велично піднімаються над прибережними болотами і являються місцем гніздування великої кількості водоплаваючих пташок.
· Парк водоспадів Кху Кхут в провінції Сонгкхла розташований на території озера Сонгкхла і займає площу більше 520 квадратних кілометрів. В цьому парку мешкає 140 видів перелітних і постійно проживаючих пташок.
· Національний парк Пханг Нга . На території парку знаходяться острова із зеленого вапняка, які пронизані печерами і морськими гротами. Великий інтерес в цих місцях становить доісторичні наскельні розписи і мусульманське рибацьке село на сваях.
· Морський національний парк Тарутао в провінції Сатун, розташований в 31 кілометрі від південного узбережжя Таїланду, недалеко від тайсько-малазійського морського кордону в Індійському океані. Цей парк займає територію в 1400 квадратних кілометрів і складається із 51 острова. Води навколо цих островів є самими кращими в Південно-Східній Азії для підводного плавання.
Культурно-історичні
Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми ( таких більше ніде немає ), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні витягнуті форми. П період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою. Створювались численні витвори скульптури.[6]
Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.
Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. [2] А скільки їй років – точно не знає ніхто.Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась, і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту.
Вхід в храм Смарагдового Будди охороняють дві гігантські статуї “якшей” – кам’яних сторожів китайської зовнішності, які захищають храм від всякої погані. Будда сидить на високому золоченому троні в центральному залі зі стінами покритими фресками. По сторонам від статуї розташовані дві скляні сфери, що символізують Сонце і Луну. Нижче статуї розташовані багато прикрашені вази, чаши з благовоніями, найрізноманітніші підношення та дари від високопоставлених осіб і простих тайців.
Аюттая
З Бангкоку на човні можна добратися до міста Аюттайя – столиці Таїланду з 1350 по 1776 року, розташованої в 72 кілометрах від сучасної столиці. Руїни, що залишилися від Аюттаї в результаті нападу бірманців, говорять о величі та красі цього міста.
Північний Таїланд – не місцевість, а одне з найяскравіших явищ загальнолюдської культури. Столиця краю носить поетичну назву Чіангмай (“троянда північних гір”). Місто схоже на справжній заповідник архітектурних пам`яток та інших старожитностей. Найбільше тут буддиських храмів, збудованих у XIII-XV століттях. Серед них трапляються справжні шедеври, причому на будь-який смак. Наприклад, шпиль храму Ват-Прасингх до землетрусу 1545 року становив 90 метрів, та й нині, хоч і зменшений у півтора рази, вражає сміливістю архітектурних рішень. А сам храм пишно декорований дзеркальною мозаїкою та позолоченим орнаментом, які у променях вечірнього сонця створюють абсолютно ірреальне видовище. В найстарішому храмі Чіангмая – Ват-Чіангмун вражає обшита листами блискучої бронзи вежа, яку підпирають ряди ліпних слонів. Та найкрасивішим північним храмом Таїланду всі одностайно визнають Ват-Чедічейот, збудований королем Боромотрайлоканатом на честь двохтисячоліття Різдва. Певна річ, не Христа, а Будди (останній, як відомо, народився десь на 450 років раніше від Сина Людського). Сім шпилів і сімдесят фігур, які ніби перетікають по стінах у молитовних позах, мають здатність непомітно для споглядальника “спресовувати” час і простір.
Крокодиляча ферма Самут Пракан
Крокодиляча ферма – місце, де проходить екзотичне шоу під назвою “Ловля крокодилів руками”, в якому беруть участь людина, крокодили та змії. На фермі 40 тисяч крокодилів і невеликий зоосад, де можна побачити ручних Львів , мавп, удавів, покататися на слонах.
Плавучий ринок
Бангкок раніше називали Венецією Сходу: житлові квартали розміщалися уздовж притоків та клонгів річки Менам-Чао-Праї. Число клонгів (каналів) доходило до 170. Тепер їх не більше 140. Все життя проходило на воді. До наших днів зберігся звичай: ранком на Плавучому ринку йде торгівля з човнів, до середини дня базар розпливається в різні сторони.
Країна відома різноманітними виробами прикладного мистецтва, в основному призначених для прикрашеня храмів. Стінна живопись в середині храмів розповідає про життя Будди та його останніх втілюваннях, до того як він народився в образі Будди. Тайскі майстери вирізали статуї Будди з каменя та дерева, виливали з бронзи, ліпили з глини.
Танець та драма – головні способи передачі стародавніх оповідань. Найважливіше джерело театральних вистав – «Рамакиян», де розповідається про викрадення прекрасної Сіти, дружини бога – царя Пра Сама, вероломним демоном Тосаканом.
В Таїланді будь-яка голова є священною. По тайському повір`ю, в голові сидить дух оберігаючий життя людини. Тому доторкнутися до чужої голови – означає образити людину.
Для тайців добрий тон – стриманий тон. Дуже сурово тайці відносяться до взуття: її годиться знімати перед входом не тільки до храму, але й в приватне житло. Сидіти схрещуючи ноги де-небудьв селі – за тайськими традиціями абсолютно негарно навіть для чоловіків: це буде сприйнято як образа оточуючих.
В Таїланді усі усміхаються. Стриманий стиль, прийнятий в поведінці, зовсім не суперечить духу життєрадісності.
Тайська кухня – одна з головних прикрас місцевої культури. Їжа тут готовиться с великою кількістю пряностей.
Основа місцевої кухні – довгозернистий рис, один з самих смачних в світі різновидів риса. Крім виготовлення всіляких національних м`ясних та овочевих страв тайські кулінари запозичували також чимало рецептів з португальської, китайської та индонезійської кухні, де використовується мінімальна кількість гострих пряностей.
Інфраструктура
Факти про транспорт Таїланду:
· Залізничні дороги – 3 940 км
· Автомобільні дороги – всього 64 600 км, з них заасфальтовані – 62 985 км (1996)
· Водні шляхи – 4 000 км
· Трубопроводи – для нафтопродуктів – 67 км., газопроводи – 350 км
· Основні морскі порти – Бангкок, Лам Чабанг, Паттані, Пхукет, Саттахип, Сри Рача, Сонкла
· Торгові судна – всього 299 суден (1999)
· Аеропорти – 106 (на1999г.)
Більшість туристів приїзджають в Таїланд через Бангкок і перше, що вони бачать – сучасні термінали аєропорта Дон Муанг. Багато авіакомпаній здійснюють регулярні рейси в столицю Таїланда, з яких дві власно тайські – ThalAirwaysіBangkokAirways.
В Таїланді добра внутрішня система авіаліній, більшість великих міст та центрів мають аеропорти.
Зараз весь Таїланд розсікають сучасні автобани, тому пересуватися по країні на машині не складає труднощів. Автобусне сполучення в центрі країни непогане, единий важливий момент – завжди краще їздити автобусом с кондиціонером. Автобуси курсують по всій країні, тому потрапити з Бангкоку до будь-якого району країни не складає особливої складності. Орендуватиавтомобіль можна в будь-якому місті, де зустрічаються туристи.
Міський транспорт Бангкоку
Місцеві жителі воліють їздити на мотоциклах. Тайський спосіб пересування – тук-тук являє собою триколісне таксі з критим верхом і розраховано в першу чергу на туристів.
У Бангкоку запустили Srytvain – надземний метрополітен. Його лінії розташовуються на високих опорах на висоті декількох десятків метрів над міськими вулицями. Дуже зручно в тім плані, що немає пробок, швидко можна дістатися з однієї частини міста в іншу.