рiвними статусами у суспiльствi, де є соцiальна нерiвнiсть.
Iншi вважають, що у сучасному захiдному суспiльствi поняття
"соцiальнi класи" . скорiше вiдбиває градацiї у неперервному ряду, нiж
строго обмеженi соцiальнi групи .. Виходячи з цього соцiальний клас
визначають як одну з верств . (stratum) . або як один з рiвнiв (level) . у
класовiй системi яку (або який) складають люди, що є приблизно
рiвними (й вважають себе бiльш-менш рiвними) за їх прибутками,
о свiтою, родом занять, престижем та суспiльним впливом .. Це визначен-
ня припускає, що люди усвiдомлюють себе, як члени певного класу.
Вiдмiннiсть цих двох точок зору пов'язана з відмінностями між тими
методами iдентифiкацiї соцiальних класiв, які застосовуються в межах
стратного підходу до їх вивчення, а саме з відмінностями між: (1) об'-
єктивним методом (objective method), () методом самовизначення
(self-placement method) та (3) методом взаємовизначення, який ще нази-
вають репутацiйним методом (reputational method).
Об'єктивний метод застосовується коли соціальні класси розгляда-
ються як статистичні категорії. І ці категорії визначаються не її чле-
нами, а дослідниками - соціологами чи статистиками. За цим методом на-
лежність людей до того чи іншого класу визначається за їх доходом, ро-
дом занять або освітою (або за певним сполученням цих ознак). Назва
методу "об'єктивний" не означає нічого іншого, крім того, що за цим
методом для віднесення людей до певних класів застосовуються кількісно
вимірні ознаки.
Об"єктивний метод ідентифікації класів забезпечує досить ясно
визначений статичний вимір для дослідження кореляції класової належ-
ності з такими явищами як психічні захворювання, розлучення, рівень
злочинності, певні форми дозвілля, життєвих очикувань, політичних орі-
єнтацій.
Це, взагалі, найпростіший метод аналізу соціально-економічної
стратифікації суспільства. Але багато хто з соціологів розуміє класи
як дещо більш суттєве, ніж просто статистичні категорії.
Одні соціологи беруть до уваги те, що у реальному житті різні ка-
тегорії людей далеко не рівним чином залежать один від одного й, від-
повідно, далеко не рівним чином можуть впливати на життя однин одного.
Але цю точку зору ми розглянемо дещо пізніше, оскільки вона не нале-
жить до стратифікаційного розуміння соціальних класів.
Інші соціологі, які притримуються стратифікаційного розуміння
класів, тим не менш, звернують увагу на те, що у повсякденному житті
люди оцінюють один одного за багатьма критеріями.
Ця точка зору привела до розробки та застосування у соціологічних
дослідженнях методу самовизначення, що відомий також під назвою
суб"єктивного методу.
За цим методом респонденти самі ідентифікують той соціальний
клас, до якого вони за їх думкою - належать.
При такому підході соціальний клас розглядається як така соціаль-
на категорія, котру люди групують себе разом з тими іншими людьми,
яких вони сприймають як таких, що мають спільні з ними деякі ознаки.
Ці класові риси можуть відповідати, а можуть не відповідати тому,
що соціологи розглядають як логічні риси поділу на класи в об"єктивно-
му сенсі.
Головна перевага методу самовизначення полягає в тому, що він мо-
же бути застосований для вивчення класового складу великого за чисель-
ністю населення (в той час як метод взаємного визначення, або репута-
ційний, який ми будемо зараз розглядати, може бути застосований тільки
до невеликих угрупувань).
Цей метод застосовується, зокрема, у періодично повторювальних у
Сполучених Штатах репрезентативних опитувань, які проводить NORC
(National Opinion Reserch Center) за програмою GSS (General Social
Survey). У цих апитуваннях, серед інших, респонденту ставиться запи-
тання: "Якщо б Вас попросили використати одну з чотирьох назв соціаль-
них класів, що б Ви сказали - до якого класу Ви належи-
те?"
Чотири назви класів, які пропонуються на вибір це "Нижчий"
("Lower"), "робітничий" ("Working"), "середній" ("Middle"), "вищий"
("Upper").
За даними GSS 1986 року, коли було опитано національну вибірку
дорослих американців (від 18 років), чисельністю у 147 осіб. До "ниж-
чого класу"себе віднесли 6,3% опитаних, до "робітничого класу" -
43,5%, до "середнього класу" - 47.%, й до "вищого класу" - 3,%.
Частка тих, хто відносить себе до "нижчого класу", найбільша се-
ред людей з низькими доходами (за американськими стандартами). Серед
тих, у кого річний доход менше 1 доларів, з нижчим класом іденти-
фікує себе 1,4% опитаних, а в групі з річними доходами більше 5 ти-
сяч доларів, до "нижчого класу" себе відносить тільки ,6%.
І навпаки, серед американців з групи вищих доходів до "вищого
класу" себе відносить 15,5%, а серед групи з доходами до тис.дола-
рів - близько 1%.
В цілому можна сказати, - чим вище доходи, тим більше американців
відносить себе до "середнього" і до "вищого" класів. І тим менше -
відносять себе до "нижчого класу".
Що ж стосується самоідентифікації з "робітничим класом", то най-
вища частка (55%) виявляється серед тих, хто належить до другої з
п"яти груп доходів - від 1 до тис. доларів.
А також серед тих, хто належить до середньої групи доходів - від
до 35 тис. доходів на рік. Тут вважають себе робітниками також
більше половини їх членів - 53%.
Вандер Занден зауважує, що метод класового самовизначення є особ-
ливо корисним знаряддям для передбачення політичної поведінки, оскіль-
ки те, що люди думають що те, до кого вони належуть, впливає на те, як
вони голосують.
Одначе, цей підхід має свої обмеження. Проблема в тому, що клас,
з яким люди себе ідентифікують, може репрезентувати більше їх прагнен-
ня, ніж їх дійсно існуючи зв"язки або оцінки інших людей.
Крім того, коли люди розміжують себе у класовій структурі сус-
пільства, вони найчастіше застосовують менше категорій, ніж тоді, коли
вони реально взаємодіють з живими людьми і судять про них в термінах
майже невловимих відмінностей.
3) Репутаційний метод.
На відміну від методу самовизначення, коли людей запитують, до
якого класу вони відносять самих себе, за репутаційним методом їх за-
питують, до якого класу вони відносять інших . індивідів.
Цей метод базується на статифікаціційній концепції, яка відома
під назвою репутаційної теорії . Ллойда Уорнера (W.Lloyd Warner).
Виходячи з цієї концепції - у 3-ти роки Ллой Уорнер з помічника-
ми провів детальне дослідження класової структури трьох поселенських
общин, які відомі під назвами "Yankee City" (чисельністю 17
тис. осіб), "Old City" (близько 1 тис. осіб), та "Jonesville" (близь-
ко 6 тис. осіб).
Аналіз класової структури цих общин здійснювався на основі вис-
ловлювань членів кожної общини про соціальне положення одного відносно
іншого: чи воно вище, чи нижче, чи приблизно таке саме.
Аналіз усіх зібраних висловлювань дозволив Уорнеру ідентифікувати
у Янкі Сіті та у Олд Сіті шість класів .:
1) "вищий-вищий клас" (upper-upper class),до якого увійшли люди,
що мали знатне походження (1,4%);
) "нижчий вищий клас" - люди з високими доходами, які не мали
аристократичного походження (1,6%);
3) "вищий середній (upper-middle) клас (1%) - люди з високим
рівнем освіти, зайняті інтелектуальною працею та ділові люди, що мали
доходи вище за середні;
4) "нижчий (lower-middle) середній клас" (8%) - головним чином
канцелярські службовці та інші "білі комірці" (секретарі, банківські
касири, діловоди);
5) "вищий-нижчий (upper-lower) клас" (33%) - "сині комірці" - за-
водські робітники та інші представники фізичної праці;
6) "нижчий-нижчий" (lower-lower) клас (5%) - найбідніші та зне-
долені члени общин, дуже сходні за думкой Нейла Смелзера, з тим люм-
пен-пролетаріатом, про якого писав Маркс.
Репутаційний метод вважається корисним знаряддям для дослідження
соціальних відмінностей у невеликих групах та у відносно невеликих
поселеннях. Але цей метод фактично неможливо використовувати для дос-
лідження великих угруповань, де люди майже нічого, або зовсім нічого,
не знають один про одного.
В останні десятиріччя соціологи, що притримуються стратифікацій-
ного розуміння класів, найчастіше застосовують деякі модифікації та
комбінації названих методів.
У широкому дослідженні, що були проведені Інкелесом і Россі у
1956 році, мешканцям різних країн (від США до Нової Зеландії) було
запропоновано дати оцінку різних професій. Були отримані дуже схожі
між собою розподіли професій за престижем.
Висновок дослідників: в країнах, де склалося індустріальна систе-
ма виробництва існує приблизно однаковий попит на аналогічні професії
(дослідження проводилось тільки у капіталістичних країнах), і це зу-
мовлює приблизно однаковий престиж цих людей у різних країнах.
У 1977 році Дональд Дж. Трейман проаналізував 85 досліджень соці-
ологами з 53 країн престижу професій і прийшов до висновку, що усюди
оцінки престижу досить схожі.
Важливо також зауважити, що у відносно стабільному суспільстві,
характеристики престижу майже не змінюються з часом. Наприклад, дос-
лідження Хоужа, Зігеля та Россі, проведені у 1966 році показали, що з
195 року у США не було суттєвих змін в оцінках престижу професій. Лі-
карі, наприклад, залишалися біля верхівки піраміди престижу, а повії
та чистильщики взуття - на одному і найнижчих рівнів.
Крім викладеного вище підходу до дослідження соціальних класів
у сучаснiй соцiологiї iснує i зовсiм iнший пiдхiд до розумiння
соцiальних класiв, згiдно з яким стратифiкацiйна та класова системи . є
двома якiсно рiзними аспектами соцiальної структури суспiльства, . що не