Використовуючи розроблену економiстами модель попиту та пропо-
зицiї, Девiс i Мур прийшли до висновку, що найвище винагороджуються
позицi .ї , що: 1) займаються найталановитiшими та найквалiфiкованiшими
особами (це з боку пропозицi .ї ) та ) що функцiонально найважливiшi для
суспiльства (це з боку попиту). .
Наприклад, щоб гарантувати достатню кiлькiсть квалiфiкованих,
вмiлих лiкарiв, суспiльство мусить запропонувати їм високу заробiтну
плату та високий престиж. Девiс та Мур зауважили, що якщо не запропо-
нувати лiкарям такi винагороди, ми не зможемо очiкувати, що люди захо-
чуть займатися обтяжливою та дорогою медичною освiтою.
Люди на вищих щаблях соцiальної iєрархiї мають отримувати
вiдповiдне винагородження. В iншому випадку цi позицiї залишались би
незаповненими i суспiльство було б дезiнтегровано.
Структурно-функцiональний пiдхiд до стратифiкацiї неодноразово
пiддавався критицi. З одного боку, критики зауважували, що люди народ-
жуються .у певних соцiальних позицiях, що займають їх сiм'ї, i з самого
народження або користуються привiлеями, або зазнають певних вад. I як
було доведено у конретних дослiдженнях, тi позицiї, до яких люди дохо-
дять в процесах соцiальної мобiльностi, в значнiй мiрi залежать вiд
того, в яких позицiях вони народилися.
Навiть у такiй вiдкритiй класовiй системi, яку мають Сполученi
Штати, це має мiсце: можливостi, якi люди мають зi самого дитинства,
дають велику перевагу у конкуренцiї за вищi соцiальнi позицiї. На цiй
пiдставi конфлiкцiонiсти стверджують, що суспiльство має таку структу-
ру, у якiй iндивiди фактично зберiгають той соцiальний ранг, що визна-
чений їх народженням, i не можуть використати свої здiбностi.
Конфлiкцiонiстськi концепцiї.
Вони притримуються тiєї точки зору, що стратифiкацiя у
суспiльствi iснує завдяки тому, що вона корисна тим iндивiдам i гру-
пам, якi мають владу, щоб панувати над iншими та мати можливiсть їх
експлуатувати ..
З цiєї точки зору суспiльство виглядає як арена боротьби за
привiлеї, престиж, владу, а соцiальнi групи - як такi, що заради збе-
реження своїх переваг вдаються до примусу - прихованого або неприхова-
ного.
Конфлiкцiонiстськi концепцiї в значнiй частинi будуються на iдеях
Карла Маркса.
Маркс вважав, що первинними детермiнантами спрямування еволюцiї
суспiльства є його продуктивнi сили ., а саме - основнi засоби вироб-
ництва, технологiї та способи його органiзацiї. На кожнiй стадiї
iсторiї цi детермiнанти, за Марксом, виначають тi виробничi вiдносини,
у юридичному виразі - форми власностi, що можуть панувати у
суспiльствi. А цi фактори визначають, яка соцiальна група буде панува-
ти у суспiльствi, а якi групи будуть їй пiдкоренi. При феодальному
устрої середньовiчнi землевласники . контролювали економiку та панували
над крiпосними (serfs). При капiталiстичнiй системi, за Марксом, зем-
левласника замiнили капiталiсти, а крiпосного - позбавлений власностi
робiтник, що мiг продати тiльки свої руки.
Спрямування капiталiстiв на отримання додаткової вартостi створює
за Марксом, основу сучасної йому класової боротьби - непримиренного
зiткнення iнтересiв мiж робiтниками та капiталiстами. Додаткова
вартiсть .- це рiзниця мiж вартiстю, яку, за Марксом, створюють
робiтники, та вартiстю, яку вони отримують. З цiєї точки зору
капiталiсти не створюють додаткової вартостi, вони її привласнюють че-
рез експлуатацiю робiтникiв. У зображеннi Маркса капiталiсти вигляда-
ють як злодiї, що крадуть здобутки чужої працi. Накопичення капiталу
(багатства) породжується привласненням додаткової виртостi, та є ос-
новним фактором - основною спокусою - розвитку капiталiзму.
Маркс притримувався той точки зору, що класи iснують не iзольова-
но один вiд одного. Видатний нiмецький соцiолог Ральф Дарендорф висло-
вив цю думку таким чином: "Iндивiди формують клас тiльки в тiй мiрi, в
якiй вони утягуються у спiльну боротьбу з iншим класом". При
капiталiзмi, за Марксом, робiтники спочатку заслепленi перекрученою
свiдомiстю .- неадекватнiстю оцiнок того, як працює система i як вони
експлуатуються капiталiстами. Але через боротьбу з капiталiстами для
робiтникiв з'ясовуються їх так званi "об'єктивнi" iнтереси, якi дiста-
ють об'єктивного визначення. Тодi вони формулюють цiлi органiзованих
дiй - тобто, вони набувають класової свiдомостi .. Класова свiдомiсть
свiдомiсть є вирiшальний фактор для перетворення "класу в собi" на
"клас до себе", тобто перетворення соцiальної категорiї .людей у са-
мосвiдому войовничу соцiальну групу ..
Але навiть у сферi власностi марксистська дихотомiя на клас
капiталiстiв та робiтничий клас маскує деякi динамiчнi соцiальнi про-
цеси. Найважливiший з них - поширення класу так званої "дрiбної буржу-
азiї" - фактично робітничої буржуазiї ., або робiтникiв-власникiв .. Анг-
глійською їх називають "self-employed". Вже зараз в індустріально роз-
винутих країнах вони складають до 15% зайнятого населення, а з поши-
ренням iнформацiйних технологiй їх частка зростає).
Крiм того, у багатьох країнах у -му столiтті суттєвими стали
протирiччя мiж расовими та етнiчними групами. Цi та iншi фактори при-
тупили гостру класову полярiзацiю кiнця 19-го-початку -го сторiччя,
що за думкою Маркса вела до революцiй та загибелi капiталiстичного
устрою.
Як зауважує один з провiдних американських соцiологiв-конфлiкцi-
онiстiв Ерiк Олiн Райт, власнiсть на засоби виробництва є тiльки одним
з джерел влади. .Володiння засобами керiвництва . вiн видiляє як ще одне
джерело влади. I вважає, що устрiй колишнього Радянського Союзу та йо-
го сателiтiв - країн Схiдної Європи добре це iлюструє.
Спроба синтеза: еволюцiйна концепцiя Герхарда Ленскi.
Соціологи вже давно помiчали, що i функцiоналiстська i
конфлiкцiонiстська концепцiї вiдображують реальнi аспекти соцiального
життя. I були спроби iнтегрувати цi пiдходи. Ральф Дарендорф зауважу-
вав, що функцiоналiсти й конфлiкцiонiсти дослiджують два аспекти
однiєї реальностi.
Найбiльш конструктивним синтезом цих двох пiдходiв зараз вважа-
ється еволюцiонiстський пiдхiд, запропонований Герхардом Ленскi.
Вiн погоджується з функцiоналiстами в тому, що основнi ресурси
суспiльства розподiляються таким чином, щоб задовольняти основнi
суспiльнi потреби, тобто щоб надати прiоритет у отриманнi цих ресурсiв
тим особам, якi займають у суспiльствi життєво важливi позицiї i вико-
нують соцiально важливi ролi. Але Ленскi стверджує, що iз зростанням
виробництва i появою у суспiльствi додаткового продукту його розподiл
вiдбувається таким чином, як це описують конфлiкцiонiсти . - через бо-
ротьбу певних соцiальних груп та оволодiння деякими з них контролем за
суспiльним богатством. I соцiальна нерiвнiсть, що складається
внаслiдок цього, тiльки частково є функцiональною, але бiльшiсть
суспiльств стратифiкованi набагато бiльше, нiж це необхiдно для їх
ефективного фунцiонування.
Основнi особливостi концепцiї Герхарада Ленскi можна пiдсумувати у
шiстьох пунктах:
1. Стратифiкацiя розглядається не як унiверсальна, необхiдна i не-
минуча (функцiоналiстський пiдхiд), а як переважна форма структури-
зацiї, в якiй деякi моменти не є необхiдними або неминучими
(конфлiкцiонiсти взагалi заперечують її необхiднiсть та неминучiсть).
. Стратифiкацiйна система формується природою засобiв iснуван-
ня суспiльства (а не соцiальним устроєм взагалi, як вважають
функцiоналiсти, i не владними групами у корисних iнтересах - як вва-
жають конфлiкцiонiсти).
3. Стратифiкацiя виникає як з потреби заповнювати соцiальнi
статуси, так i з конкуренцiї та конфлiкту соцiальних груп (а не лише
з якогось одного з цих факторiв).
4. Стратифiкацiя вiдображує як загальнi цiнностi суспiльства,
так i цiнностi владних груп.
5. Тільки деякi завдання та винагороди розподiляються справед-
ливо, але багато з них - несправедливо.
6. Стратифiкацiя полегшує функцiонування суспiльства тільки у
деяких аспектах, а в iнших - перешкоджає.
5. Соцiальнi класи.
Соцiологи часто не погоджуються у питаннях щодо джерел стра-
тифiкацiї, але вони погоджуються з тим, що соцiальна нерiвнiсть є
структурованим .аспектом сучасного життя. Мається на увазi не тiльки
те, що соцiальнi групи вiдрiзняються привiлеями, престижем та вла-
даю, якi вони мають. Коли мова йде про структуровану .нерiвнiсть,
мається на увазi нерiвнiсть iнституалiзована, тобто закрiплена такою
системою соцiальних вiдносин, якою визначається, хто що отримує. Та-
ка соцiальна нерiвнiсть набуває регулярних, вiдносно стiйких та ус-
талених форм. Крiм того, структурованi нерiвнiстi переходять вiд по-
переднього поколiння до наступного. Соцiальнi групи, що мають пере-
ваги звичайно знаходять шляхи, щоб забезпечити цими перевагами своїх
нащадкiв.
Соцiологи запозичили термiн "стратифiкацiя" вiд геологiв. Але
класiфiкувати людей за стратами набагато важче, нiж геологiчнi поро-
ди. Звичайно геологи вiдносно легко визначають, де скiнчується один
шар породи i починається iнший. Соцiальнi ж страти часто змiшанi од-
на з одною, так що їх межи нечiткi i неяснi. Тим не менше амери-
канськi соцiологи, коли вони характеризують систему стратифiкацiї у
своєму суспiльствi, часто використовують такi назви як "вищий клас"
("upper class"), "середнiй клас" ("middle class"), "робочий клас"
("working class") i "нижчий клас" ("lower class").
Що ж таке соцiальний клас?
У сучаснiй соцiологiї є два пiдходи до розумiння соцiальних
класiв.
Найбiльш поширеним є пiдхiд, згiдно з яким соцiальнi класи явля-
ють собою певний тип соцiальних страт .. У рамках цього пiдходу є двi
основнi точки зору на природу класiв ..
Однi вважають класи реальними стратами з певними межами. Виходя-
чи з цього соцiальний клас .визначають як категорiю людей з приблизно