Взявши до уваги іноземний досвід та сучасні українські реалії, ми пропонуємо такі концептуальні напрями державної інноваційної політики у сфері імпортних операцій:
1. Аналіз технологій, що використовуються сьогодні. Наоснові результатів аналізу повинна складатись карта-характеристика промислових та сільськогосподарських підприємств усіх форм власності на відповідність існуючих технологій вимогам енергозбереження, екологічної безпеки, відповідності світовому рівню технологічної культури та інноваційної перспективності самого підприємства, його значення в експортному потенціалі регіону та в виробництві конкурентноздатної імпортозамінюючої продукції.
2. Визначення сприйнятливості підприємств до технологічних та управлінських нововведень та переоснащення виробництва, для визначення доцільності державної підтримки інноваційного процесу на конкретному підприємстві.
3. Робота з іноземними компаніями, які мають бажання прийти на український ринок та можуть запропонувати перспективні технологічні розробки, заходи з їх заохочення до співпраці.
4. Проведення експертних робіт щодо запропонованих іноземних розробок на предмет їх відповідності потребам регіону та доцільності державного сприяння у втіленні даного проекту.
5. Надання консалтингових послуг з юридичних, організаційних, технічних, фінансових та інших питань.
6. Підтримка здорової конкуренції у сфері імпорту високих технологій шляхом сприяння організації різного роду тендерів, конкурсів, аукціонів з питання інноваційних проектів та надання певних пільг їх переможцям при реалізації проекту.
7. Регулювання валютних операцій для повнішого направлення валютних коштів підприємств на здійснення проектів у рамках програми “Техноімпорт”.
8. Створення та підтримка привабливого інвестиційного клімату з метою зацікавлення внутрішніх та зовнішніх потенційних інвесторів у заходах в рамках програми шляхом системи пільг, гарантій, часткового фінансування проектів державою, тощо.
Протистояння іноземній експансії та захист внутрішнього ринку та власного розробника і виробника — один з найважливіших аспектів активної регулюючої ролі держави у здійсненні імпорту у сфері обладнання та технологій. Для ефективного виконання цієї ролі, необхідно провести чітку грань, яка б грунтувалась на реальній інформації про стан вітчизняних науково-дослідницьких та конструкторських робіт, про їх направленість та ступінь готовності. Виходячи з цієї інформації, і повинні прийматись рішення про необхідність державної підтримки того чи іншого проекту, про організацію тендеру з участю вітчизняних компаній і т.д., тобто повинна здійснюватись політика м`якого ринкового протекціонізму відносно власних конкурентноздатних і перспективних розробок. Так як, при реалізації програми може виникнути небезпека технологічної експансії з боку високорозвинених країн, що може призвести до витіснення з ринку власних технологій, науково-технічних програм та розробок.Такий підхід повинен забезпечити підтримку власного науково-промислового потенціалу, та економію валютних коштів, підвищення конкурентоздатності українських фірм, створення їм умов для закріплення на внутрішньому ринку.
В рамках програми “Техноімпорт”повино бути передбачено ряд підтриманих державою компексно-цільових програм у пріоритетних для регіону галузях, з огляду на запити потенціальних ринків збуту.
Таблиця3.1.
Питома вага Полтавської області у
народному господарстві України в 1994-95 рр.
| Вид продукції | Частка в н\г України,% | |
| 1994 | 1995 | |
| Переробка нафти | 51,6 | 45,7 |
| Залізна руда | 11,6 | 13,1 |
| Металоріз. верстати | 21,9 | 9,4 |
| Легке машинобудування | 12,9 | 21,8 |
| Вантажні автомобілі | 94,8 | 98,7 |
| Збірні з\б конструкції | 7,2 | 7,3 |
| Цегла будівельна | 6,2 | 6,9 |
| Зернові культури | 6,6 | 5,9 |
| Цукровий буряк | 8,2 | 9,1 |
| Продукція тваринництва | 5,2 | 5,3 |
Виходячи з даних обласного управління статистики [23,c.5],які приведено в таблиці3.1, та світових і європейських тенденцій у економіці та управлінні пропонуються такі сфери пріоритетів у межах програми “Техноімпорт”:
· сільське господарство — технології виробництва та зберігання продукції, збереження родючості грунтів, технічне забезпечення цих процесів, організаційно-управлінські технології ;
· харчова та переробна промисловість — переробка сільгосппродукції, виробництво продовольчих товарів подовжених термінів зберігання з використанням сучасних пакувальних матеріалів ;
· легка промисловість — технології, обладнання та матеріали для взуттєвої, трикотажної та швейної промисловості;
· машинобудування — виробництво технологічного обладнання для легкої, харчової та переробної промисловості, сільського господарства, виробництво вантажних автомобілів та обладнання для обробки металу різанням ;
· хімічна промисловість — первинна переробка нафти, фармацевтична промисловість;
· видобувні галузі — видобування та збагачення залізної руди, технології буріння нафтових та газових свердловин;
· сфера послуг — банківські технології, технології у сфері обслуговування населення, консалтинг, інжиніринг, тощо;
· інформаційні технології, програмне забезпечення, обладнання;
· управління — управлінські технології.
Жодний з них не повинен мати істотної переваги перед іншим, здійснення переозброєння виробництва повинно відбуватись незалежно від форми власності того чи іншого підприємства, а рішення про державну підтримку та сприяння повинно грунтуватись виключно на необхідності даного нововведення для підвищення експортного та імпортозамінюючого потенціалу області.
Критеріями та результатами успішної реалізації програм блоку повинні бути :
1. Корінне оновлення основних фондів у промисловості.
2. Зростання об`ємів виробництва.
3. Заповнення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією, яка здатна конкурувати з аналогічною іноземною.
4. Створення передумов виходу підприємств регіону на світові ринки, відповідно до профілю.
5. Покращення екологічної ситуації.
6. Зниження витрат на закупку енергоносіїв, оптимізація ресурсоспоживання.
7. Підвищення рівня кваліфікації трудових ресурсів.
8. Збільшення об`ємів надходжень до бюджетних та небюджетних рахунків.
9. Підняття на якісно новий рівень ділової та інноваційної активності підприємців.
10.Підвищення попиту на продукцію НДЕКР.
3.2. Програма “ Експорт”.
Більшість стратегічних напрямів концепції за довгострокову мету мають створення потужного експортного потенціалу регіону шляхом розробки та впровадження імпортозамінюючих та експортабельних технологій у всіх сферах економічної діяльності.
Заходи у рамках програми “Експорт” направлено на забезпечення виходу суб`єктів інноваційної діяльності на ринки всіх ступенів ієрархії.
Діяльність, яка передбачається у межах цього напряму, направлена на виконання двох основних функцій:
· організація зовнішнього та внутрішнього маркетингу;
· інформаційно-комунікативна функція.
Для ефективного виконання вказаних функцій пропонується реалізувати ряд комплексних програм, метою яких повинно стати створення сучасної розгалудженої служби маркетингу на потенційних ринках збуту продукції та послуг:
1. Створення системи дослідження та прогнозування ринків для повної, оперативної та достовірної оцінки перспектив конкретної продукції (послуги) та розробки рекомендацій підприємствам щодо методики закріплення на конкретному сегменті ринкової системи.
2. Створення системи рекламно-інформаційної діяльності, яка направлена на роботу із існуючими та потенційними споживачами продукції та послуг як всередині України, так і на зовнішніх ринках.
3. Створення державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності недержавних підприємств шляхом надання митних преференцій, направленої зовнішньополітичної діяльності. Особливою підтримкою повинні користуватись суб`єкти інноваційної структури регіону.
Реалізацію заходів програми “Експорт” щодо координованого закріплення української продукції на ринках планується провести у межах двох етапів, тривалість яких залежатиме від стану розвитку та можливостей власне інноваційної та промислової інфраструктур регіону.
Перший етап — вихід та закріплення позицій на ринках продукції найбільш мобільних, з точки зору переорієнтації та переоснащення виробництва, галузей — сільське господарство, харчова та переробна промисловості, легка промисловість, а також підприємства ВПК, в тому числі і реконверсовані.
Другий етап — вихід на ринки наукомістких високотехнологічних товарів та ринки патентно-ліцензійної документації.
На сьгоднішній день на більшості ринків тверді позиції займають технологічно розвинені країни. Тому, найбільш реальними ринками для продукції українських підприємств в умовах, що склалися, ми вважаємо внутрішній український ринок та ринки країн СНД, в першу чергу — російські(див.додадок 3), та ринки країн бувшого соцтабору[23,330].
Результатами виконання заходів програми “Експорт” повинні стати: