Ускладнення у разі епідуральної анестезії бувають порівняно рідко. Головне із них — колапс, що пов'язаний з вимиканням великої кількості вазомоторів.
У разі високої перидуральної анестезії може погіршитися вентиляція легень і потрібна буде штучна їх вентиляція. До менш небезпечних ускладнень належать головний біль, біль у ділянці пункції, травматичний радикуліт.
Небезпечним ускладненням цього виду знеболювання є інфікування пери-дурального простору.
Епідуральна анестезія показана у разі великих оперативних втручань на нижніх відділах черевної порожнини, урологічних, проктологічних операцій і операцій на нижніх кінцівках (табл. 2). Вона є методом вибору у осіб похилого і старечого віку, у хворих із серцево-легеневою патологією, порушенням обміну речовин, функцій печінки, нирок, у акушерській практиці.
Епідуральну анестезію широко використовують для усунення післяопераційного болю, з метою швидкого відновлення перистальтики кишок після операції на органах черевної порожнини, в комплексному лікуванні низки захворювань (гострого панкреатиту, перитоніту, непрохідності кишок).
Для підтримки тривалої післяопераційної аналгезії катетер залишають у епідуральному просторі (пролонгована перидуральна анестезія). Розчини місцевого анестетика за потреби вводять повторно (доза тримекаїну при цьому досягає 3—5 мг/кг).
Протипоказання до використання цього методу:
1) наявність запальних процесів у
ділянці уколу;
2) гіповолемія, гіпотензія;
3) підвищена чутливість до місцевих анестетиків. Відносними протипоказаннями є ураження хребетного стовпа, захворювання центральної і периферичної нервової системи.
Для операцій у зоні промежини і на прямій кишці може бути використана каудальна анестезія — один із варіантів перидуральної. При цьому методі розчин анестетика вводять у дистальну частину перидурального простору через крижову щілину або крижовий канал. Розчин поширюється до І поперекового хребця і анестезує всі попереково-крижові сегменти. Доза анестетика така сама, як і у разі звичайної перидуральної анестезії.
При цьому виді знеболювання розчин місцевого анестетика (лідока-їн, тримекаїн, новокаїн) уводять у субарахноїдальний простір після проколу твердої мозкової оболонки. Анестетик швидко зв'язується з нервовими корінцями, і настає анестезія всієї частини тіла, нижче від місця пункції. Якщо питома маса розчину, який вводиться, менша за питому масу спинномозкової рідини (4—5 % розчин новокаїну), то вона надходи-тиме у відділи, що розташовані вище. Звичайно витрачається до 3 мл 5 % розчину новокаїну, або 2—3 мл 5 % розчину тримекаїну. Тривалість анестезії у разі використання тримекаїну —1,5—Згод.
Зараз спинномозкову анестезію використовують головним чином у разі операцій на органах, що розташовані нижче за діафрагму, і на нижніх кінцівках. Голку вводять не вище Ті;, оскільки введення анестетика вище за цей рівень може призвести до порушення діяльності серцево-судинного і дихального центрів. За методикою спинномозкова анестезія подібна до перидуральної. Найчастіше рівнем для спинномозкової анестезії є проміжок між Li — Lz або між Ті2 і Li хребцями.
У разі операцій на кінцівках можна виконувати внутрішньокісгкову анестезію. Для цього кінцівку піднімають і накладають джгут (або манжету)до зникнення пульсу на периферичних артеріях. Після анестезії шкіри, підшкірної основи й окістя поруч із суглобом товстою голкою з мандреном проколюють м'які тканини. Коловими рухами просувають голку через кіркову речовину кістки у губчасту речовину на 1—1,5 см. Для цього повільно через голку вводять 0,5 % розчин новокаїну або тримекаїну. Анестезія кисті досягається введенням 35— 40 мл 0,5 % розчину новокаїну в головку п 'ясткової кістки, у разі операцій на передпліччі — в епіфіз променевої кістки чи у ліктьовий відросток.
У разі внутрішньокісткової анестезії ефект знеболювання настає через 10—15 хв і триває до знімання джгута.
Одним із варіантів цього методу знеболювання є анестезія місця перелому кісток для зняття болю і проведення репозиції кісткових уламків. З цією метою роблять пункцію зони перелому, і після появи крові в голці в гематому вводять залежно від локалізації перелому та віку хворого 5— 20 мл 1—2 % розчину новокаїну, тримекаїну або ксикаїну. Знеболювання настає через 5—10 хв.