Смекни!
smekni.com

Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу (стр. 1 из 4)

Міністерство освіти України

Київський державний лінгвістичний університет

Гуманітарний інститут

(кафедра соціально-економічних наук)

спеціальність 6050200 Допущено до захисту

Решетнік Н.І.

“__” _____ 2000 р.

Курсова работа

з економіки підприємтсва

на тему:

“Основні напрямки розвитку

науково-технічного прогресу”.

Студента II курсу

206 групи

Масюкова Павла Сергійовича

Науковий керівник:

к.ек.н., доц. Решетнік Н.І.

Київ – 2000 р.

Зміст:

1.Вступ................................................................................................... 3

2.Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу............. 6

2.1.Механізація виробництва............................................................. 6

2.2. Автоматизація виробництва...................................................... 12

2.3. Комп’ютерізація виробництва................................................. 13

2.4. Електрифікація та енергозбережувальні технології................. 18

2.5. Хімізація виробництва............................................................... 21

3.Показники ефективності НТП.......................................................... 22

4. Висновки:......................................................................................... 24

5.Resume............................................................................................... 27

6.Cписок використанної літератури................................................... 28


1.Вступ.

Науково технічний пргрес - цепоступовий рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на оснві широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійнодіюча законмірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Методологічною основою дослідження сутності НТП. Можебутитакий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значенняу виробництві і взагалі в житті суспільства в центрі уваги ставитися трудовалюдська діяльність. Прицьомурозвиток техніки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності, тобто як процес послідовної передачі виробничих функцій від виробника до техніки, як “заміну природніх виробничих інструментів" штучними. У результаті прогресу техніки дедалі більше функцій передається техніці, машині. Можливийтакий стан, коли людина в кінцевому рахункувийдезбезпосередньогопроцесувиробництва і замість того, щоббутиголовнимелементомпроцесувиробництва, стані поряд із цимпроцесом. Отже, розглядаючи сутність НТП, необхідно врахуватицей бік явища, а саме заміну місця та ролі людини, в процесі виробництва, що відбувається в результаті технічного прогресу.

Слід звернутиувагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка та технологія немислемі без втілення в них науковихдосягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежно від інших чинників суспільного життя, то зпевного годині вона починає входити в тісний зв'язокз іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її зв'язокзвиробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий впливвона сама не може існувати без них.

Правда наукові відкриття не завждистаютьоперативниминадбаннямивиробництва. Іллюстрацією можутьпослужити такі дані. Відомо, що практична реалізація ідеї одержання фотографічного знімка відбувалась лише через 100 років (1727-1839), ідея телефону через 56 років, радіо через 35 років, радара 15 років, телебачення 14 років, атомна бомба буластворена через 6 років після теоритичногообгрунтуванняможливостей її створення. транзистор пробивши собі дорогу протягом долі. Але, як бачимо спостерігається тенденція до скорочення годині реалізації наукових відкриттів.

Усучаснихумовахпроцес здійснється здвох взаємопов'язаних напрямках. По-перше, результатинаукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто науки виконує так звану матеріально-технічну функцію. Подруге, наукові знання втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях, тобтошляхом особистої орієнтації науки. У ході розгортання науково-технічного прогресу все читкіше проявляється ця тенденція, все наочніше стає об'єктивна необхідність вдосконаленнятворчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвиткутрудящих як вирішального чиннику матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництванеможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнє використанняу виробництві.

Таким чином, наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в технологічних процесах, а такожрозвиткутворчих здібностей, духовного вдосконалення учасників виробництвабезпосередньо підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а також, є безпосередньо продуктивною силою.

На підставі сказаного можнадатитакевизначення сутності науково-технічного прогресу. НТП докорінне перетворенняпродуктивних сил на базі перетворення науки в безпосереднюпродуктивну силу, зміна місця та ролі людиниу виробництві.

На думкувчених, НТП бере початок у середині 50-х років XX ст. звпровадженням комплексної механізації, з космізацією, оволодіння ядерною енергією, винайдення електронно-обчислювальної

машини.

Основні напрямки науково-технічного процесу. Сучаснийетап НТП все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямками як: автоматизація, роботизація, розвиток мікроелектроники, інформатики, комплексна механізація виробництва, електризуваннявиробництва та збереження електроенергії, хімізація виробництва.

Однимз найважливіших напрямків НТП на сучасному етапі служить комплесна механізація і автоматизація виробництва.

2.Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу.

2.1.Механізація виробництва.

Це широке впровадження взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх учатках виробництва, операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва, зростаннюпродуктивностіпраці, скороченню частки праці у виробництві, полегшенню і поліпшенню умовпраці, зниженню трудомісткості продукції.

Під терміном механізація розуміється головним чином витіснення ручного труда і заміна його машинним у тих ланках, де він ще досі залишається ( і в основних технологічних операціях, і у допоміжних, підсобних, транпортировочних, переміщувальних і інших трудових операціях).

У процесі розвитку механізація проходиладекілька етапів: від механізації основних технологічних процесів, відмінних найбільшою трудомісткістю, до механізації практично всіх основних технологічних процесів і частково допоміжних робіт. При цьому склалася певна диспропорція, яка призвела до того, що тільки в машинобудуванні і металообробці більше за половину робочих місць зайнято на підсобних і допоміжнихроботах.

Наступний етап розвитку комплексна механізація, при якому ручний труд замінюється машинним комплексно на всіх операціях технологічного процесу не тільки основних, але і допоміжних. Впровадження комплексності різко підвищує ефективність механізації, оскільки навіть при високому рівні механізації більшості операцій їх високу продуктивність може практично нейтралізувати наявність на підприємстві декількох немеханізованих допоміжних операцій. Тому комплексна механізація в більшій мірі, ніж некомплексна, сприяє інтенсифікації виробництва. Але і при комплексній механізації залишається ручна праця.

Рівень механізації виробництва оцінюється декількома показниками.

Коефіцієнт механізації виробництва величина, що вимірюється відношеннямобсягу продукції, виробленої за допомогою машин, до загальногообсягу продукції.

Коефіцієнт механізації робіт величина, що вимірюється відношеннямпраці, виконаного механізованим шляхом, до загальної суми витратпраці на виробництво даного обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації труда величина, що вимірюється відношенням кількості робітників, зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників на даній дільниці, підприємств.

Візьмемо наприклад компанію «Кока Кола», розташовану в Україні в Броварах. Ця компанія використовує механізовану конвейнерну лінію для виробництва своїх напоїв, причому технічне забезпечення компанії дозволяє їй на територїї свого підприємства виробляти не тільки напій, але і тару для нього. Використання системи нових (поліпшених) фільтрів дозволило компанії досягнути такої чистоти стічних вод, що в ній водиться риба - вугірь. На підприємстві використовуються механізовані крани, машини-прибиральники, транспортери і інші машини, що безпосередньо полегшують виробничий процес.

Автоматизація виробництва - застосування технічних засобів з метою повної або часткової заміни участі людини в процесах отримання, перетворення, передачі і використання енергії, матеріалів і інформації. Розрізнюють автоматизацію часткову, що охоплює окремі операції і процеси, і комплексну, автоматизуючий весь цикл робіт. У тому випадку, коли автоматизований процес реалізовується без безпосередньої участі людини, кажуть про повну автоматизацію цього процесу.

У промисловості перші автоматичні присторої стали використовуватися в XVIII в., наприклад, автоматичний супорт А.К. Нестерова для токарно-копіювальних станків (1720 м.); плавункові регулювальник рівня води в казані І.І. Ползунова (1765 м.); відцентовий регулювальник Дж. Уатта (G.Watt) (1784 м.).

XIX вік ознаменований появою автоматичних пристроїв, діючих завдяки електрисиці - це і магнитноелектричне реле П.Шиллінга (P.Shelleng) (1830 м.). Список цей довгий і плавно переходить у вік XX, коли всемогутня електроніка дозволила створити принципово нові електронні автоматичні пристрої.