Чим вищий курс валюти даної країни, тим дешевше для громадян цієї країни купувати товари і послуги іншої країни. Тим більше своєї валюти громадяни даної країни захочуть обміняти на валюту іншої країни. Тому крива пропозиції валюти має висхідну траєкторію. Така форма кривої валюти означає, що чим вищий курс валюти певної країни, тим більша її пропозиція.
На валютних ринках відбувається то зростання, то падіння курсу валюти країни. Зростання курсу валюти країни називається поцінуванням, а падіння курсу валюти — її знеціненням.
В основі плаваючого курсу лежить купівельна спроможність валюти. Проте на динаміку валютного курсу впливає чимало факторів, які змінюють співвідношення попиту і пропозиції на одну валюту, а отже, і курс цієї валюти. Основні фактори, що впливають на динаміку курсу валюти, такі.
По-перше, темп інфляції у конкретній країні і за кордоном. Вищий темп інфляції у даній країні порівняно з темпом інфляції у іншій країні призводить до знецінення, тобто падіння курсу валюти даної країни стосовно валюти іншої країни. Справа в тому, що іноземці тепер менш зацікавлені купувати товари країни, які стали дорожчими (вищий темп інфляції). Громадяни першої країни, навпаки, хочуть купувати більше товарів іноземної країни, які стали дешевшими порівняно з вітчизняними товарами. Отже, попит на валюту першої країни з боку іноземців падає, а пропозиція її валюти відповідно збільшується. Отже, і валютний курс грошової одиниці першої країни падає.
По-друге, курс валюти залежить від процентних ставок у певній
країні та за кордоном. Вищі процентні ставки у першій країні порівняно з іншою країною ведуть до зростання валютного курсу першої країни. Вищі процентні ставки у першій країні порівняно з іншою означають, що громадяни іншої країни прагнуть купити акції, облігації та фінансові активи першої країни. Попит на валюту першої країни збільшиться, бо тільки за неї іноземці можуть купити цінні папери цієї країни. Тому курс валюти першої країни зростатиме порівняно з валютою іншої країни. Процентні ставки відіграють головну роль у коливанні валютного курсу у коротко- і середньостроковому періодах.
По-третє, валютний курс залежить від валютно-курсових очікувань та спекуляцій. Що трапилося б, якби усі думали, що курс валюти даної країни впаде. Або всі учасники ринкового процесу думали б, що курси цінних паперів компаній даної країни знизяться у найближчі місяці? І курс акцій, і курс валюти даної країни негайно знизилися б. У жодному з випадків ринкові учасники не захотіли б далі тримати активи, з яких вони можуть понести великі втрати. У сучасних умовах результати виборів, урядова політика, міжнародна обстановка тощо можуть породжувати великі коливання валютних курсів.
По-четверте, валютний курс країни залежить від банківських інтервенцій (втручання центрального банку у процес формування валютного курсу). Інколи центральний банк впливає на валютні курси через валютний ринок. Якщо банк даної країни намагається підтримати курс своєї валюти, він посилено скуповує власну валюту, використовуючи свої резерви валюти іншої країни. У цьому випадку центральний банк країни розширює попит на власну валюту, сподіваючись на підвищення її курсу.
У протилежному випадку, коли центральний банк хоче спричинити зниження курсу власної валюти щодо валюти іншої країни, банки купуватимуть валюту іншої країни за власну валюту. Щоправда, резерви центрального банку не завжди достатні для успішних інтервенцій і позитивного впливу на динаміку валютного курсу.
2. Міжнародне співробітництво у вирішенні загальнолюдських проблем збереження цивілізації
Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, збереження миру — найгостріша проблема, яка потребує невідкладного розв'язання. Людська цивілізація дійшла до такого стану, коли локальні міжнаціональні конфлікти без вживання ефективних запобіжних заходів можуть перетворитися на глобальні й становити безпосередню загрозу життя на землі.
Гонка озброєнь у XX ст. набула небачених масштабів. Протягом століття світові воєнні витрати зросли більш як у ЗО разів. Якщо в період-між двома світовими війнами людство витрачало на воєнні цілі від 20 до 22 млрд дол. щорічно, то сьогодні ця сума перевищує 1 трлн дол.
У сферу світової військово-виробничої діяльності, за підрахунками експертів ООН, включено близько 50 млн чол., а у військових дослідженнях і створенні нової зброї зайнято від 400 до 500 тис. На ці цілі припадає 2/5 усіх витрат на науку.
Гонка озброєнь безпосередньо впливає на величину національного багатства, на рівень життя населення. Утримання сучасних збройних сил і забезпечення їхніх потреб завдають величезної шкоди світовій економіці, посилюють диспропорції в її структурі, загострюють інші глобальні проблеми. Відвертання коштів на гонку озброєнь стало таким суттєвим, що під його впливом деформується механізм суспільного відтворення.
Гонка озброєнь — це також фактор забруднення природного навколишнього середовища, головними носіями якого виступають виробництво та випробування зброї масового ураження — ядерної, хімічної, бактеріологічної. Нині в світі нагромаджено близько 50 тис. різних ядерних боєзарядів. Крім того, що вони самі загрожують людству, процес їхнього створення також несе в собі небезпеку. Радіоактивні відходи, що потрапляють у навколишнє середовище, впливають на імунну систему людини, спричинюють різні захворювання. Наслідки аварії на ЧАЕС пряме підтвердження тому.
За цих умов вихід може бути лише один: спільне, відповідно організоване ядерне роззброєння, яке сприятиме зміцненню міжнародної безпеки, звільненню необхідних для розв'язання інших глобальних проблем матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів.
Не випадково при започаткуванні Конференції 00Н з навколишнього середовища і розвитку (1992 р.) було висунуто пропозицію про спрямування частини коштів, вивільнених завдяки припиненню гонки озброєнь, на вирішення найболючіших економічних і екологічних проблем країн, що переходять до ринкової економіки, в тому числі й України.
За даними Всесвітньої комісії 00Н з навколишнього середовища і розвитку, нині щорічно перетворюється на пустелю 6 млн га родючих земель, на 11 млн га скорочується площа тропічних лісів, 31 млн га лісів загублено забрудненням та кислотними дощами. Інтенсивна хімізація сільського господарства і промислові викиди шкідливих речовин спричинюють непоправні наслідки. Тільки у США 50 видів пестицидів отруюють грунтові води у 32 штатах, 2500 звалищ токсичних відходів потребують термінового очищення. У світі від отруєння пестицидами щорічно вмирає 14 тис. чол. і захворює понад 700 тис. У ряді районів Африки, Китаю, Індії та Північної Америки резервуари підземних вод скорочуються внаслідок перевищення попиту на воду над її природним поповненням. Усе це не може не впливати на рослинний і тваринний світ. Очікується, що в найближчі 20 років може зникнути 1/5 всіх існуючих видів тварин і рослин.
Генофонд тваринного і рослинного світу України також перебуває під загрозою. На відміну від США, Німеччини, Великобританії, Франції, Канади та інших країн, де розорано близько чверті земель, в Україні цей показник сягнув за 80 відсотків. Площа природного фонду, де заборонено чи обмежено господарську діяльність, в Україні становить лише 2 відсотки території, у США — 7,8; Канаді — 4,5; Японії — 5,6; Норвегії — 12 відсотків. Нині в Україні під загрозою знищення перебуває 531 вид диких рослин і грибів, 380 видів диких тварин.
Значної шкоди природі й суспільству завдає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спалюванні вугілля, нафти, газу тощо. Вчені передбачають, що його накопичення може підвищити до 2050 р. середню температуру на поверхні Землі на 1,5—4,5°С, що спричинить танення криг у морях, океанах, горах і призведе до підвищення рівня Світового океану до 2100 р. на 1,4—2,2 м, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.
Питання, пов'язані зі станом природи, виникають на різних рівнях: регіональному, коли йдеться про забруднення чи порушення природи на обмежених ділянках поверхні; національному, коли техногенний вплив зачіпає інтереси цілої держави; планетарному, оскільки діяльність людини втручається в глобальні природні процеси. Особливість проблеми сьогодні полягає в тому, що ці рівні тісно взаємопов'язані. Регіональне і національне нині в багатьох випадках набуває глобальних масштабів. Наприклад, випадання кислотних дощів на території сусідніх країн, експорт екологічної кризи шляхом розповсюдження у глобальних масштабах за міжнародними каналами токсичної технології, відходів підприємств або свідомим перетворенням країн, що розвиваються, у звалища токсичних речовин. Конференцією 00Н з навколишнього середовища і розвитку було визначено 5 суб'єктів, які перешкоджають розв'язанню глобальних екологічних проблем.
1.Це США, які відмовляються підписати міжнародну конвенцію з біологічної розмаїтості;
2.Саудівська Аравія, яка збільшує видобуток і продаж нафти;
3.Японія, що підтримує США;
4.Малайзія, на території якої нищать тропічні ліси;
5.МАГАТЕ, яка підтримує подальший розвиток атомної енергетики.
Зрозуміло, що за таких умов розв'язання екологічних проблем можливе лише через розгортання міжнародного співробітництва.
На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв'язання екологічних проблем. Зусилля вчених і господарників зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій (перехід на ресурсозберігаючі та безвідходні технології); вишукуванні коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища; розробці національних програм раціонального природокористування.