Проте виявляється, що цього недостатньо, бо може , а функція в цій точці екстремуму не має.
Точки, в яких функція визначена та неперервна, і в цих точках або не існує, називаються критичними для функції.
Проте не в кожній критичній точці функція має екстремум. Тому потрібні достатні ознаки існування екстремуму для функції f. Їх дають такі теореми:
Теорема 2.Нехай функція неперервна в деякому інтервалі, який містить критичну точку х0, і диференційована у всіх точках цього інтервалу (за винятком, можливо, самої точки х0).
Якщо для х<х0 , а для х0<x , то для х=х0 функція має максимум.
Якщо для х<х0 , а для х0<x , то для х=х0 функція має мінімум.
Теорема 3.Нехай функція два рази диференційована в околі точки х0 і . Тоді в точці х=х0 функція має локальний максимум, якщо , і локальний мінімум, якщо .
Якщо ж , то точка х=х0 може й не бути точкою екстремуму.
Звідси випливає такий план знаходження екстремальних точок:
1. знаходять критичні точки функції , тобто точки , в яких , або не існує;
2. знаходять другу похідну і обчислюють значення другої похідної в цих точках.
Якщо значення другої похідної в критичній точці від’ємне, то така точка є точкою максимуму, а якщо значення другої похідної додатне, то точка є точкою мінімуму.
Розглянемо тепер дослідження функції на екстремум на конкретних прикладах.
Приклад 1. Дослідити на екстремум функцію
Розв’язання. Функція визначена і диференційована на R. Знайдемо її похідну:
.
Знайдемо нулі похідної:
х2+х-2=0, х1=-2 х2=1.
Отже, функція f має дві критичні точки х1=-2,х2=1.
Оскільки похідна є квадратним тричленом з додатним коефіцієнтом при х2, то на інтервалах , а на інтервалі (-2;1) .
Похідна неперервна на R і при переході через критичну точку змінює знак на протилежний.
Оскільки при переході через критичну точку х=-2 похідна змінює знак з плюса на мінус, то в цій точці функція має локальний максимум.
.
При переході через точку х=1 похідна змінює знак з мінуса на плюс. Тому в цій точці функція f має локальний мінімум.
.
Приклад 2.Дослідити на екстремум функцію
Розв’язання. Функція визначена. Знайдемо її похідну:
.
Критична точка х=9. при переході через цю точку похідна змінює знак з мінуса на плюс. Отже, в цій точці функція f має локальний мінімум:
.
Крім того, похідна дорівнює нулю в точці х=0. оскільки справа від цієї точки(до х<6) функція не визначена, то в точці х=0 функція набуває найменшого значення .
Приклад 3.Дослідити на екстремум функцію
.
Розв’язання. Функція визначена і диференційована на R. Її похідна
дорівнює нулю при .
Ця критична точка розбиває числову пряму на два інтервали знакосталості похідної :
.
Оскільки на інтервалі , то функція f в точці має локальний максимум.
Його значення
1.3. Зростання та спадання функції
Дослідження функції на зростання та спадання ґрунтується на теоремі математичного аналізу.
Теорема. Нехай функція неперервна на проміжку <a,б> і диференційована в інтервалі (а,б).для того, щоб функція f була зростаючою(спадною) на проміжку <a,б>, необхідно і достатньо виконання двох умов:
1.
2. рівність не повинна виконуватися ні в жодному інтервалі, що міститься в <a,б>.
Як наслідок цієї теореми можна використовувати таку теорему (достатня ознака строгої монотонності):
Теорема. Нехай функція f неперервна на проміжку <a,б> і диференційована в інтервалі (а,б). Якщо , то f зростає(спадає) на <a,б>.
Тому для знаходження проміжків зростання та спадання диференційованої функції діють у такий спосіб:
1. Знаходять:
а)область визначення функції , якщо вона наперед не задана;
б)похіднуданої функції;
в)точки, в яких похідна дорівнює нулю, для чого розв’язують рівняння, а також точки, в яких функція визначена, але похідна не існує, їх називають критичними точками.
2. Визначають знак похідної на конкретному інтервалі, достатньо обчислити її значення для будь-якого значення аргументу, що належить цьому інтервалу.
Приклади
Приклад 1. Знайти проміжки зростання та спадання функції
Розв’язання. Функція визначена і диференційована на множені R.
Знайдемо її похідну
.
Нулями похідної є х1=1, х2=.
Оскільки похідна неперервна, то вона зберігає знак на інтервалах . Оскільки похідна задана квадратним тричленом з додатним коефіцієнтом при х2, то вона набуває додатних значень поза коренями, тобто на інтервалах і від’ємних між коренями, тобто на інтервалі .
Отже , на інтервалах функція f зростає, а на інтервалі – спадає.
Приклад 2. Довести, що функція
спадає на R.
Розв’язання. Дана функція визначена і диференційована на R.
Знайдемо похідну
.
Оскільки для , то дана функція f спадає на R.
1.4. Найбільше та найменше значення функції
Нехай дано функцію, яка неперервна на відрізку [a;b], диференційована в інтервалі (a;b), за винятком можливо скінченого числа точок, де вона не існує. Необхідно ж знайти найбільше та найменше значення функції на цьому відрізку. А як відомо з математичного аналізу, функція, яка неперервна на відрізку, набуває на ньому свого найбільшого і найменшого значення.
Чим викликана необхідність знаходження найбільшого і найменшого значення функції на відрізку?
Справа в тому, що в практичних задачах, де процес, явище, закон, величина описуються певною функцією, зміст самої задачі накладає певні обмеження на аргумент, тобто аргумент має певні межі.
Так, наприклад, кут трикутника може змінюватися лише від 0 до П, швидкість тіла доводиться розглядати в проміжку часу від t0 до t1 та інше. Тому й необхідно досліджувати поведінку функції на конкретному проміжку [a;b] або на його кінцях, то чинять так:
1. знаходять критичні точки в інтервалі (a;b) (точки, в яких похідна дорівнює нулю або не існує), обчислюють значення функції в цих точках;
2. знаходять значення функції на кінцях відрізка, тобто;
3. серед усіх значень вибирають найбільше і найменше значення.
У випадку, коли функція монотонна на відрізку [a;b], то найбільшого і найменшого значення вона досягає на кінцях відрізка. У цьому випадку обмежуємось обчисленням значень .
По-іншому складається ситуація, якщо необхідно знайти найбільше та найменше значення функції, неперервної в інтервалі (a;b).
Зрозуміло, що функція у цьому випадку не може досягати найбільшого і найменшого значення на кінцях інтервалу. Наприклад, функція в інтервалі (3;6) не має ні найбільшого, ні найменшого значення у внутрішніх точках інтервалу. У цьому випадку чинять так:
1. знаходять критичні точки, що належать цьому інтервалу, і обчислюють значення функції в цих точках;
2. знаходять ліву та праву границі відповідно в точках а і б , тобто . Якщо ці границі існують, то їх порівнюють із значеннями функції в критичних точках. Якщо виявиться, що значення в критичних точках більші(менші) за знайдені границі, то це і буде найбільшим(найменшим) значенням функції на інтервалі.
Приклади.
Приклад 1. Знайти найбільше та найменше значення функції на відрізку [a;b]
Розв’язання. На даному відрізку функція визначена і неперервна, диференційована в інтервалі(-2;2). Знайдемо похідну, критичні точки:
х=0
знайдемо значення функції в критичній точці і на кінцях відрізка:
Отже,
.
Приклад 2. Знайти найбільше та найменше значення функції на відрізку [a;b]
Розв’язання. Функція визначена і неперервна на відрізку , диференційна в інтервалі (-1;1). Тому вона набуває на даному відрізку найбільшого і найменшого значення. Знайдемо критичні точки даної функції. Для цього знайдемо похідну
і прирівняємо її до нуля:
х4+8х=0; х=0; х=-2.
Отже, на інтервалі (-1;1)функція має лише одну критичну точку х=0. знайдемо значення функції в цій точці .
Обчислимо значення функції на кінцях відрізка
, .
Отже,
,
Відповідь:,
1.5. Означення дотичної, піддотичної, нормалі
Нехай функція y=f(x) диференційована в точці х0. рівняння дотичної до графіка функції y=f(x) в цій точці має такий вигляд:
,
де х і у – біжучі координати дотичної, f ‘(x0)=k – кутовий коефіцієнт дотичної, який дорівнює значенню похідної в точці х0, тобто тангенс кута нахилу дотичної до доданого напрямку осі абсцис.
Відрізок АВ, що міститься між абсцисою точки дотику і точкою перетину дотичної з віссю абсцис, називають під дотичною. Її довжина дорівнює |х0-х1|.
Пряма МС, перпендикулярна до дотичної в точці її дотику М до графіка функції у=f(x), називається нормаллю.
Рівняння нормалі записують у вигляді:
якщо f ‘(x0)0(в противному разі рівняння нормалі х-х0=0).
На цей матеріал можна скласти ряд задач. Розглянемо деякі з них.
1. Дано абсцису точки дотику х0 графіка функції у=f(x), а необхідно записати рівняння дотичної, що проходить через точку з цією абсцисою.