Проблеми доступності послуг освіти (зокрема, економічної) і виховання, а також створення умов для проходження населенням курсу повної середньої школи в поєднанні з отриманням професійної освіти (в тому числі у вузах) не втрачають гостроти в сільській місцевості. Для їх розв'язання слід дотримуватися нормативів територіальної організації дошкільних закладів і шкіл, забезпеченості навчальними площами і приладдям; стимулювати органи влади до відкриття дошкільних закладів і початкових шкіл за пропозицією місцевих громад, впроваджувати нетрадиційні форми оплати праці їх персоналу; поліпшити якість виконання програм комп'ютеризації та укомплектування шкіл кваліфікованими вчителями; розробити методику визначення державного замовлення на підготовку фахівців для аграрного сектора та соціальної сфери села з урахуванням підвищення ефективності виробництва та перспектив розвитку господарського комплексу регіонів; задіяти доступні для споживачів механізми довгострокового кредитування освіти.
Зміцнення суспільного здоров'я і державотворчих настроїв, відродження українського села вимагають досягнення певної якості культурного життя, передумовами якої є збереження та підтримання ефективного функціонування законодавчо визнаної необхідною мережі закладів культури; визначення статусу та повноцінне фінансування об'єктів історико-культурної спадщини і природно-заповідного фонду, що межують із сільськими системами розселення; забезпечення економічної доступності суспільно необхідних культурних послуг з урахуванням доходів сільського населення; обов'язкове естетичне виховання школярів, фінансоване за цільовою статтею видатків; дослідження попиту на послуги культури в регіональних системах розселення, який охоплює кінопокази, вечори відпочинку для молоді, гуртки для дітей і дорослих (у тому числі платні) з музики, танцю, образотворчого мистецтва, народних промислів, обслуговуючих видів праці. Максимізувати участь позабюджетних коштів (спонсорських, меценатських, благодійницьких) у поліпшенні бази галузі.
Нині соціальна сфера надає місця для 21,0% всіх працюючих на селі, в тому числі в освіті, охороні здоров'я, соціальній допомозі, готельному і ресторанному господарстві зайнято 14,7%. Нарощування обсягів та поліпшення якості її послуг не лише акумулюватиме резерви економічно активного населення, а й через удосконалення середовища життєдіяльності сприятиме подальшому розвиткові перспективних напрямів підприємництва. Передусім це - "зелений" туризм та його еко- й агрорізновиди (згадані форми рекреації включають стаціонарне проживання приїжджих у сімейних пансіонах і селянських обійстях), малі підприємства та організації будіндустрії, роздрібної торгівлі, служби побуту тощо. Зміцненню кадрового потенціалу сільської місцевості та закладів соціального призначення, зокрема, допоможе підвищення рівня та впровадження контрактної системи оплати праці, встановлення фахівцям цільових доплат і пільг щодо забезпечення житлом, оплати комунальних послуг, придбання товарів тривалого користування.
Дослідження соціальної структури сільської місцевості засвідчило незадовільну доступність її послуг для широких верств населення, низькі темпи оновлення матеріально-технічної бази та слабку оснащеність об'єктів (насамперед соціально-культурних, чиє ефективне функціонування є суспільно вагомим) сучасними технічними засобами, недостатню кваліфікацію значної частини працівників. Серед причин перелічених явищ головними є надзвичайна обмеженість фінансування та відсутність належної уваги виконавчої влади до соціального захисту сільських жителів. Соціальна інфраструктура потребує вдосконалення територіальної організації та форм роботи, модернізації активної і пасивної частин основних фондів з орієнтацією на швидке досягнення нормативів і стандартів обслуговування. Порушені проблеми негативно позначаються на рівні життя, соціальних настроях селян, перспективах розвитку аграрного сектора. Вирішення їх за допомогою комплексу регульованих державою заходів здатне радикально змінити ситуацію з якістю життя в сільській місцевості, створити потенціал сталого розвитку економіки в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гончарук О. Соціальні проблеми реформування аграрного сектора національної економіки // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.-2001 - №4
2. Довжик Б. Трансформація сільської зайнятості в умовах аграрної реформи // Україна: аспекти праці. – 2003 - №4
3. Амбросов В.Я. Соціальна сфера села України: регіональний аспект (В.Я. Амбросов, І.В. Білокінь, І.Ф. Гнибіденко, О.Г. Булавка). – К.: НДУ. – 2003. – 605с.
4. Національна програма розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки (проект) // Економіка АПК. – 1999. – №6
5. Постанова Верховної Ради УРСР „Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №10.