Склади розчинів від 1:1 до 16:, на одну об’ємну частину цементу беруть від 1 до 6 частин піску. Розчини в відношенні від 1:4 і більше достатньо тверді і наносити їх незручно. В штукатурних роботах частіше всього використовують склади розчинів до 1:3. Вони більш пластичні, добре наносяться і розрівнюються, но при цьому потребують більше цементу. Розчини приготовляються так. Відмірюють дозами цемент і пісок, переміщують їх і просіюють через сито. Приготовлену суху суміш розчиняють водою. Склади і марки цементно вапняного і цементного розчинів приведені в таблиці.
Види підмащування для опоряджувальних робіт.
Основні вимоги.
При опоряджувальних роботах використовують інвентарні розкладні помости і підмостки, які відповідають потребі індустріального будівництва. Вони повинні забезпечувати безпеку робіт і відповідають потребам “Засоби підмащування”.
Помости і підмости установляють на мідному і надійній основі.
Ширина настилу на помостах і підмостах повинна бути не менше 1,5 м, висота між настилами – не менше 1,8 м. Настил повинен мати рівну поверхню. Між дошками або щитами допустимі зазори не більше 5 мм.
Якщо настил суцільний, то позволяється стикувати дошки поверх, по їх довжині спочатку скосивши торці дощок. Кінці розставляють на опорі (прогоні) так, щоб кожний з них перекривав опору (прогін) не менше чим на 20 см в одну і другу сторону.
Після влаштування підмостків і помости висотою до 4 м їх приймає майстер будівельних робіт, а вище 4 м – комісія, акт при2мання підтверджується головним інженером будівничої організації. Помости в процесі експлуатації оглядає виконроб або майстер не рідше ніж через кожних 10 днів.
В місцях підйому людей на помости і підмости вивішують плакати з указанням величини і схеми розміщення навантажень.
Драбини, настили і переходи потрібно зберігати в чистоті, виносячи з них сміття, розчин і залишки матеріалів.
Помости використовують для роботи на невеликій висоті як всередині будівель. Переважно використовують інвентарні помости з металевих труб. Вони легко збираються і розбираються, мають підйомні механізми, що дають можливість їх піднімати або опускати на різну висоту. Настилом у них служить дерев’яний щит.
Розглянемо найбільше часто використовуючи розкладні помости.
Складний двохвисотний столик має висувну площадку, що дає можливість виконувати роботу в приміщеннях висотою від 2,5 до 2,7 м. Площадку столика можна піднімати на висоту 700...900 мм. Розмір площадки 1060х470 мм. Маса столика з щитом 14,6 кг.
При суцільному підмощуванні установлюють декілька столиків і між ними укладають щити настилу.
Складний інвентарний столик використовують для роботи в приміщеннях висотою 2,5...2,7 м. Він також зручний для роботи на сходових площадках, так як одну пару його ніжок можна висувати і встановити столик на сходинках так, що площадка буде знаходитись горизонтально. Щоб столик не скочувався з сходинок, одну пару його ніжок роблять без коліс, що дає необхідне гальмування.
Висота площадки столика 1360 мм, довжина 1100мм, ширина 560 мм. Маса столика з щитом настилу і огорожею 20, 15 кг.
Універсальні розкладні пересувні помости виготовляють із тонкостінних труб. Висота робочо настилу від рівня підлоги 2360 мм, довжина площадки 1500 мм, ширина 800 мм. Помости установлені на колесах, що позволяє вільно пересувати їх по фронту робіт.
Драбини.
При малому ремонті поверхонь використовують приставні драбини. Вони міцні, легкі, їх можна переносити з одного місця на друге. З приставних драбин ведуть роботу тільки на стінах.
По конструкції драбини повинні бути такими, щоб ніжки під час роботи важко розкріплювались, і не зсувались. Конструкція приставних драбин повинна відповідати потребам.
Драбини виготовляють із дерева або труб (краще з дюралюмінієвих). Ступеньки врізають в тятиви і через 2 м стягують болтами, розташованими під ступеньками. Забороняється використовувати драбини без врізаних або вдовбаних ступеньок. Висота драбини повинна бути такою, щоб верхній кінець її був на й м вище тієї ступеньки, на якій стоїть робочий. Ширина драбин різна. Драбини висотою до 3 м роблять шириною 0,5 м, при великій висоті ширину драбини збільшують. Внизу драбину рекомендується робити декілька ширше, ніж в верху.
Ніжки драбин бувають не розкладні і розкладні. Приставні драбини влаштовують нековзними опорами і ставлять під кутом 70...75о до горизонтальної площини. Нижні кінці драбин постачають опорами в вигляді гострих металевих шипів, наконечників. Для бетонних основ наконечники роблять гумові, для дерев’яних або земляних – металеві.
Малі і ремонтні роботи в середині приміщення роблять з тумб, сташки-драбини.
На їх широких площадках можна розташувати матеріали і інструменти. Використовують також складні дюралюмініємі драбини-столики.
На сходових площадках зручно робити на сходових драбинах з висувними ніжками. Для зручності роботи на драбинах до їх ступеньок кріплять приставні площадки. Їх виготовляють з кутової сталі. Верх площадки має дощатий настил. До одної драбини можна приставити дві площадки, одну для робочого, другу для матеріалу.
Підготовка поверхонь під опорядження.
Кам’яні поверхні. Стіни із бутового каменю підготовляють наступним чином. Шви кладки, якщо вони заповненні розчином, вибирають на глибину не менше 15 м, а поверхні кладки очищають сталевими щітками.
Якщо в процесі кладки в шви вставлені куски дроту, роблять дротяні плетення. Щоб ліпше зв’язати штукатурний шар з основою. Якщо в шви кладки зароблені дерев’яні пробки товщиною 15 мм, довжиною 100...10 мм, в ці пробки вбивають цвяхи. По яким роблять дротяні сітки. Замість дроту можна прикріпляти сітку з отворами любого діаметру.
Цегляні стіни, зложені в пусто шовку і що мають достатню шароховатість, перед оштукатуренням очищають металевою щіткою і поливають водою. Якщо шви цегляної кладки заповнені розчином повністю, їх вибирають на глибину не менше 10 мм.
Провішування колон і пілестр.
Якщо декілька колон розташовані на одній прямій лінії, спочатку провішують крайні колони, потім з допомогою шнура, натягнутого по забитим цвяхам або вшатованим маркам, решту.
Виступаючі частини на колонах зрубують, а якщо це зробити неможливо, збільшують товщину нанесення штукатурки на всіх інших колонах.
Прямі колони.
Провішують так: зверху на товщину штукатурки забивають цвях або установлюють марку. З шапки цвяха опускають висок і забивають другий цвях. Потім по забитим цвяхам натягують шнурок, по якому при необхідності в колону забивають проміжні цвяхи. Провісивши крайні колони. По забитим цвяхам натягують шнурок, забивають по ньому цвяхи, або роблять марки на всіх інших колонах.
Колони з ентазисом.
Провішують в такій послідовності: вимірюють верхній та нижній радіус колон. Припустимо верхній радіус 300, нижній 400 мм.
В низу колони забивають цвях або роблять марку товщиною 2 см. На цвях або марку опускають зверху колони висок таким чином, що шнур його торкався шапки цвяха або марки. Потім у верху від лінії шнурка відміряють по напрямку до колони 100 мм. Для цієї помітки у верху колони забивають цвях або влаштовують марку.
Для влаштування марок на колонах по місцю провішування накидають ліпки з гіпсового або вапняно-гіпсового розчину. По ліпкам збоку пропускають висок і по лінії шнурка зрізають лицьову поверхню ліпок.
Зрізавши ліпки зі всіх сторін, отримують точні марки. Марки влаштовують на відстані 1,5…5 м одна від другої, на відстані рівно довжині правила. На колонах висотою 5 м улаштовують по дві марки.
Пілестри і пів колони: провіщують так само як колони.
Влаштування маяків на колонах. Маяки влаштовують тільки на круглих і півкруглих колонах, а також пілестрах, маяки як би обхвачують колону паском.
Для приготування маяків виготовляють шаблон – кільце. Спочатку збивають з дощок товщиною 20...30 мм щит, на якому обводять циркулем круг потрібного діаметру. Потім щит роз’єднують на дві половини і пилкою або ножиком вирізають з кожної половини намальованих півкругів. Їх зачищають складають разом – отримаємо шаблон-кільце. Для колони з ентазисом виготовляють 3 кільця, а інколи і більше.
Кільце укладають на забиті в колону цвяхи або влаштовані марки. Щоб дерев’яні кільця гіпсові ліпки або забивають цвяхи.
В проміжності між кільцями і колоною накидають гіпсові або вапняно-гіпсовий розчин.
Коли розчин затужавів, кільце знімають. Щоб кільце відстало від розчину, по кільцю треба постукати молотком. Якщо на маяках утворюються порожнини, їх підмазують розчином і зачищають.
Є другий спосіб влаштування маяків. Кільце-маяки витягують з гіпсового розчину за допомогою шаблону, установленого на рівному щиті або листі фанери. Після витягування кільце розрізають на дві частини і улаштовують на колону в необхідному місці. Витягування кілець займає більше часу, ніж їх відливання. Ому. Якщо колон багато, роблять гіпсову форму з двох кілець – внутрішнього і зовнішнього. Форми-кільця покривають за 2 рази спиртовим лаком і мастильним матеріалом. Влаштовують на щиті і в них відливають гіпсові кільця-маяки. Після схвачування гіпсового розчину верхню форму кільце знімають, кільце-маяк розрізають на дві частини і також знімають. Перед повторною відливкою на форму-кільце наносять мастильний матеріал.
Маяки на півколонах влаштовують таким же способом, але тільки те, що використовується не кільце, а півкільце. Для багатогранних колон виготовляють кільце по формі колони. При витягуванні чотиригранних колон правила установлюють не по маяках, а по забитим по виску цвяхам або по виску. Щоб правила не прогинались при витягуванні, під них в декількох місцях накладають розчин.