Масові заходи (внутрішкільні олімпіади, спартакіади учнів, відвідування театрів, кіно) відбуваються епізодично. Вони охоплюють значну кількість дітей.
Гуртки працюють постійно. Вони охоплюють учнів, які цікавляться певною галуззю знань (наприклад, гурток юннатів, математики, літературний гурток та ін.).
Індивідуальні позакласні заняття школярів надзвичайно різноманітні: учні самостійно ведуть спостереження над різними явищами природи, проводять досліди, читають художню і науково-популярну літературу, створюють колекції, навчаються грати на музичних інструментах, малювати тощо.
Індивідуальна форма організації позашкільної і позакласної роботи пов’язана як з масовою так і з гуртковою. Гурток часто дає своїм членам індивідуальні завдання: вести спостереження на метереологічному майданчику, виготовити певний прилад та ін.
У практику шкіл і позашкільних закладів міцно увійшла така форма роботи, як зустрічі із знатними людьми.
У позашкільних закладах також проводяться вечори для учнів тієї чи іншої вікової групи.
Важливими формами позакласної і позашкільної роботи є екскурсії, прогулянки, походи.
Ці форми мають спільну рису: учні виходять за межі школи чи позашкільного закладу.
Якщо такий захід розв’язує переважно освітні, пізнавальні завдання, він називається екскурсією, якщо він має на меті головним чином зміцнення здоров’я і організацію дозвілля школярів - це прогулянка. Якщо ж проведення заходу пов’язане з переборенням певних труднощів (наприклад, більш-менш тривалі переходи пішки), - це похід.
Школи і позашкільні заклади широко практикують зокрема туристичні походи та екскурсії.
Важливу роль у позакласній і позашкільній роботі відіграють різні форми змагань учнів. Змагання викликають живий інтерес у школярів, сприяють піднесенню загального тонусу життя колективу, а через те практикуються у різних галузях позаурочної роботи.
У змаганнях здебільшого виступають кілька колективів, що борються за досягнення вищих результатів з певного виду діяльності. Можуть бути й індивідуальні змагання та конкурси між учнями.
Видами масових змагань, що проводяться протягом більш-менш тривалого часу, є олімпіади та спартакіади.
Практикуються олімпіади з окремих навчальних предметів, та олімпіади художньої самодіяльності. Спартакіадами називають великі змагання з багатьох видів спорту. Бувають спартакіади внутрішкільні, районні, міські, обласні, республіканські.
§ 2 Методи позакласної і позашкільної роботи
У позакласній і позашкільній роботі застосовуються всі ті дидактичні матеріали, методи, що і в навчальному процесі. Але в самому застосуванні їх є певна специфіка, яка виявляється в орієнтації на самостійну діяльність учнів та на залучення до роботи з школярами громадськості.
Як і під час масових заходів, так і на заняттях гуртків, часто використовується розповідь. Але на уроках розповідає учням сам вчитель, а в позашкільній роботі з розповіддю виступають не лише педагоги, а й запрошені особи, батьки, а також і самі учні.
Метод бесіди застосовується при використанні різних форм позакласної і позашкільної роботи.
Бесіда, як форма роботи, присвячується спеціальній темі, має на меті з’ясувати учням певне коло питань, збудити в них відповідальні почуття, при чому проводитись вона може різними методами.
Досить широко в позашкільній і позакласній роботі використовуються доповіді. Наприклад, на заняття гуртків з доповідями можуть виступати самі учні, вчителі або запрошені громадські діячі, учні.
Не рідко застосовується і метод демонстрації. Школярам демонструють кінофільми, діафільми.
Велике місце в позанавчальних заняттях учнів посідають методи самостійного спостереження, дослідів, практичних робіт. На відміну від навчальних занять, в позакласній і позашкільній освітньо-виховній діяльності спостереження, досліди, практичні роботи більш індивідуальні і відкривають широкий простір для творчої ініціативи дітей.
Отже, методи позакласної і позашкільної роботи будучи в загальних рисах спільними з дидактичними методами, мають свою специфіку.
Керівна роль педагога в позанавчальній роботі не знижується, але головна його функція тут полягає в тому, щоб організувати і спрямувати самостійну діяльність учнів.
Розділ ІІІ. Діяльність організатора позакласної і позашкільної роботи
Посада організатора позакласної і позашкільної виховної роботи (на правах заступника директора школи) введена в середніх школах з 1966р.
В обов’язки організаторів позакласної та позашкільної роботи входить планування позакласної виховної роботи і контроль за її здійсненням; налагодження за допомогою педагогічних колективів, учнівського активу різнобічної позакласної і позашкільної роботи учнів; надання методичної допомоги вчителям і класним керівникам, учнівському активу в постановці позакласної і позашкільної роботи, безпосереднє керівництво одним із її напрямків; участь у проведенні найбільш важливих загальношкільних та міжшкільних виховних заходів; широке використання установ культури і громадськості в організації дозвілля учнів.
Організовуючи позакласну та позашкільну роботу, вчителі повинні створювати якнайбільший простір для самодіяльності дітей. Це не тільки не знижує керівної ролі вчителя, а, навпаки, підвищує значення педагогічного керівництва.
У процесі позакласної та позашкільної роботи, керівник намагається частіше радитись з учнями, які мають відчувати себе господарями свого колективного життя.
Педагог заздалегідь продумує питання, виробляє власну точку зору на нього, але учням відразу він цього не відкриває, даючи їм змогу висловити свою думку, свої пропозиції.
До активної участі в кожному масовому заході, в кожному занятті гуртка, керівник повинен залучати якнайбільшу кількість школярів.
Працює керівник не тільки з усім колективом, а й з кожним учнем, добираючи цікаві та посильні завдання, поступово їх ускладнюючи.
Добре поставлена робота в гуртку, товаристві, клубі впливає на все життя учнів, і в багатьох випадках визначає його майбутню професію.
Школа підтримує тісні зв’язки з позашкільними закладами, особливо з тими, які розташовані в її мікрорайоні. Спрямовує і координує ці зв’язки організатор позакласної і позашкільної роботи.
Тим позашкільним закладам, які частково або повністю працюють на громадських засадах, педагогічний колектив та учнівські організації школи мають систематично подавати допомогу.
Таким чином, використовується ціла система виховних впливів на учнівську молодь у позанавчальний час, яка є одним із могутніх факторів загального процесу формування нової людини.
§ 1 Функції позашкільного педагога
В практиці позашкільні педагоги виконують ряд різноманітних функцій, а саме:
Діагностичну – (він визначає “соціальний діагноз”, вивчає і реально оцінює особливості діяльності і спілкування особистості, ступінь і спрямованість виховного впливу, особливості сім’ї, гурт ровесників, об’єднань дорослих, позитивних сил, а також джерела негативного впливу на дітей і підлітків);
Організаторську – (педагог відшукує і організовує соціально-значущу творчу діяльність дітей, впливає на плідну організацію їхнього дозвілля, формує справді демократичну і гуманну систему стосунків, взаємної відповідальності і взаємодопомоги);
Прогностичну – (він програмує і прогнозує “індивідуальну траєкторію” розвитку кожної особистості на віддалений період);
Організаційно-комунікативну – (сприяє залученню громадськості населення, вчених, представників культури до виховання дітей, до спільної з ними праці і відпочинку, до ділових контактів, зосереджує інформацію, про виховний вплив різних сил, установ, організацій, налагоджує повсякденні контакти між ними і вихованцями, їхніми сім’ями і школою).
Одна із основних стратегій позашкільного виховання – дати дітям такі найсучасніші додаткові знання і вміння: вести діалог, творчо спілкуватися, слухати, а також здатність до ризику, готовність знаходити потрібну інформацію, критично її оцінювати і використовувати, вміння працювати незалежно від інших, а також у колективі, здатність визначати цінність людських індивідуальних відмінностей, поважати себе і оточуючих людей, приваблювати до себе ровесників, не конкурувати а співпрацювати.
ВИСНОВОК
Специфіка педагогічного процесу в позашкільних закладах заключається в тому, що він будується на основі духовного співробітництва вихователів і вихованців, максимального використання індивідуального досвіду кожної дитини, ініціативи, самодіяльності, творчого спілкування.
Вивчення педагогічних контактів позашкільного закладу показало, що високі показники по всіх параметрах виховної діяльності дістаються тим педагогам, що використовують комплексний підхід до виховання, знаходять перспективні і діючі форми масової і гурткової роботи.
Одним з головних шляхів підвищення ефективності виховної роботи позашкільних закладів якісно нових явищ і перетворень в розвитку школи в ході здійснення шкільної реформи, здатність позашкільних педагогів стати безпосереднім виконавцем її ідей по здійсненню виховання кожної особистості на основі важливих принципів: індивідуалізації, добровільності, співтворчості, емоційної привабливості міжособистих стосунків та ін.
Результативність педагогічного процесу в позашкільних закладах прямо залежить від умілого використання різноманітних форм позакласної діяльності.
При цьому основну увагу педагоги повинні зосереджувати на тому, щоб кожне заняття по інтересах несло ідеологічний заряд, збагачувало вихованців позитивним досвідом, сприяло виробленню в них вмінь оцінювати з класових позицій явища і події, що відбуваються в світі.