Необхідно відзначити, що нові кордони світу не є фіксованими: чимало технологічно відірваних регіонів можуть швидко стати технологічними послідовниками, а деякі з середньої групи (Тайвань, Південна Корея, Ізраїль) уже стали провідними новаторами.
Однак розрив у технологіях подолати значно складніше, ніж розрив у капіталі. Регіони, які володіють досконалішими технологіями, мають переваги при розробці нових інновацій:
нові ідеї часто виникають як нові комбінації вже існуючих ідей. Багато нових ідей народжуються як ланцюгова реакція інновацій. Але, так само, як і для ядерної реакції, для цього насамперед потрібна критична маса ідей і технологій.
Ясна річ, технологічна могутність економіки залежить не тільки від її власних інновацій, а й від спроможності впроваджувати технології, розроблені в інших країнах. Це можна зробити трьома основними шляхами. Країни можуть імпортувати технології у формі капіталу та споживчих товарів (мобільні телефони, факси, персональні комп'ютери, вакцини). Вони можуть купувати ліцензії на виробництво цихтехнологій у власників відповідних патентів. І, нарешті, вони можуть залучати до себе прямі іноземні інвестиції, завдяки чому багатонаціональні компанії зі своїми технологіями створюють виробництво на їхній території. У кожному випадку країни виграють від того, що експортери платять за імпорт технологій (чи сплачують дивіденди на чужоземні інвестиції).
Усі країни, що розвиваються, на думку багатьох економістів, однаково добре розташовані для того, щоб переймати технології з-за кордону. Однак, насправді, це далеко не так. Незалежно від каналу запозичення технологій велике значення має географічне розташування. Кращі імпортери технологій тяжіють до великих ринків чи основних морських шляхів, або і до перших, і до других. Технології легко перетинають кордони таких країн, як Мексика, або Польща й Угорщина, що сусідять із Європейським союзом, або Китай, Сінгапур і Гонконг, які мають вихід до моря, портових міст Південно-Східної Азії та прибережних штатів південної Індії. Значно складніше їм дістатися до віддалених гірських районів (країни, що примикають до Анд), країн, що розвиваються, які не мають виходу до моря (Центральна Азія), чи регіонів, розташованих на значній відстані від морських портів.
Екскурс теорією "центр-периферія" є певною мірою переконливий і служить сильною підтримкою позиції "неін-тервенціоналістів". Але реальність існування урядової регіональної політики практично в усіх країнах світу змушує рахуватися з нею, як з фактором розташування. У підсумку він проявляється у впливі на величину виробничих витрат, виступаючи одним із чинників її територіальної диференціації.
5. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наук. думка, 1993.
2. Буржуазная региональная теория й государственно-монополистическое регулироваиие размещения производи-тельньїх сил (критический анализ). - М.: Мьісль, 1981.
3. Леш А. Географическое размещение хозяйства: Пер. с. англ. - М.: Издательство иностр. литературьі, 1959.
4. Смирнягин Л. В. Региональная политика России // Изв. РГО, 1996. - Т. 128. - Вьш. 3. - с. 29.
5. Региональньїе исследования за рубежом. - М.: Наука, 1973.
6. Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейвиш А. Ч. Центр й пе-риферия в региональном развитии. - М.: Наука, 1991.
7. Сорокина В. Региональная политика в Великобрита-нии//МЗиМО. -1996. -№6. -С. 136.
8. Знтов Р. Мир денег. - М.: АО Развитие, 1992.
9. Павлова М. А. Региональная политика Франции. - М.:
Наука.
10. Управление региональньши программами в США й Канале. -М.: Наука. 1983.
11. Территориально-производственньїе комплекси:
Нижнєє Приангарье / М. К. Бадман, В. Д. Ионова, В. Ю. Малов й др. - Новосибирск: Наука, 1992.
12. Государственно-монополистический капитализм й размещение производительньїх сил. - М.: Наука, 1981.
13. Зимин Б. Н., Одессер С. В. Зволюция старопромьіш-ленньїх районов развитьіх капиталистических стран й использование результатов ее изучения для условий СССР // География й проблеми регионального развития. - М., 1995. -С. 220-235.
14. Кузнецова Н. Г1. Концепция "периферийной зкономи-ки" й особенности зкономического роста в "центре" й на "нериферии" // Вестник Санкт-Петербургского университета. - Серия 5. - Зкономика. - 1995. - Вьіп. 2. -. 69 - 75.
15. "Нова карта світу" за Джефрі Саксом // Дзеркало тижня. - 2000. - 15 липня. - С. 11.