8) Облік і збереження справ, що перебувають в провадженні, а також завершиних провадженням судових та господарських справ.
Звичайно, тут відділ має значно більше повновпажень, але я звернув увагу, на найголовніші, на мій погляд.
Пізніше юрист надавав нам деякі справи для ознайомлення. Всі ці справи,як правило стосувалися відшкодування збитків з боку ЗАТ «Прикарпаття», різним фізичним і юридичним особам.
Взагалі, на мій погляд оцінка діяльності даного підприємства є незадовільною, а отже і діяльність його зводиться до покривання своїх боргів, не одержуючи при цьому жодних прибутків. Якщо, умова виробництва не покращатся, то вонозазнає повного краху, тобто стане банкрутом. А це тягне за собою, як втрату робочих місць, так і масу інших проблем пов’язаних з цим тощо.
Наступний тиждень після проходження практики в ЗАТ»Прикарпаття» , відбувався в міському суді Коломиї. Даний суд розглядає кримінальні справи, порушені за скоєні злочини на території Коломиї, або її мешканцями, спори за адміністративними позовами, та цивільними позовами. Перші ж дні нашого перебування в суді, ми були присутні при розгляді кримінальної справи. Варто зазначити, що в коломийському міському суді є 3 судді, які розглядають наприклад, цивільні спори залежно івд вулиць де проживають сторони. Те ж саме стосується, кримінальних справ. В даному випадку головував на засіданні, суддя Васильківський Володимир Методійович. Якщо порівняти даний процес із вказівками процесуального законодавства, то можна зрозуміти, що тут вони досить непогано реалізуються. На початку судового засідання суддя Васильківський В.М. перевірив наявність всіх учасників процесу і виявив, що близько 7 осіб відсутні. Не змігши вияснити причини їх відсутності суддя вирішив розпочати роботу. Перш за все було викликано свідка з зали засідання, потім замісника прокурора, прочитав протокол останнього допиту, складений слідчим і підписаний підсудними. Копії цього протоколу були вислані підсуднім, ще до судовогозасідання для ознайомлення. Підсудніх було троє, один з яких знаходився під вартою. Суддя по черзі звертався до кожногоз підсудніх з питанням про освіту, сім’ю, вік, наявність роботи, дітей тощо. Прицьому виявлялось, що підсудній Гордій, якого тримали під вартою, вже тричі, був судимий і відбував покарання у вигляді ув’язнення, в загальній кількості 7 років. Двоє других підсудніх - Лаврук і Рябих - ніколи раніше не притягалися до кримінальної відповідальності і мали досить позитивні характеристики. Після того, як з’ясувались їхні дані, суддя роз’яснив їм їх права та оголосив склад суду, запитавши у інших учасників процесу чи викликає даний склад довіру чи ні. Отримавши позитивну відповідь, суддя поцікавився у підсудніх про те чи їх захищатиме адвокат, на що підсудні відповіли, що захищатимуть себе самі.
Підсудніх було звинувачено в тому, що вони викрали таксофон фірми «Укртелеком», продавши його невідомій особі за 15 гривень; прооникнули незаконно в один із ларків, який знаходиться біля автостанції;продукти харчування, зробили спробу зломати двері іншого кіоску, а аткож магазину в іншій частині міста, зробили розбійний напад на громадянина, в наслідок чого він одержав легкі тілесні ушкодження, а також поніс моральну та матеріальну шкоду; здійснили пограбування квартири, господарка, якої поїхала на Різдво до батьків.
Далі суддя спитав, чи визнають підсудні свою вину повністю чи частково. Ніхто повністю не визнав своєї вини в повному обсязі: Гордій не визнав епізода з таксофоном, Лаврук - розбійного нападу і пограбування квартири, рябих - повністю всіх крадіжок.
Після цього суддя разом із зам прокурора почали допитувати підсудніх про подробиці їх дій. При чому підсудній Гордій вперто говорив, що не крав таксофон і лише після перерви визнав це. Звертає увагу, по цій справі і те, що Гордій, з його слів, ознайомлений не був, а просто підписав; хоча з другого боку не знайшов,що сказати на питання судді, як же він написав своєю рукою , що з протоколом ознайомлений. Кидалось в очі і те що Гордій старався вигородити своїх співучасників беручи всю вину на себе. Так на початку допиту він стверджував, що підсудні Лаврук і Рябих нічого не знали про вчинені ним крадіжки, а також Лаврук нічого не знала про розбійний напад і пограбування квартири. Як, виявилось пізніше, Рябих знав про всі задумані злочини, але був відсутній оскільки їздив в село. Він не виконав свого обов’язку, адже він не перешкодив вчиненню злочинів, і не повідомив цю інформацію в правоохоронні органи, як повинен був це зробити.
На питання судді чи була це спеціально організована злочинна група, Гордій заперечив. Він сказав спочатку, що ніякої змови не було, а а всі злочини вчинялися без попереднього обговорення і планування цього; пізніше ж розібравшись, в злочині, підсудний Гордій вимушений був признатися , що все ж таки це була злочинна організована група, і що всі розмови про майбутнє вчинення злочину були нічим іншим, як пануванням злочину.
Всі троє підсудніх заявили, що каються в скоєнні злочинів і більше такого не повториться. Що стосується Гордія, то тут виникають сумніви стосовно його правдивості, але двоє інших були досить налякані. Далі суддя з прокурором допитували потерпілих. Найбільше мені запам’яталося опитування представника цивільного позивача «Укртелекому». Зайнявши своє місце за трибуною, дана особа пред’явила документ, який засвідчував, що він є представником в суді для ознайомлення. Після цього він дав свідчення, за якими викрадення таксофону є повним безгуздям. Діло в тому, що даний предмет не можливо просто так підключити до телефонної мережі, крім цього він не складає ніякої матеріальної цінності для простих осіб, крім цього вартість даного апарату складає 1674 грн.
Після допиту потерпілих почали допит свідка.
Далі, суддя, вислухавши думку замісника прокурора вирішив відкласти судове засідання до 18 червня, оскільки був відсутній потерпілий від розбійного нападу громадянин Михайлюк. Було вирішено здійснити його примусовий привід.
В усі інші дні ми заповнювали протоколи з адміністративних справ. З прийняттям і вступленням в силу нового законодавства про судоустрій одією із фунуцій, суддів став розгляд адміністративних справ і винесення по них постанов. Ті, з якими ми практикувалися стосувалися перевищення швидкості прикеруванні транспортним засобом. На місці події працівники міліції складають протокол, який разом із направленням надсилаються у відповідний суд за територіальною підсудністю, передбаченою статтею 125 цпк України. З цього протоколу суддя виписує, в постанову дані порушника і визнає його винним, зобов’язавши сплатити штраф, який коливається приблизно від 0,5 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ще одним документом, який ми заповнювали, були судові повістки. Вони заповняються за спеціальними правилами, як і інші документи.