4. Інвестори прагнуть максимально збільшити доход і зменшити ризик.
5. Всі рішення по інвестуванню приймаються на підставі очікуваної норми доходу і ризику (їх співвідношення) або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.
6. Інвестиційний портфель повинен мати відповідне співвідношення відповідних типів цінних паперів для розподілу ризиків – диверсифікації.
7. Завдання інвестора – формування ефективного набору цінних паперів, який забезпечує найменший ризик і найбільший доход.
8. Норма доходу, ризик і їх співвідношення розраховуються за конкретний період часу.
9. З метою ефективного управління, в залежності від ситуації на ринку, в портфель можуть включатися і виключатися в будь-який час цінні папери.
При формуванні інвестиційних портфелів цінних паперів розраховуються, використовуються і аналізуються розглянуті вище показники квадрату стандартного відхилення (дисперсії доходності цінних паперів) і кореляції.
Інвестор, формуючи і управляючи інвестиційним портфелем, повинен виконувати : підбір для інвестиційного портфелю типів цінних паперів з оптимальним співвідношенням ризику і доходу; підбір для інвестиційного портфелю цінних паперів з різними строками погашення; визначення оптимального строку продажу зі свого портфелю типів цінних паперів з метою їх заміни; своєчасна ліквідація інвестиційного портфелю цінних паперів.
При підборі інвестиційних інструментів з різними строками погашення використовуються також слідуючі стратегії : 1) стратегія “сходів” або рівномірного розподілу ( дана стратегія не формує максимальний доход, але вона мінімізує коливання очікуваної доходності шляхом інтервального інвестування коштів); 2) стратегія формування інвестиційного портфелю з короткострокових цінних паперів ( полягає в інвестуванні капіталу на короткий проміжок часу в короткострокові цінні папери, такий портфель є джерелом ліквідності корпорації-інвестора); 3) стратегія формування інвестиційного портфелю з довгострокових цінних паперів ( використання даної стратегії дозволяє максимізувати доход інвестора від вкладених інвестицій в цінні папери ); 4) стратегія “штанги” (дана стратегія полягає в поєднанні короткострокових і довгострокових інвестицій, і забезпечує інвестору як доходність, так і ліквідність); 5) стратегія відсоткових очікувань ( дана стратегія може забезпечити як збільшення капіталу, так і у випадку невдалого прогнозування – значну втрату капіталу, і полягає оновленні частини портфелю з різними строками погашення під впливом поточних прогнозів відсоткових ставок по кредитам і економічної кон’юктури в країні ).
Для ефективного управління протяжністю інвестиційного горизонту інвестор повинен більш уважно відноситись до розгляду кривої доходності цінного паперу і середніх строків їх погашення.
Управляти портфелем можна активно і пасивно. При активному управлінні портфелем реалізується можливість отримання доходу за рахунок постійних операцій купівлі-продажу цінних паперів, тобто за рахунок зміни структури портфелю. При пасивному управлінні цінні папери придбаються з метою отримання додаткових доходів у вигляді дивідендів і процентів.
Складність в керуванні портфелем полягає в тому, що всі методи і моделі управління, які застосовуються до портфелю, достатньо приблизні, тому їх використання не завжди приводить до позитивного результату.
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки вищесказаному, слід зазначити, що на сьогодні зустрічається дуже мало корпорацій, які інвестують вільні грошові кошти в цінні папери, формуючи при цьому інвестиційний портфель. Більш-менш цією діяльністю займаються банківські та інші фінансово-кредитні установи.
При проведенні інвестиційних операцій, для зменшення ризику, необхідно формувати інвестиційний портфель цінних паперів, в який повинно входити від 8 до 20 видів цінних паперів. Саме при такій диверсифікації значно знижується ризик втрат вкладень (чи доходів від вкладень), при збільшенні кількості видів цінних паперів в інвестиційному портфелі ризик знижується, але вже не чуттєво. Перед формуванням інвестиційного портфелю необхідно визначитись, який саме тип портфелю формувати : спрямований на зростання, спрямований на доход чи консервативний портфель.
Формування інвестиційного портфелю цінних паперів повинно виконуватись на принципах консервативності, диверсифікації, достатньої ліквідності з дотриманням принципу домінування.
При оцінці цінних паперів, які включаються до інвестиційного портфелю, необхідно застосовувати методи фінансового аналізу, які дають вирогідну картину тенденцій розвитку інвестиційного проекту, а також визначають вирогідні доходи та ризики.
Формування інвестиційного портфелю цінних паперів повинно відбуватися з метою формування комбінації цінних паперів з оптимальним співвідношенням “доход-ризик”. Корпорація, що інвестує капітал в цінні папери, повинна вибрати серед альтенативних портфелів той, який при рівному значенні ризиковості має найбільший дохід, або при рівній межі доходності, має найменшу ризиковість.
В зв’язку з малим рівнем розвитку фондового ринку в Україні, загальною світовою і національною економічною кризою, частими змінами законодавства, інвестор, сформувавши портфель цінних паперів, повинен постійно здійснювати його моніторинг в умовах постійних зовнішних змін.
При подальшому розвитку фондовому ринку в Україні, пошириться використання портфельного інвестування цінних паперів, що дозволить оптимізувати загальновизнані методи і моделі управління до умов нашої національної економіки.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560-XII // www.rada.kiev.ua
2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201-XII // www.rada.kiev.ua
3. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / М.: Банки и биржи, 1997
4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / К.: Ника-Центр, 2001
5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент / К.: Ника-Центр, 2001
6. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент : полный курс. В 2-х т. /СПб : Экономическая школа, 1998
7. Гитман Л.Д., Джонк М.Д. Основы инвестирования / М.: Дело, 1999
8. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент / К.: МАУП, 1999
9. Ли Ченг Ф., Финнерти Д.И. Финансы корпораций : теория методы и практика / М.: Инфра-М, 2000
10. Ушкова Н.М., Бланк І.О., Кукурудза Л.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент на підприємстві /К., 1995
11. Шклярук С.Г. Портфельное инвестирование. Теория и практика / К.: Нора-принт, 2000
12. Орлова О. “Нужен европейский опыт”//Украинская инвестиционная газета № 50 (322), 11-17 грудня 2001 р.
[1]Орлова О. “Нужен европейский опыт”//Украинская инвестиционная газета № 50 (322), 11-17 грудня 2001 р.
1Гридчина М.В. Фінансовий менеджмент. МАУП, Київ, 1999
1Ли Ченг Ф., Финнерти Джозеф И. Финансы корпораций : теория, методы и практика. М. 2000
1Шклярук С.Г. Портфельное инвестирование. Теория и практика. К. 2000