Бенз-a-пірен, який утворюється при низькотемпературних процесах горіння нафтопродуктів, є сильним канцерогеном.
Поверхневі та підземні води забруднені нафтою, вінілхлоридмономерами, дихлоретаном, кислотами, важкими металами, ПБФ. Одного літра ПБФ досить для забруднення одного мільярда літрів води. Всі ці забруднювачі безсумнівно стануть важливою складовою подальших біогеохімічних циклів із непередбаченими наслідками. Тому недооцінювати потенційний збиток довкіллю та здоров’ю населення, спричинений забрудненням цими продуктами, неприпустимо.
Особливої уваги заслуговує оцінка впливу на довкілля Югославії використаного НАТО озброєння зі збідненим ураном. Проведені експертні дослідження показали, що військами НАТО в Югославії було використано від 30 до 100 т збідненого урану.
Уран – найдешевший з важких металів і, мабуть, найефективніший, з військової точки зору: спалахуючи, він пропалює танкову броню, пробиває перекриття будівель, випалює злітні смуги аеродромів. Практично до 70% усієї маси збідненого урану, що знаходиться в снаряді, вигорає і перетворюється під час вибуху на аерозоль радіотоксичних окислів урану (U3O8, UO2) із частками від 0,5 до 5 мкм, які можуть переноситися вітром на відстань до кількох сотень кілометрів.
Частки цього пилу, які під час дихання, з водою або їжею потрапляють усередину живого організму, є радіаційно і токсично небезпечними. У середньому 33% виникаючого аерозолю розчинні у воді. Допустима концентрація нерозчинного урану, що вдихається, значно нижча ніж розчинного, тому що розчинний уран досить швидко виводиться з організму із сечею, а нерозчинні частки залишаються в тканинах протягом тривалого часу.
Збіднений уран, накопичуючись у легенях, печінці й нирках, спричиняє виникнення ракових захворювань, різноманітні ураження внутрішніх органів, а також зміни в наступних поколіннях на генетичному рівні. Радіоактивність збідненого урану може викликати ракові захворювання через роки після ураження організму, хімічна ж токсичність виявляється досить швидко, вже через кілька тижнів або місяців після ураження. Нирки є найвразливішим органом людини, внаслідок чого людина хворіє на ацидоз (знижена збуджуваність, дезорієнтація, підвищена втома), або алколозис (підвищена збуджуваність, довільні судороги, знервованість).
Таким чином, перед цивільним населенням постає значний ризик внаслідок забруднення територій, де війська НАТО використовували боєприпаси зі збідненим ураном. Так, ретроспективне дослідження 1425 уражених осіб віком від 19 до 50 років виявило високий процент випадків захворювання раком крові, легенів, кісток, мозку, шлунку, печінки, спостерігалися дефекти народження, невиношування плоду.
Діоксид урану фіксувався у тканинах пацієнтів навіть через 8 років після конфлікту в Іраку. Пентагон приховує інформацію про радіологічну і хімічну небезпеку зброї зі збідненим ураном, не зважаючи на дуже серйозну загрозу. Відповідно до повідомлень на конференції, що відбулася у грудні 1998 р. у Багдаді, понад 5% немовлят, народжених у групі 1425 досліджуваних пацієнтів, учасників бойових дій, народилися з уродженими аномаліями, а понад 2% – мертвонародженими. Значно частіше почали зустрічатися випадки викиднів і пухлинних захворювань на півдні Іраку. Надзвичайно високий відсоток народжуваності дітей з дефектами в сімействах ветеранів Війни Затоки. При обстеженні 251 сімейств ветеранів у Міссісіпі [49] майже 67% їхніх дітей, народжених після війни, мають серйозні дефекти (відсутність очей, вух, пальці, що зрослися, хвороби крові тощо). В усьому Іраку (особливо у південній його частині) зафіксовано шестиразове підвищення онкологічних захворювань [46]. І це при тому, що щільність населення в іракських пустелях – два чоловіки на квадратний кілометр, а в Центральній Європі – до 200 тобто для Югославії існує ймовірність збільшення кількості онкологічних захворювань порівняно з Іраком.
Британські й американські учасники війни у Перській затоці також постраждали в результаті використання снарядів зі збідненим ураном: у багатьох із них також були виявлені різноманітні форми раку. У травневому (1999) номері американського медичного часопису (Сlinic and Diagnostic Laboratory Immunology, by American Society of Microbiology) наведено результати трирічних досліджень білків крові американських ветеранів 1991 р. Більш як у половини з них було знайдено незвичайні ділянки ДНК у 22-й хромосомі. У жодного з досліджуваних чоловіків – не ветеранів того ж віку цих нових ділянок не знайдено. Ці дані – перший етіологічний (встановлюючий причинно-наслідковий зв’язок) доказ якогось невідомого досі ураження, пов’язаного з генотоксичним впливом збідненого урану, що істотно підтверджує колишні епідеміологічні (по поширенню синдрому) дослідження.
Вплив наслідків військового конфлікту в Югославії
на стан міжнародної екологічної безпеки
Ніколи ще до цього в історії воєнних конфліктів не застосовувалися такі масовані бомбардування промислових і хімічних об’єктів, як це спостерігалося в Югославії.
Атмосферне повітря
Цілком очевидно, що наслідки воєнних дій у Югославії не обмежуються її державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, НАТОвські бомби забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії, Угорщини. Хмари, що переносять забруднювачі, було зафіксовано над Бухарестом і навіть у Фінляндії.
Екологи відзначають, що хмари бензопірину і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної України, Білорусі, Польщі та Прибалтики, а в північній Греції та Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 пг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), і 18-20 квітня – 12-20 пг/м3, що пов’язано з операцією «Союзницька сила».
Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку, інших спадкових захворювань.
У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів.
У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює (Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків.
У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу.
На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: «Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було застосовано бомби зі збідненим ураном».
Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період піврозпаду збідненого урану – 4,5 млрд років). Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі Македонії збільшилася у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями Державного інституту захисту здоров’я країни, вміст урану в повітрі над Скоп’є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з Національного центру по радіобіології й радіаційному захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих межах.
Водні ресурси
Забруднення річок у Югославії негативно вплинуло на стан екологічних систем сусідніх країн, що знаходяться в низов’ях їхньої течії. Найбільш небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні – країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю.
Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному стані через натовські бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді зріс удвічі, цинку – у 55 разів. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації.
Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до їхнього загального забруднення. Улови італійських рибалок із початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США.
Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води з їхніх таборів. За час біженської кризи кількість стічних вод з таборів досягла 663900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче. Рашче є джерельною частиною Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3270 х 106 м3 води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп’є та навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену ситуацію.