Смекни!
smekni.com

Основні компоненти їжі (стр. 2 из 3)

4) проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;

5) є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку пухлинної тканини;

6) входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів (глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин від пошкоджень вільними радикалами.

Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%.

Оптимальна потреба в селені

Добова потреба 50-200 мкг.

Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг, з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від раку.

Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг) на добу.

Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект, зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.

Селен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.

При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості розщеплення сполук селена з тваринними білками.

Клінічні ознаки порушення обміну селену

Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання сільськогосподарських тварин.

У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:

- різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);

- швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на шкідливих виробництвах;

- зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні гнійничкові захворювання;

- повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;

- підвищена схильність до захворювань печінки;

- порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);

- виникнення статевої слабості, імпотенції.

Харчові джерела селену

Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових, свинячому жирі.

Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.

Кальцій – король білосніжної посмішки

Розприділення в організмі

Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.

Біохімічне значення кальцію

Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і функцій клітин:

- активізує кальцієві канали;

- входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;

- активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;

- підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури, яка розміщується в стінках судин;

- контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;

- послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;

- являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів;

- сильний антиоксидант і антистресор.

Обмін кальцію в здоровому організмі

Оптимальні потреби

Добова потреба в кальції змінюється з віком:

Діти 1-5 років 800 – 900 мг
Діти 6-7 років 1000 – 1200 мг
Більшість дорослих 800 мг
Вагітні жінки 1000 мг
Кормлячі жінки 1500 мг

Засвоєння кальція організмом людини передоприділяється його іонізацією і залежить від вмісту в продуктах харчування рослинних кислот, вітаміна Д і жирів.

У зв'язку з цим, засвоюється тільки 20-30% від прийнятої загальної кількості кальцію. Важко задовольнити організм людини в щоденній потребі кальцію при такій низькій його біодоступності.

Клінічні признаки порушення обміну кальцію

Недостатність його проявляється самими різноманітними симптомами:

- порушення росту у дітей;

- рахітичні зміни пропорцій черепа внаслідок розм’якшення кісток (“баштоподібний” череп);

- сплющенням кісток таза з змінами його поперечних розмірів, що може у майбутньому мати рокові наслідки для роділь і їх дітей, внаслідок забрудненого проходження голівки плода через родові шляхи;

- викривлення хребта, кісток нижніх кінцівок;

- висока пітливість, дратівливість дітей, раннє облисіння, тусклий колір волосся;

- схильність шкіри до алергічних висипань;

- порушений ріст зубів, раннє руйнування емалі;

- погане згортання крові, схильність до сильних кровотеч;

- множинні синяки на тілі внаслідок кровотеч з капілярів тканин;

- схильність до судомних реакцій, м’язовим судомам;

- у людей похилого віку – схильність до переломів кісток, у молодих людей - схильність до судом гомілкових м'язів;

- часті закрепи

Клінічне значення кальцію:

- сприяє попередження остеопорозу;

- заміщує запаси кальцію людей, які страждають рахітом, остеонеамецією, гіпопаратиреозом;

- використовується при лікуванні тетанії (сильні м’язові спазми), викликані алергічною реакцією, отруєнням свинцем;

- утворює захист від кислот у шлунку, діє як антацид;

- допомагає регулювати ритм роботи серця, згортальність крові, скорочення м'язів;

- лікує гіпокальциемію у новонароджених;

- знижує концентрацію фосфатів у людей, які страждають на хвороби нирок;

- понижує кров'яний тиск;

- понижує ризик утворення каміння в нирках;

- полегшує гомілкові судоми;

- лікує токсикоз у вагітних;

- попереджає рак ободової кишки;

- сприяє захворюванню вітаміна В12

Харчові джерела кальцію

Це є молоко, сир, сардини, рожевий лосось, мигдаль, кунжутне сім'я, капуста, шпинат.

Магній – самий серцевий мінерал

Магній відноситься до мікроелементів, тому що організм кожен день потребує його у великій кількості. Він також відноситься до структурних елементів організму людини, які складають 99% елементного складу (С, О, Н, N, Са, Mg, K, S, P, F, Ce).

Добова потреба дорослої людини складає 400 мг.

Науково встановлено, що магній – самий важливий мінерал для серця. Більше 300 різноманітних ферментів в організмі залежать від нього, все ж більше 80% людей не вживають магній в таких кількостях, які їх необхідні. Цього мінерала майже зовсім немає в тій “мусорній” їжі (рафінований цукор, мук, рис і ін.), яка складає більше 35% середньої людини. Крім того, сільськогосподарські культури вирощують на грунті, постійно збідненомагнієм. У саме організм витрачає більшу частину своїх скудних запасів на те, щоб очиститися від пестицидів, смогу і отруйних речовин зовнішнього середовища. Все, що після цього залишається з нас витягає потовиділення і стрес, а також діуретини і інші ліки.

По мірі того як ми старіємо, ми засвоюємо з їжі все менше і менше поживних речовин, в тому числі і магнію.

Він бере участь в обміні фосфору. Являється основним внутрішньоклітинним елементом. Його дефіцит звичайне явище для людей, які знаходяться у постійних стресах. Як магній, так і калій являються елементами синергістами – посилюють дії один одного. При дефіциті магнію виникає дефіцит калію, в цьому випадку антагоніст калію – натрій, проникає усередину клітини, що несе за собою затримку води в організмі (одна молекула Na може затримати 400 молекул води). Це веде за собою порушення вуглеводневого, а слідом і жирового обміну.

Клінічні знання

- сприяє росту кісток;

- регулює серцевий ритм;

- регулює вміст цукру в крові;

- діє як природний аналогблокатора кальцієвих каналів, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску;

- благо приємний для лікування проеклампсії (ускладнення пізньої стадії вагітності);

- покращує функцію дихання при хронічних бронхітах, астмі, емфіземі;

- профілактичний засіб проти мігрені;

- для лікування м’язових і суглобових болей (фіброміалгія) і синдрома хронічної втоми;

- покращення функцій мозку при різноманітних видах слабоумства (хвороба Паркінсона, Альугеймера);

- лікування остеопороза;

- покращення стану при перед менструальному синдромі;

- при ракових захворюваннях, особливо для зменшення симптомів ускладнення променевої і хіміотерапії, так як вони знижують запаси магнію в організмі;

- зміцнює зубну емаль;

- зменшує наслідки отруєння свинцем;

- для комплексного лікування сечокам’яної хвороби;

Природні джерела: банани, зародки пшениці, зелені листові овочі, камбала, карп, креветки, мигдаль, молочні продукти, морський окунь, горіхи, палтус, оселедець, скумбрія, тріска.

Марганець – захисник клітин

Марганець відноситься до найважливіших з необхідних мікроелементів. Він бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі: синтез і обмін нейромедіаторів (ЦНС), утворення кісток, імунна відповідь, перекисне окислення ліпідів, обмін інсуліну і ліпідів.

Добова потреба дорослої людини – 1-2 мг.

З їжею його має поступати 5-10 мг.

Дефіцит марганцю – одна з поширених відхилень в елементному обміні сучасної людини. Це пов’язано як з підвищеною психоемоційною нагрузкою на людину (марганець необхідний для забезпечення основних нейрохімічних процесів в центральній нервовій системі), збільшення токсичних дій (МN-cod – один з найважливіших ферментів, які перешкоджають свобідному радикальному окисленню – пошкодженню цілісності клітинних мембран), так і з значним зниженням вживання багатих на марганець продуктів (груба рослинна їжа, зелень), збільшення кількості фосфатів, які вживаються з консервованою їжею (консерви солодка вода і ін.).