Загалом, порівнюючи діяльність банку за півроку та рік, не можна сказати, що сталися кардинальні зміни в структурі доходів та витрат. Відхилення у структурі не перевищують 3% ніде, окрім витрат за коштами клієнтів банку (для чого мається цілком зрозуміле пояснення). Натомість, в грошовому виразі ми маємо значні відносні зменшення як доходів, так і витрат. Аналізуючи звіт про прибутки та збитки за рік і не маючи при цьому проміжної інформації, можна дійти висновку, що фінансова криза не вплинула на банк, адже прибутки склали значну величину. Але розібравшись детальніше, бачимо, що прибутковість банку є наслідком успішної його діяльності в першом півріччі, тоді як за результатами другого маємо чисті збитки у розмірі 4,01 тис.грн. (безумовно, цю провину не можна цілком покладати на банк, бо, наприклад у другому півріччі на прибуток 60 тис.грн. мав сплачуватись податок 64 тис.грн.). Все ж таки, ці збитки не є досить значними і можна сподіватись на подальшу нормалізацію ситуації та успішне подолання банком наслідків кризи.
4. Аналіз коеффіцієнтів прибутковості та ефективності
діяльності банку.
Коеффцієнтний аналіз прибутковості та ефективності поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення основних індикаторів (коеффіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку.
Кількість коеффіцієнтів, що можуть бути використаними при аналізі фінансового стану банку,обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Кожний, хто займається аналізом, має свої власні цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку.Основні коеффіцієнти показників діяльності банку (див. таблицю 7) відображають найбільш поширені показники фінансового стану, що рекомендовано використовувати банкам для поглибленого аналізу іхньої діяльності та визначення її ефективності та прибутковості [2]. Ці коеффіцієнти розраховуються в відсотковому виразі.
а). Коеффіцієнти прибутковості комерційного банку:
Двома найбільш важливими показниками аналізу прибутковості банку
є показники доходу на активи та доходу на капітал.
Доход на активи (%) дорівнює відношенню прибутку після оподаткування до середніх загальних активів. Цей коеффіцієнт може використовуватись як коеффіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.
Доход на капітал (%) дорівнює відношенню прибутку після оподаткування досередньго капіталу. Для філій даний коеффіцієнт не визначатиметься.
б). Коеффіцієнти ефективності діяльності комерційного банку:
Чистий спред (%) дорівнює різниці між відношенням отриманих процентів до загальної суми позик та відношенням сплачених процентів до підпроцентних депозитів. Цей коеффіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Саме таким чином виключається вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти і звідси - на прибутки банку.
Чиста процентна маржа (%) дорівнює відношенню чистого доходу на проценти до середніх загальних активів. Цей коеффіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток у вигляді його доходу від процентної різниці як процент до середніх загальних активів.
Доход від плати за послуги до середніх загальних активів (%) показує залежність банку від непроцентних доходів. Збільшення цього коеффіцієнта може свідчити прорівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.
Чиста операційна (посередницька) маржа (%) дорівнює різниці відношення суми доходів на дохідні активи та відповідної комісії до всіх фінінсових активів та відношення витрат на проценти до всіх пасивів, що фінансуються. Посередницька маржа може бути визначеною як різниця між вартістю залучення коштів та доходом за доходними активами плюс доходж від відповідних комісійних зборів.різниця між ними визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти та тими, хто їх використовує.
Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладенні непроцентних витрат на групи. Це здійснюється шляхом оцінки кожної статті непроцентних витрат як відсотка загальних середніх активів. Тут ми зупинимось лише на витратах на персонал.
| ТАБЛИЦЯ 7:ОСНОВНІ КОЕФФІЦІЄНТИ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ | |||
| Коеффіцієнт | Значення, % | Норма©, % | Відхилення |
| Доход на активи | 3,00 | 1,00 | + |
| Доход на капітал | – | 15,00 | |
| Чистий спред | 2,01 | 1,25 | + |
| Чиста процентна маржа | 6,71 | 4,50 | + |
| Доход від плати за послуги | 2,86 | 1,00 | + |
| Чиста операційна маржа | 8,43 | 6,50 | + |
| Управлінські витрати: | 5,05 | 3,50 | + |
| з них: | |||
| Витрати на персонал | 2,95 | 2,00 | + |
| Інші операційні витрати | 2,05 | 1,50 | + |
| Чистий доход до оподаткування | 4,05 | 2,00 | + |
Ми бачимо, що доход банку на активи та чистий доход до оподаткування або просто прибутковість банку складає 3.00%, що є високим показником, який перевищує оптимальний. Таке його значення свідчить про високу ефективність діяльності керівництва банку, що продуктивно викоритовує наявні ресурси. Всі показники ефективності перевищують «норму» - це свідчить про те, що банк надає кредити під значний відсоток, що перевищує сплачений вісоток за коштами більш як на 2% (середній отриманий відсоток - 23,50%, а середній сплачений -21,49), а також про високу частку непроцентних доходів банку. Проте в даному випадку збільшення цієї частки не свідчить про недостатність основного банківського доходу від процентів, а скоріше про широкий спектр фінансових послуг, що їх надає банк. З іншого боку, встановлюючи значну відсоткову ставку за своїми кредитами, банк ризикує коштами через можливу неспромржність клієнтів вчасно повернути ці кошти.
Щодо управлінських витрат, то вони також є високими: цей факт можливо пояснюється бажанням керівництва банку використовувати задля отримання високих прибутків кваліфікований персонал та досить потужне устаткування (бо і витрати на персонал, і інші управлінські витрати перевищують нормативні (оптимальні) показники). З іншого боку, як то часто трапляється в нестабільних умовах, збільшення доходів призводить до збільшення управлінських витрат незалежно від того, чи буде таке розширення витрат стимулювати подальше збільшення доходів. Для вирішення такого питання необхідно аналізувати вже динаміку управлінських витрат. До того ж не будемо забувати про відносність будь-яких оптимальних показників на конкретному ринку банківських послуг (наприклад, в Україні за той самий період прибутковість банківської системи в цілому складала 2,28% - в порівнянні з цією цифрою прибутковість нашого банку хоч і перевищує загальноукраїнську, але вже не є такою великою, як поруч із «оптимальними» даними). В будь-якому разі, ми можемо сказати, що ресурси використовуються ефективно, саме тому банк не має підстав скаржитись на низькі прибутки.
5. Загальний висновок
Отже, проаналізувавши отримані показники банківської діяльності, ми робимо висновок, що банк (філія) працює ефективно та має високі прибутки, при цьому відповідаючи нормам НБУ стосовно ліквідності (щоправда, таке твердження дійсне лише на 1.07.98). Справді, розглядаючи показники ліквідності, ми бачимо, що вони перевищують нормативні показники, хоча в нашому випадку це є простим наслідком урахування припущення про рівнозначність міжфілійних ресурсів та коррахунків інших банків. За відсутності певної методики (окрім методики НБУ) визначення ліквідності банку більш точно, зупинимось на наявних показниках, хоча, обрахувавши нормативи Н5 та Н7 без урахування припущення, отримаємо набагато менші дані, що вже не відповідають нормам НБУ (щоправда, по всій банківській системі України на цей період Н5 та Н7 дорівнюють біля 13%, що є значенням, меншим за норму, хоч і на незначну величину). Можливо, тут це було б точнішим, адже прибуток є досить великим, незважаючи на велику частину “недоходних“ активів, які, в свою чергу, теж поділяються на доходні та недоходні (кредити та депозити до запитання). Тому, не акцентуючи на цьому уваги та спираючись на припущення, будемо вважати, що нормативи щодо ліквідності виконані.
Щодо можливого підвищення доходів, то, як ми бачимо, щоб перевищити видатки на сплачувані відсотки, банк мусить встановлювати значні відсотки за кредитами. Тому, якщо наявна доходність (що є високою навіть для нашої банківської системи – 3%) все ж не влаштовує керівництво банку, воно мусить або шукати дешеві ресурси (відмовляючись, наприклад, від дорогих міжфілійних коштів) або підвищити ставку за кредитами, що загрожує втратою клієнтів та можливим зниженням доходу від неспроможності клієнтів виконати свої зобов”язання, тобто – прийнятнішим є таки перший варіант.
Отже, стан банку на 1.07.98 є стабільним; банк є надійим та приносить високі доходи. Можливо, саме ця обставина дозволила йому без особливих втрат перенести фінансову кризу та надалі, впоравшись з усіма негативними її наслідками і продовжуючи політику попередніх років, банк знову буде приносити високі доходи та дотримуватись всіх вимог щодо ліквідності.
Список використаної в роботі літератури:
1. К.Раєвський, Т.Раєвська. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку. “Вісник НБУ”, №№3-4, 1999.
2. Інструкція НБУ №10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”.
3. Ліна Свистун. Інформаційне забезпечення побудови рейтингів у банківській діяльності: потреби споживачів та об”єктивні оцінки. “Вісник НБУ”, №1,1999.
4. Є.Полулях. Деякі аспекти фінансово-господарської діяльності комерційних банків. “Вісник НБУ”, №9, 1998.
5. А.Науменко, В.Гончар. Методика анализа финансового положения банка. “Комп&ньон”,№19,1998.
6. В.Авраменко. Зміцнення ліквідності банків. “Вісник НБУ”, №9, 1998.
7. О.Дзоблюк. Управління ліквідністю комерційного банку. “Вісник НБУ”, №9, 1997.
8. Ж.Довгаль. Банківський капітал: суть і значення. “Вісник НБУ”, №7, 1998.
9. О.Кіреєв, Ю.Герасименко. Система комерційних банків в Україні: підсумки півріччя. “Вісник НБУ”, №9, 1998.
© Наведені коеффіцієнти використовуються як оптимальні у світовій практиці