Пришвидшеного утворення наукових понять можна добитись на заняттях спеціальними предметами, де відповідні поняття вводяться і вивчаються. При представленні школяру будь-якого поняття, в тому числі і наукового, важливо звернути увагу на наступні моменти:
А) майже кожне поняття, в тому числі і наукове, має декілька значень;
Б) звичайні слова з повсякденної мови, яка вживається і для визначення наукових понять, багатозначні і недостатньо точні для того, щоб визначити об’єм і зміст наукового поняття. Тому будь-які визначення понять через слова повсякденної мови можуть бути тільки наближеними;
В) відзначені властивості допускають як нормальне явище існування різних визначень одних і тих же понять, що не повністю співпадають одне з одним і це відноситься навіть до таких точних наук, як математика та фізика.
Г) для однієї і тієї ж людини по мірі її розвитку, а також для науки та вчених по мірі їх проникнення в сутність явищ, що вивчаються, об’єм та зміст понять, звісно ж, змінюються. Вимовляючи одні і ті ж слова через значний проміжок часу, ми часто вкладаємо різний, такий, що змінюється з часом, зміст.
З цього випливає, що в середніх та старших класах школи учні не повинні механічно вчити і повторяти застиглі визначення наукових понять. Швидше варто домагатись того, щоб самі учні знаходили і давали визначення цих понять. Це неодмінно пришвидшить процес розвитку понятійної структури мислення у старшокласників.
Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, які направлені на те, щоб одні і ті ж дії відбувались якомога частіше не з реальними, а з уявними предметами, тобто подумки.
· Наприклад, на заняттях математикою варто спонукати учнів до того, щоб вони більше рахували не на папері або за допомогою калькуляторів, а про себе, знаходили і чітко формулювали принцип і послідовні кроки у розв’язанні деякої задачі перед тим, як практично приступати до реалізації знайденого розв’язку.
Потрібно притримуватись правила:
! поки рішення до кінця не продумане в голові, поки не складений план включених у нього дій і поки він не перевірений на логічність, до практичної реалізації приступати не варто.
Цими принципами та правилами можна користуватись на заняттях всіма без виключення шкільними предметами, тоді і внутрішній план дій буде формуватись у школярів швидше.
Звичайно, що три представлені основні напрями пришвидшеного розвитку теоретичного інтелекту не існують незалежно один від одного, і формувати кожен з них окремо, без зв’язку з іншими, не можна. Розвиток мовленнєвого мислення так чи інакше позначиться на розвитку понять і внутрішньому плану дій.
Зміни, що відбуваються у внутрішньому плані дій, пов’язані з розвитком внутрішньої мови, позитивно впливають на мовленнєве мислення і на формування понять. І так далі. Тому всю роботу по інтелектуальному розвитку підлітків і юнаків необхідно вести комплексно, підбираючи вправи і розраховуючи на завдання таким чином, щоб вони розвивали інтелект по всім його найважливішим напрямkам. [2]
4. Практичний інтелект школяра та його удосконалення
У практичного інтелекту є також інші атрибути: здоровий глузд, кмітливість, „золоті руки”, інтуїція. Протягом тривалого часу розвитком цих сторін інтелекту дитини школа відносно зневажала чи зводила до придбання учнями елементарних трудових умінь та навичок, що відносяться до малокваліфікованої роботи.
В умовах переходу до ринкових відносин і самостійної економічної діяльності людей значення практичного інтелекту особливо зростає, так як кожній людині тепер необхідно вести розважливий та продуманий образ життя.
В структуру практичного інтелекту входять наступні якості розуму:
- заповзятість;
- економність;
- розважливість;
- вміння швидко та оперативно розв’язувати задачі.
Заповзятість у дітей можна успішно розвивати в школі. Досить сприятливі можливості для цього відкриває учнівське самоврядування, а також участь учні у різних видах суспільно корисної комерційної праці. Важливо зробити так, щоб школярі в цих справах виступали не виконавцями волі вчителів чи інших дорослих, а самі визначали, що і як варто робити, самі вступали в ділові стосунки, якщо це знадобиться. Більше самостійності необхідно давати підліткам та юнакам в домашніх справах, дотримуючись при цьому умови: робота повинна виконуватись дитиною самостійно, але по її власному задуму та розумінню.
Економність сформувати у дітей простіше, ніж інші якості практичного розуму, але це потрібно робити систематично, спонукаючи дітей в школі та дома самостійно виконувати розрахунки матеріальних витрат на те, що їх цікавить. Бажано також навчити підлітків та юнаків простішим методам ведення таких розрахунків. Це допускає постановку та вирішення задач на складання кошторису видатків та доходів, підведення підсумків економічної діяльності. До того ж бажано залучати дітей і в школі, і дома. Особливо необхідно робити це тоді, коли справа йде про витрати дітьми коштів, ними же зароблених.
Складніше виробляється вміння оперативно та швидко приймати рішення, розв’язувати практичні задачі, що виникли. Воно залежить від темпераменту дитини (деякі діти думають, міркують швидше, ніж інші), від отриманого вже життєвого досвіду. Однаково швидко думати і діяти всіх дітей навчити неможливо, але кожного можна привчити керуватись в практичних справах загальним правилом:
! Як тільки проблема виникла, необхідно одразу ж, не відкладаючи, приступати до її рішення.[2]
Висновки
Хочеться відзначити, що не дивлячись на досягнуті успіхи у вивченні проблеми інтелекту людини, перед сучасними дослідниками стоїть цілий ряд питань, на які психологічна наука поки що не може дати відповіді.
При оцінюванні мислення у підлітків і старшокласників варто мати на увазі дві обставини:
1) те, що до цього віку уже всі види мислення досить розвинені;
2) те, що починаючи з цього віку, діти готують себе до майбутньої професії, порівнюючи свої свої здібності з вимогами, які ця професія пред’являє людині. [3]
Інтелектуальний розвиток дітей можна пришвидшити, знаючи способи та особливості їх віку, систематично роблячи вправи з дітьми, займаючись ними і допомагаючи їм, де треба.
Список використаних джерел
582 с.