загальноприйнятому етичному кодексу людства, оскільки отримати об`єктивну
інформацію за такими показниками не уявляється можливим.
Показники соціального здоров`я, що пов`язані з економічними чинниками,
стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму (див. підрозд. 1.1),
визначалися такими індикаторами, як характеристики найближчого оточення і
взаємостосунків в ньому, соціальний статус, соціальне самопочуття, наявність
(відсутність) відчуття безпеки в соціумі, ступень задоволеності повсякденними
умовами життя, самооцінка добробуту, прибутки, можливості та структура витрат,
умови житла, можливості відпочинку. Наведений перелік достатньо повно описує
соціальне здоров`я респондентів. Саме у соціальній сфері здоров`я засоби
соціологічного дослідження дають найбільш повне уявлення про стан справ і
практично не потребують додаткового інструментарію з арсеналу інших наук.
Вимір рівня здоров`я і ступеня обізнаності щодо заходів його поліпшення. Про
реальний рівень здоров‘я респондентів найбільш повне уявлення дають висновки
індивідуального поглибленого медичного обстеження. Зрозуміло, що скористатися
цим методом в ході соціологічного опитування неможливо, тому застосовувались
найбільш інформативні в цьому відношенні індикатори наявності (відсутності)
захворювань протягом останнього року, перебігу хвороби, а також факту
наявності/відсутності хронічних захворювань. Ці індикатори дають достатньо повне
уявлення принаймні про суто медичний бік проблеми. Природно, для усіх
респондентів, незалежно від рівня здоров‘я, є актуальним питання його поліпшення
або удосконалення. Цю можливість обумовлює перш за все ступінь обізнаності щодо
можливих заходів. Взагалі, питання обсягу і якості наявної освіти та інформації
щодо проблеми здоров‘я одне з найважливіших питань індивідуального і
громадського здоров‘я населення країни. Фактично, цілеспрямована освіта і
поінформованість є головнішими і необхідними передумовами усвідомлення молоддю
цінності здоров‘я і здорового способу життя. Для висвітлення цього аспекту буття
молоді були вибрані відповідні індикатори у великому обсязі причому окремі
індикатори відбивають також моделі можливих дій (або бездіяльності) щодо
поліпшення власного здоров‘я.
Показники здорового способу життя, можливостей його реалізації та засобів впливу
на його формування.
Рухова активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є
обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що
впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано
індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних
навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього
аспекту здорового способу життя.
Харчування. Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний
склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про
ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання
продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.
Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю,
наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб
життя, надзвичайно суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику
кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не
паління, віковий і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий,
кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз
наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.
Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика
поширення в Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і
ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров‘я молоді потребують
ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на
це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно
відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя,
характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів
запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну
орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми
ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих.
Можливості реалізації здорового способу життя. Опитування з проблем здорового
способу життя, звичайно, не може обминути питання, щодо можливостей його
реалізації молоддю в існуючих умовах. Але складність вивчення полягає в тому, що
питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно
суб‘єктивне, тому що воно перш за все детерміновано ступенем усвідомлення
людиною важливості дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких
об‘єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній доход тощо)
особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть
діяти заради власного здоров‘я. І навпаки, за достатньо об‘єктивних умов нестача
особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Тому вельми
проблематично пропонувати такі індикатори для опитування, які б об‘єктивно
висвітлювали реальні можливості (неможливості) реалізації здорового способу
життя - ці можливості переважно залежать від самої людини. З огляду на це,
опитування не містить прямих запитань щодо згаданих можливостей - є вони чи ні.
З іншого боку, існує певний мінімум об‘єктивних умов життя, який обумовлює
можливості реалізації здорового способу життя. Тому опитувальник містить
декілька індикаторів, що опосередковано спрямовані на виявлення таких
можливостей. Це індикатор добробуту родини, який опосередковано характеризує
потенційну можливість реалізації здорового способу життя, індикатор ставлення
найближчого оточення до цінностей здоров‘я теж певний показник такої можливості,
оскільки складно вести здоровий спосіб життя при негативному ставленні друзів і
знайомих. Певні уявлення щодо цієї можливості дають індикатори ступеня
перманентного стресу і захворюваності - хвора або постійно психічно напружена
людина обмежена в реалізації здорових дій.
Крім того, опосередкованими індикаторами можливостей пропонувалося пряме
запитання - щодо наявності взуття і одягу для занять фізичною культурою. Воно
обумовлено не стільки тим, що можливість занять фізичною культурою і спортом
залежить від наявності екіпіровки, скільки тим, що молодь потребує достатньо
модної екіпіровки, аби не видаватися гірше, ніж однолітки. Тому цей індикатор
об`єктивно відбиває не факт наявності (відсутності) будь-якого одягу і взуття
для занять фізичною культурою і спортом, а, скоріше, суб‘єктивне сприйняття
респондентами своєї можливості займатися. В цьому контексті наявність порядної
екіпіровки опосередковано свідчить ще й про певні дії або принаймні прагнення до
занять.
Певну інформацію про суб‘єктивну оцінку молоддю наявних обмежень щодо
можливостей здорового способу життя дають показники стурбованості питаннями
занять фізкультурою і спортом, поінформованості про здоровий спосіб життя, стану
довкілля.
Можливі засоби впливу на формування здорового способу життя. З огляду на
необхідність впровадження політики здоров‘я у молодіжному середовищі питання
засобів цього впровадження є одним з головних. Індикатори опитування
спрямовувались на визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на
сприйняття їх функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на
формування способу життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації
та їх ефективності.
Отже, розглянуто основні компоненти чи складові здоровўя та здорового способу
життя. Але вони не є рівнозначними. Крім того, не існує концепції кількісного
виміру “здоровўя” як комплексного інтегрального показника. Якщо для оцінки
фізичного здоровўя людини використовуються інформативні методики, які залежно
від віку, статі, фізичного стану, функціональних можливостей організму, рівня
підготовленості дозволяють віднести кожного індивіда до одного з пўяти рівнів
фізичного розвитку, то для психічного, духовного та соціального здоровўя методи
кількісних оцінок поки що тільки напрацьовується та багато іншого.
1