for Health Promotion - CHP) Торонтського університету (Канада) у межах проекту
Міністерства громади та соціальних послуг м.Онтаріо. Концепція грунтувалась на
визначенні “якості життя” в психології, соціології та філософії. Як результат,
побудовано модель якості життя, що складається з девўяти сфер, об’єднаних у три
більш загальні категорії: “стан особи” (фізичний, психологічний та психічний
стани), “оточуюче середовище” (соціальне оточення, екологічне оточення, локальна
громада), “наявна інфраструктура” (можливості власного розвитку, проведення
вільного часу, наявність роботи та можливість працевлаштування). Кожна з цих
складових розглядається як пропозиція певних “можливостей” для індивідів. А
індивід може максимально скористатися такими можливостями заради досягнення
добробуту. Таким чином, якість життя визначається як “ступень задоволеності
індивідом важливими можливостями його життя”.
Зваживши всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід
зазначити важливість таких питань:
- чи має індивід знання про здоровий спосіб життя;
- чи існують можливості отримати ці знання;
- чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання;
- чи доступні ці джерела для кожного;
- чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями;
- порівняння свого життя із принципами здорового способу життя;
- самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності;
- оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
- оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
- оцінка спроможності змінити суб’єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи
прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити.
По кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить
розроблені індикатори здорового способу життя:
1) задоволеність своїми даними:
· зовнішність;
· тіло;
· успішність або виконання службових обов`язків порівняно з іншими;
· своїм статусом у колективі (виробничий, друзів, однодумців тощо);
· своїм статусом у сім`ї;
· своїм сприйняттям світу.
2 задоволеність соціальним оточенням:
· сприйняття соціальних проблем;
· сім`я;
· сусіди;
· родичі;
· колеги;
· товариші у закладі освіти;
· рівень соціальної напруженості;
· політична ситуація;
· довіра до керівних органів;
· рівень безпеки.
3 задоволеність можливостями:
· рівень зарплатні;
· житло;
· предмети довготривалого користування;
· престижні речі;
· одяг;
· харчування;
· транспорт;
· освіта;
· робота;
· медичне обслуговування;
· культурні запити;
· заняття спортом;
· проведення вільного часу (наявність закладів, їх доступність за цінами);
· спілкування;
· отримання інформації;
· сексуальні стосунки;
· громадська активність.
Такий підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя,
узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи
мікрорайонів.
Певний досвід вивчення соціального самопочуття населення накопичений і
українською соціологічною наукою. Найбільш грунтовні напрацювання зроблені
протягом останніх років у межах дослідження суспільства, що трансформується.
Аналіз соціального самопочуття людей як їхньої реакції на соціальні зміни
увійшов у практику емпіричних соціологічних досліджень в Україні всупереч
невизначеності теоретичної інтерпретації категорії “соціального самопочуття”.
Найбільш важливим є те, що соціальне самопочуття розглядається як інтегративний
показник, що відбиває головні сфери життєдіяльності людини та емоційну оцінку
людиною соціальної дійсності та власного місця в ній. Серед грунтовних наукових
досліджень слід зазначити роботу Є.І.Головахи та Н.В.Паніної “Інтегрований
індекс соціального самопочуття”19. Перелік емпіричних індикаторів умовно
поділений на 11 сфер соціальної діяльності індивіда, кожна з яких обмежується
рівним числом індикаторів: сфера соціальних відносин; сфера соціальної безпеки;
сфера національних відносин; соціально-політична сфера; професійно-трудова
сфера; інформаційно-культурна сфера; рекреаційно-культурна сфера;
матеріально-побутова сфера (1-й рівень необхідності); матеріально-побутова сфера
(2-й рівень – тобто предмети не першої необхідності); сфера міжособистісних
стосунків; особистісна сфера (якості особи).
Ще одним колективом, який системно вивчає соціальне самопочуття окремих груп
населення, є Український інститут соціальних досліджень (попередня назва –
Український науково-дослідний інститут проблем молоді). Починаючи з 1991 р.
моніторингові дослідження становища молоді постійно включали такі складові, як
соціально-економічне становище, соціально-політичні орієнтації, рівень
соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська
самосвідомість, моделі поведінки, соціальні безпека та захист,
професійно-трудова діяльність, культурні потреби та рівень їх задоволення, стан
здоров`я, структура харчування, рівень задоволеності різними аспектами свого
життя, життєві плани, сімейно-шлюбні стосунки тощо20.
Враховуючи наведені вище теоретичні підходи, конкретні завдання національного
опитування молоді у межах українсько-канадського проекту “Молодь за здоров’я”,
специфіку вікових груп, що є обўєктом дослідження, та можливості методу масового
опитування, розроблено систему індикаторів показників і складових ЗСЖ.
Підготовлені анкети для дітей 10-14 років та молоді 15-22 роки пройшли експертну
оцінку, тестування шляхом апробації за участі представників цільових груп
опитування. Слід зауважити, що дослідницька група була також обмежена обсягом
анкет, виходячи з розумної тривалості опитування. Таким чином, можна сказати, що
напрацьований інструментарій опитування є першим досвідом дослідження здорового
способу життя методом масового опитування і першим кроком у фундаментальному
вивченні проблеми соціологічними методами.
Показники фізичного здоров`я. Відповідно до змісту сфери фізичного здоров`я,
наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості анатомічної будови тіла,
перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля,
генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму), були
визначені індикатори зросту і ваги, оскільки вони відбивають (з певними
обмеженнями) вади (або їх відсутність) анатомічної побудови тіла і (також з
певними обмеженнями) якість генетичної спадковості. Що стосується показників
перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля
і рівня фізичного розвитку органів і систем організму, то їх неможливо визначити
інструментарієм соціологічного опитування через те, що потрібне лабораторне
фізіологічне тестування систем організму, які забезпечують рухові дії (м`язової,
нервової, енергозабезпечуючої). Тому були вибрані індикатори, що опосередковано
свідчать про характер реакції організму на фізичні навантаження і доступні для
об`єктивного визначення при опитуванні: показники травмування, а також факту і
спроможності виконання фізичних навантажень, типових для звичайної рухової
активності. Ці індикатори можна розглядати (з певними обмеженнями) як показники
готовності до виконання навантажень, тобто як опосередковані показники сфери
фізичного здоров`я.
Показники психічного здоров`я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров`я,
наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості психічних процесів і
властивостей - збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів,
афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів,
мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо), були вибрані
відповідні індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту
перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, вміння
керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення, тобто
індикатори, які відбивають індивідуальні особливості психічних процесів і
властивостей людини. Безпосередній вимір таких властивостей психіки, як
збудженість, психічна сталість, рівень емоційності, мета чутливості, стійкість
стимулів, причетність до певного психотипу тощо, не проводився тому, що його
неможливо здійснити засобами соціологічного опитування. Це потребує спеціальних
психофізиологічних досліджень кожного індивіда у лабораторних умовах із
застосуванням відповідної апаратури. Саме тому вибір індикаторів був достатньо
різноманітним, щоб максимально охопити сферу психічного здоров`я тими засобами,
які можливі у соціологічному опитуванні.
Показники духовного здоров`я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров`я,
наведеному в підрозділі 1.1 (ставлення до освіти, науки, мистецтва, релігії,
моралі, етики; свідомість, ментальність, життєва самоідентифікація, оцінка
реалізації власних здібностей і можливостей), були вибрані індикатори, що
свідчать про занепокоєння (або його відсутність) станом загальноприйнятих у
суспільстві чинників духовності: релігійних, культурних, патріотичних. Про
духовні запити свідчать індикатори вибору змісту дозвілля. Залучення до
інституту освіти відбивають індикатори рівня освіти, характеру спілкування з
освітянами. Природно, до переліку індикаторів не входили такі, що безпосередньо
спрямовані на визначення рівня свідомості респондентів або ступеня відданості