Смекни!
smekni.com

Економіка країн чорноморського регіону після розпаду радянського союзу (стр. 2 из 3)

Таблиця 3. Економічні показники Росії, 1990–2000 рр.

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000
Зростання реального ВВП -2.1 -12.9 -18.5 -12.0 -12.4 -4.2 -3.4 0.9 -4.9 3.2 6.3
Індекс споживчих цін 5.0 92.6 1354.0 880.0 307 197.4 47.6 14.6 27.8 85.8 20.6
Експорт товарів (млрд. $) 48.8a 53.2a 42.4a 44.9a 51.6a 82.7 90.6 89.0 74.9 75.3 99.2
Імпорт товарів (млрд. $) 50.2a 44.4a 35.0a 35.4a 37.7a 62.2 67.6 71.6 57.8 39.5 46.0
Баланс поточ­ного рахунка(млрд. $) -4.5 5.7 4.2 6.2 4.8 7.8 12.45 2.5 1.0 24.97 40.6
Рівень безробіття (%) Неві­домо Неві­домо 4.9 5.5 7.5 8.5 9.6 10.8 11.9 12.6 Неві­домо
Зовнішній борг (млрд. $) 59.8 67.5 78.7 83.1 92.9 120.4 124.9 126.0 183.6 174.3 160.4
Курс обміну
(руб. – дол.)
16 30 220 932 2204 4559 5121 5785 9705 24620 28240

Джерело: Державний звіт.

Торгівля з країнами, які не належали до складу Радянського Союзу.

Болгарія

На початку 1990-их рр. уряд Болгарії не був зацікавлений у проведенні ринкових реформ. Тому болгарська економіка дуже повільно пристосовувалася до змін. За період 1990–1993 рр. макроекономічні показники країни зменшились на одну четверту. Це доповнилось дефіцитом платіжного балансу країни. Болгарська валюта різко знецінилась, а рівень безробіття помітно збільшився. Після незначного економічного зростання в 1994–1995 рр. знову розпочалась економічна криза. Економічне зростання було негативним і становило мінус 10%, а в 1997 р. «впало» до 7% (див. табл. 4). Тоді ж болгарська економіка зазнала гіперінфляції (індекс цін споживання зріс майже до 1100%). У березні 1997 р. уряд Болгарії уклав угоду з Міжнародним Валютним Фондом про програму проведення реформ і стабілізацію в країні. Найважливіший її елемент – це встановлення валютного правління (впровадження монетарного регулювання), що мало б захищати фіксований курс обміну на рівні 1000 левів за 1 німецьку марку. Ця політика не була безуспішною. За період 1998–2000 рр. економічне зростання становило в середньому кожного року 3,6%, а рівень інфляції обмежувався 11%. Офіційний рівень безробіття зріс з 2% у 1990 р. до більш ніж 16% у 1993 р. У 1997 р. рівень безробіття все ще був 14%. Важлива подія відбулась у Гельсінкі в грудні 1999 р., коли Болгарію запросили до переговорів про вступ у Європейський Союз. Прогнози на 2002 р. доволі сприятливі: зростання реального ВВП передбачається на 4%, а інфляція становитиме 4,3%. Рівень безробіття – 15,6%.

Таблиця 4. Економічні показники Болгарії, 1990–2000 рр.

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000
Зростання реального ВВП -9.3 -13.8 -5.7 -1.5 1.8 2.1 -10.1 -7.0 3.5 2.4 5.0
Індекс споживчих цін 21.6 334.0 89.1 72.8 96.2 62.0 123.1 1082.3 22.2 0.4 10.4
Експорт товарів (млрд. $) 2.5 3.7 5.1 3.7 3.9 5.3 4.9 4.9 4.2 4.0 4.7
імпорт товарів (млрд. $) 3.3 3.8 4.6 4.6 4.0 5.2 4.7 4.6 4.6 5.0 5.9
Баланс поточного рахунка (млрд. $) -1.2 -0.9 -0.3 -1.0 -0.03 -0.04 0.08 0.4 -0.06 -0.7 -0.6
Рівень безробіття 1.7 11.1 15.3 16.4 12.4 11.1 12.5 13.7 Неві­домо Неві­домо Неві­домо
Зовнішній борг (млрд. $) 10.9 12.0 12.2 12.9 11.1 10.9 10.1 9.9 9.9 10.0 10.4
Курс обміну
(леви – дол.)
2.4 18.4 23.3 27.6 54.2 67.1 178 1682 1760 1836 2123

Джерела: Державний звіт, МВФ, Міжнародна Фінансова статистика.

Румунія

На початку 1990-их рр. Румунський уряд прийняв стратегію поступових реформ. Протягом 1990–1992 рр. ВВП зменшився на одну четверту, а рівень інфляції в 1993 р. збільшився більш як на 200%. У 1993–1996 рр. за економічним одужанням настало зростання ВПП (на 4%), але воно виявилось нетривалим. Перебудова важкої промис­ловості затримувалась і, як наслідок, імпорт сировинних матеріалів та енергії, як і раніше, залишався великим. Баланс платежів поточ­ного рахунка країни погіршився і протягом десяти років румунська валюта повністю знецінилась (курс обміну різко «впав» з 22 лей за долар у 1990 р. до майже 22000 лей за долар у 2000 р.). Офіційний рівень безробіття збільшився з 3% у 1991 р. до понад 10% у 1993 р. і залишався високим упродовж усіх 90-их рр. У 1999 р. рівень безробіття становив понад 11%. Ці роки характеризуються політикою stop-go (стій – іди). Після того, як поступово було досягнуто рівня 1990-их рр., уряд у 1997 р. проводив політику шокової терапії, що призвело до негативного економічного зростання на 4% упродовж 1997–1999 рр. У 2000 р. ВВП зріс на 2%, та рівень інфляції залишався високим (46%). У 1999 р. Румунію також запросили до переговорів про вступ у Європейський Союз. На 2002 р. прогнози доволі позитивні: реальне зростання ВВП досягне 3,5%, рівень інфляції знизиться до 25%, але рівень безробіття буде високим – 11,9%.

Таблиця 5. Економічні показники Румунії, 1990–2000 рр.

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000
Зростання реального ВВП - 5.6 - 12.9 - 8.8 1.5 3.9 7.1 3.9 - 6.9 - 5.4 - 3.2 2.0
Індекс споживчих цін 5.1 170.2 210.4 256.1 136.7 32.3 38.8 154.8 59.1 45.8 45.7
Експорт товарів (млн. $) 5775 4266 4363 4892 6151 7910 8085 8431 8302 8503 11240
Імпорт товарів (млн. $) 9203 5372 5784 6020 6562 9487 10555 10411 10927 9595 11941
Баланс поточ­ного рахунка (млн. $) -3337 -1012 -1564 -1174 -428 -1774 -2571 -2137 -2968 -1288 -1446
Рівень безробіття Неві­домо 3.0 8.2 10.4 10.9 9.5 6.6 8.9 10.3 11.5 Неві­домо
Зовнішній борг (млн. $) 230 1143 2479 3357 4597 5482 7209 8584 9308 8436 9300
Курс обміну
(леї – дол.)
22.4 76.4 308 760 1655 2033 3083 7168 8875 15333 21830

Джерело: Державний звіт. Національний банк Румунії, Річні звіти.

Туреччина

Туреччина – єдина країна без «комуністичного минулого», що межує з Чорним морем. Тому їй не довелось пройти через депресію перехідного періоду. Дані таблиці 6 підтверджують, що економічні показники Туреччини зменшились лише в 1994 р. і 1999 р. (відповідно на 5,4% і 4,7%), але прогнози на 2002 р. вказують на подальший їх спад. У всі інші роки економічне зростання було значним і його рівень досягав понад 6% річних. Однак рівень інфляції також був доволі високим (за минуле десятиліття становив не менш ніж 60%). Курс обміну різко «впав»: у 1990 р. – 2600 лір за долар, а в 1999 р. – приблизно 419000 лір за долар. Офіційний рівень безробіття був у межах 5,8%–8,4% і в 1990–1998 рр. у середньому становив 7%. На початку 1998 р. турецький уряд прийняв програму стабілізації, розраховану на три роки. Програма була спрямована на зменшення інфляції до кінця 2001 р. до значно нижчого рівня, ніж 10%. Але в 1999 р. землетрус зруйнував економіку Туреччини до такого рівня, який був у Росії після кризи 1998 р. Цілком зрозуміло, що програма стабілізації не зменшить дефіцит бюджету і високий процент позики, а також не зможе врегулювати рівень інфляції.

Таблиця 6. Економічні показники Туреччини, 1990–2000 рр.

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000
Зростання реального ВВП 9.3 0.9 5.9 8.1 -5.4 7.1 7.0 7.6 2.8 -4.7 Неві­домо
Індекс споживчих цін 61.7 65.45 70.33 66.45 106.2 87.96 80.3 85.8 84.62 64.86 Неві­домо
Експорт товарів (млн. $) 13026 13667 14891 15611 18390 21975 32446 32631 31220 29326 Неві­домо
Імпорт товарів (млн. $) 22581 21007 23081 29771 22606 35187 43028 48029 45440 39773 Неві­домо
Баланс поточ­ного рахунка(млн. $) -2625 250 -974 -6433 2631 -2338 -2437 -2679 1984 -1364 Неві­домо
Рівень безробіття 7.5 8.4 8.0 8.0 7.6 6.6 5.8 6.9 6.2 Неві­домо Неві­домо
Зовнішній борг (млн. $) 61703 104809 177697 311299 903477 1421166 2453 6593 Неві­домо Неві­домо Неві­домо
Курс обміну
(ліра – дол.)
2609 4172 6872 10985 29609 45845 81405 151865 260724 418783 Неві­домо

Джерело:МВФ, Міжнародна Фінансова Статистика.

Економічний розвиток країн Чорноморського регіону дуже різний. Три колишніх радянські республіки постраждали від глибокої довготривалої депресії перехідного періоду з гіперінфляцією, високим рівнем безробіття і дуже великим спадом ВВП. Але в результаті сумнозвісної розподільчої неефективної радянської економіки спад ВВП у межах колишнього Радянського Союзу не дуже суттєво впливав на життєвий рівень. Зменшення виробництва зброї і колючого дроту необов’язково означає погіршення добробуту населення. Однак колишні радянські республіки опинилися «на дні». Для Грузії це стало очевидним уже в 1995 р. після закінчення громадянської війни. Важливо, що Грузія не відчула на собі фінансової кризи Росії 1998 р. Це свідчить про правильну соціальну і фінансову політику та, в основі своїй, добрі можливості побудови ринкової економіки. Можливо, російська фінансова криза 1998 р. затримала економічне відродження Росії та інших чорноморських країн. Російська економіка почала розвиватися з 1999 р., а Україна в 2000 р. досягла «дна». Дві країни колишнього Східного блоку також пережили депресію перехідного періоду з високим рівнем інфляції та безробіття. Болгарія впоралась із цим на початку 1994 р., але в 1996– 1997 рр. «пробуксовувала». Починаючи з 1998 р. ця країна твердо стала на шлях економічного відродження. В Румунії за період 1993–1996 рр. виробництво ВВП збільшилося, а в 1997–1999 рр. – зменшилося. У 2000 р. знову розпочалось економічне зростання і тоді ж депресія перехідного періоду досягла «дна». Туреччина не обтяжена комуністичним мину­лим. За кількома винятками (1994 р., 1999 р. і, можливо, 2001 р.) її економіка розвивалася і зростала. Рівень інфляції був високим, але це не була гіперінфляція. Також високим був рівень безробіття, але він набагато нижчий, ніж у колишніх комуністичних країнах, а також дещо нижчий, ніж у країнах Європейського Союзу.