МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ УКРАIНИ
КОЛОМИЙСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ IМ. I.Я. ФРАНКА
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: “ОРГАНИ ЧУТТIВ. ШКIРА.”
Пiдготувала студентка
Групи 2Ф1 Михайлишин Л.Я.
Викладач Гонсiровська Р.М.
2001р.
м.Коломия
План
1.Топографiя;
2.Будова;
3.Функцii;
4.Похiднi шкiри.
1.Шкiра людини е важливим органом чуття, що бере участь у газовому i тепловому обмiнi органiзму iз зовнiшнiм середовищем; видiляе кiнцевi продукти обмiну, водяну пару, пiт, сало i бактерициднi речовини. На поверхнi шкiри вiдбуваеться синтез вiтамiну D. Шкiрний покрив захищае органiзм вiд впливу метеорологiчних, механiчних та хiмiчних факторiв, а також вiд мiкроорганiзмiв. Виконання цих функцiй, крiм загальних факторiв, що впливають на весь органiзм, залежить вiд чистоти, чiлостii загартування шкiри. Шкiра утворюе зовнiшнiй покрив тiла, площа якого у дорослоi людини складае 1,5-1,6 м2.
2.Шкiра (cutis) побудована з епiдермicу та власне шкiри. Епiдермiс (epidermis) належить до плоского багатошарового епiтелiю, що мае на рiзних дiлянках тiла неоднакову товщу (вiд1 до 4мм). На дiлянках тiла, де епiдермiс мае значну товщу, вiн складаеться з п’яти шарiв клiтин.
Найглибший шар епiдермiсу називають основним, або призматичним, вiн побудований з живих призматичних клiтин – базальних епiдермоцитiв, що зв’язанi мiж собою десмосомами. Мiж епiдермоцитами розмiщуються меланоцити, якi виробляють пiгмент меланiн. Вiд кiлькостi пiгменту залежить колiр шкiри.
Назовнi вiд основного щару розмiщуеться шипуватий шар, що складаеться з клiтин, вiд яких вiдходить багато тонофiламентiв, що нагадують шипи.
На шипуватому шарi лежить зернистий шар, що складаеться з клiтин, у цитоплазмi яких е невеликi зернятка.
Назовнi вiд зернистого щару знаходиться блискучий шар, побудований з 2 – 4 рядiв плоских без’ядерних клiтин, заповнених своерiдною бiлковою речовиною елеiдином, що добре заломлюе свiтло (звiдси i назва шару).
Зовнiшнiй шар епiдермiсу, або роговий шар, складаеться з багатьох рядiв рогових пластинок, що утворилися внаслiдок повноi дегенерацii клiтин i заповнення iх роговою речовиною кератином. Бульбашки повiтря мiж пластинками сприяють збереженню тепла органiзмом. Роговi пластинки поступово злущуються i замiннються новими, якi утворюються з клiтин нижчих шарiв.
У дiлянках тiла, де шкiра покрита волоссям, епiдермiс побудований з трьох шарiв, а саме: основного, шипуватого та рогового.
Власне шкiра, або дерма (coriumseudermis), знаходиться безпосередньо пiд епiдермiсом i складаеться з двох шарiв – сосочкового та сiтчастого.
Сосочковий шар складаеться з колагенових та еластичних волокон. У ньому знаходяться кровоноснii лiмфатичнi капiляри, розгалуження нервiв та iхнi закiнчення. Волокна цього шару обплiтають базальнi епiдермоцити i частково заходять у промiжки мiж ними, утворюючи соски. Це сприяе щiльному з’еднанню епiдермiсу з власне шкiрою. У цьому шарi, як i в базальному, е меланоцити.
Сiтчастий шар складаеться з товстих колагенових i еластичних волокон, якi йдуть у рiзних напрямках i переплiтаються мiж собою. Знання будови цього шару мае велике значення, тому що при розрiзах шкiри краi рани, завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться. Ми знаемо напрям волокон у рiзних дiлянках тiла людини, i це необхiдно враховувати при хiрургiчних втручаннях.
При зовнiшньому оглядi шкiри можна побачити гребенi, утворенiсосочками сосочкового шару, та борозни мiж ними. Гребенi найкраще вираженi на шкiрi долонi та пiдошви, де утворюють iндивiдуальний i постiйний протягом усього життя людини малюнок. У борозни вiдкриваються протоки залоз шкiри, тому, коли долоня або пiдошва стикаеться з рiвною поверхнею, на нiй залишаеться малюнок гребенiв, що використовують у судово-медичнiй практицi.
Пiдшкiрна основа (telasubkutanea) зв’язуе шкiру, з глибше розмiщеними тканинами. Вона побудована iз сполучноi тканини, в петлях якоi розмiщуються жировi скупчення, рiзнi за формою та масою. Вони е не тiльки запасом поживних речовин, а й виконують механiчну функцiю – пом’якшують рiзнi струси та удари.
У власне шкiрi та пiдшкiрнiй основi розмiщуються кровоноснi та лiмфатичнi судини i нерви, якi утворюють сiтки та сплетення.
У пiдшкiрнiй основi артерii розмiщенi в сполучнiй тканинi мiж жировими скупченнями. Вiд них вiдходять гiлки, якi у власне шкiрi утворюють дермальнуартерiальну сiтку, гiлки якоi йдуть до потових залоз шкiри та ii вищерозмiщених шарiв.
На межi мiж сiтчастим та сосковим шарами артерiальнi судини формують пiдсосочкову артерiальну сiтку. Вiд пiдсосочкових судин вiдходять артерiоли до сосочкiв та сальних залоз. У кожному сосочку мiститься тiльки одна артерiола, яка утворюе внутрiшньо-сосочкову капiлярну петлю. Звiдси кров потрапляе у поверхневе пiдсосочкове венозне сплетення, потiм у глибоке пiдсосочкове венозне сплетення i, нарештi, в глибоке дермальне венозне сплетення, а звiдти – у пiдшкiрне венозне сплетення. Лiмфатичнi судини формують пiдшкiрну лiмфокапiлярну сiтку шкiри.
У власне шкiрi та пiдшкiрнiй основi мiстяться нервовi закiнчення та сплетення, якi сприймають та проводять рiзнi подразнення. За функцiею нервовi закiнчення – рецептори – подiляють на дотиковi, больовi, температурнi. Рецептори – це закiнчення вiдросткiв нейроцитiв, тiла яких лежать спинномозковому вузлi. Вiд спинномозкового вузла збудження поширюеться по вiдростках, що входять до складу заднього корiнця, в заднi роги спинного мозку, а звiдти по висхiдних шляхах у головний мозок.
Доведено, що в деяких дiлянках шкiри (наприклад, на головi та долонях) на 1см2 ii поверхнi знаходиться до 300 чутливих точок, завдяки чому шкiру вважають величезним рецепторним полем. Поряд з цим у шкiрi видiляють близько 700 бiологiчно активних точок, бiльшiсть з яких була вiдома в глибокiй давнинi давнинi. На основi цих знань розроблений один з методiв рефлексотерапii – голкотерапiя, або акупунктура, що iснуе протягом 5000 рокiв i не втратила свого значення.
3.Шкiра виконуе рiзнi функцii: захисну, видiльну, рецепторну, i теплообмiнну. Шкiра захищае органiзм людини механiчних, хiмiчних i температурних подразнень. Непошкоджена шкiра перешкоджае проходженню мiкробiв i отруйних речовин всередину органiзму. Вона Бере участь в обмiнi речовин, вiдiграваючи велику роль в регуляцii водного i теплового обмiну. Протягом доби шкiрою видiляеться приблизно 0,5 – 0,6 л води; крiм того, разом з потом виводяться рiзнi солi, молочна кислота i продукти азотного обмiну. Приблизно 82% усiх теплових витрат органiзму вiдбуваеться через шкiрний покрив. Якщо ця функцiя шкiри порушена (наприклад, довга робота в повiтренепроникаючому комбiнзонi), виникае перегрiвання органiзму. В зв’язку з тим, що шкiра багата кровоносними судинами, вона мае регулююче значення в кровообiгу. В судинах шкiри може депонувати у дорослоi людини до 1л кровi. Шкiра дуже багата чутливими нервовими закiнченнями. Велика ii роль i в обмiнi вiтамiнiв. У нiй мiститься речовина, яка пiд дiею ультрафiолетових променiв перетворюеться у вiтамiн D.
4.У бiльшостi ссавцiв та людини майже вся шкiра (за винятком промiжноi частини губ, долонь, пiдошов, головки статевого члена, внутрiшньоi поверхнi передньоi шкiрочки, клiтора, малих статевих губ) покрита волоссям (pili). Залежно вiд довжини розрiзняють довге, коротке та пушкове волосся. Довге волосся росте на шкiрi голови, лиця, пахвини та пахв; коротке – на бровах та вiях, а пушкове вкривае шкiру всього тiла. Кiлькiсть волосся у людей не однакове. Так, на головi може рости 80 000 – 110 000, а на шкiрi тiла 20 000 – 30 000 волосин. Волосся людини безперервно росте i може досягати значноi довжини (100-150см). Вважають, що за добу волосина вiдростае на 0,2-0,4мм. Тривалiсть iснування волосини невелика: на головi, наприклад, 2-4 роки, на вiях – 3-5 мiсяцiв. Потiм вона випадае, а на ii мiсцi починае рости iнша. На головi за добу у нормi випадае 50-120 волосин.
Протягом життя у людини послiдовно з’являеться волосся трьох типiв. Первинне, або зародкове, волосся iснуе вiд четвертого до восьмого мiсяця ембрiонального розвитку. На дев’ятому мiсяцi внутрiшньоутробного життя воно замiнюеться вторинним волоссям. Пiд час статевого дозрiвання на певних дiлянках тiла з’являеться третинне волосся, до якого вiдносять пахвини, пахв, бороди, вусiв, грудей, живота. З вiком кiлькiсть волосся зменшуеться.
У нормально розвиненому волосi розрiзняють корiнь i стрижень. Корiнь (radix) розмiщуеться у власне шкiрi, а його нижня частина розширена i мае назву цибулина. Цибулина лежить у сумцi волоса, що побудована з пучкiв сполучноi тканини. II дно потовщене iчастково занурюеться в цибулину, утворюючи сосочок волоса. В сосочок проходять артерiола та нерви, що кровопостачають та iнервують волосину.
Стрижень (scapus) знаходяться над поверхнею шкiри i складаються з мозковоi речовини, кори та кутикули. Мозкова речовина лежить у центральнiй частинi стрижня. До ii складу входять майже зроговiлi клiтини – багатограннi сквамоцити, i зернятка меланiну. Меланiн мiститься також у корi волоса. Вiд кiлькостi цього пiгменту залежить колiр волосся. Доведено, що стрижень розмiщуеться вiдносно епiдермiсу майже завжди пiд гострим кутом. З цього боку до волосини прикрiплюеться м’яз – пiдiймач волоса.
Нiгтi(unguis). Вони захищають дуже чутливi кiнцi пальцiв та допомагають захоплювати великi предмети. Найбiльша частина нiгтя – тiло. Переднiй край нiгтя закiнчуеться вiльно, А бiчнi та заднiй занурюються пiд валики шкiри. Тiло нiгтя складаеться з великоi кiлькостi клiтин, щiльно зв’заних мiж собою.
Усi залози шкiри людини подiляються на потовi, сальнi та молочнi.