РЕФЕРАТ
на тему:
“Місце страхування
у житті цивілізованої людини”
1. ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ
Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.
Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах як перерозподільчого відношення можна вказати на такі його ознаки.
Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.
Специфікою перерозподільчих відносин, зумовлених страхуванням, є те, що вони виникають між учасниками. які пов'язані з солідарною розкладкою величини збитку одного з них на всіх. З метою організації замкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утворюється цільовий страховий грошовий фонд, джерелом якого є встановлені внески всіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Обсяг внеску і виражає долю кожного з них в розкладці збитку. Очевидно, що розширення сукупності учасників страхування створює умови для зменшення страхових платежів і тим самим робить доступнішими страхові операції.
Саме замкнута розкладка збитку є відмітною ознакою категорії страхування, її особливістю по відношенню до інших фінансових категорій. Згадаймо, що доходи державного бюджету, наприклад, формуються за рахунок платежів (податків) юридичних і фізичних осіб, але використовуються (витрачаються) за межами їх надходження і на різні цілі, які безпосередньо не пов'язані з умовами їх виробництва (оборона, загальне управління, тощо).
Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як в територіальному (просторовому) розміщенні, так і в часі. Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.
Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком. Можливе і таке, що надзвичайні події такого роду не виникають декілька років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити важко, за виключенням деяких з них (повені, засухи, тощо).
Названі обставини викликають необхідність резервування частини страхових платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного фонду. Його призначення — бути джерелом відшкодування надзвичайних збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.
Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку. Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.
Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кредитною категорією.
Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих відносин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.
Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, необхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.
Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових операцій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової компанії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової діяльності.
На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна (державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.
Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.
Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'якшенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вказаних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізувати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна вважати і змістом збережної функції страхування.
Вияв контрольної функції полягає в цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує раніше названі специфічні функції страхування і знаходить свій прояв одночасно з ними в конкретних страхових операціях.
І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК 3 СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ
В основі особистого страхування, як і при страхуванні майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів через спеціалізований страховий фонд між учасниками особистого страхування. Разом з тим очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин по особистому страхуванню є працездатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане з специфічною стороною виробництва — відтворенням робочої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що і визначає особливості особистого страхування.
На відміну від страхування майна, особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам чи їх сім'ям. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена сім'їчи втратою ним здоров'я або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної суми до кінця дії договору страхування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створити грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнутого рівня життя.
Враховуючи специфічність об'єктів особистого страхування, по-іншому слід оцінювати гаку характерну ознаку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Звичайно, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності. Але факт дожиття застрахованого до певної дати в залежності від його віку, стану здоров'я, способу життя, тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику.
Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах все більшої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, погіршення навколишнього середовища. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага яких в загальній чисельності населення неухильно підвищується.
Таким чином, об'єктивно посилюється потреба у відшкодуванні втрат у доходах людей в зв'язку з наслідками страхових випадків, тобто йдеться про страховий захист власності та матеріального благополуччя громадян. Ця потреба викликає необхідність суспільного страхового захисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В їх складі, особливо в країнах з розвиненими ринковими відносинами, все значнішу частину становлять фонди соціального страхування і пенсійні фонди, що виражають зміст соціального страхування.
Зазначимо, що держава не бере на себе повністю задоволення відповідних соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів споживання. Тому необхідне доповнення суспільного страхового захисту певною часткою грошових доходів самих трудящих — або за рахунок сімейних заощаджень, або за допомогою особистого страхування як колективної форми страхового захисту.