Можна вважати, що особисте страхування спрямоване на доповнення соціального страхування. Міжними, як формами прояву економічної категорії страхування, існує взаємозв'язок.
Маючи аналогічне суспільне призначення, соціальне і особисте страхування виражають певні особливості страхового захисту населення. Пенсії та інші виплати, пільги по соціальному страхуванню й пенсійному забезпеченню спрямовані, насамперед, на те, щоб задовольняти мінімально можливий рівень соціальних потреб населення. Соціальне страхування проводиться в обов'язковому порядку і регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993 р. №398 "Питання соціального страхування". Особисте страхування вважається добровільним. Разом з тим прийнята Постанова правління фонду соціального страхування України від 16 березня 1994 р. №25 "Про затвердження порядку та умов добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, і адвокатів". До добровільного відносять й деякі види соціального страхування.
Взаємозв'язок соціального й особистого страхування зумовлює певні особливості в управлінні страховими операціями, що викликається різними сферами перерозподілу страхових платежів. Соціальне страхування й пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів підприємств і організацій і відповідно управляються спеціалізованими державними організаціями.
Особисте страхування пов'язане з перерозподілом індивідуальних грошових доходів і проводиться в сучасних умовах як державними, так і недержавними страховими організаціями. Обслуговування застрахованих проводиться за місцем їх роботи чи проживання.
Не менш важливою проблемою на страховому ринку України за умов переходу до ринкової економіки, яка потребує державного розв'язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України.
Операції зі страхування життя в Україні з кожним роком мають тенденцію до спаду. Кількість чинних договорів із року в рік постійно зменшується (рис. 1), незважаючи на загальносвітові тенденції до зростання цього виду страхування.
Рис.1. Кількість чинних договорів зі страхування життя в Україні
Слід зазначити, що основними причинами, які обмежують розвиток страхування життя в Україні, є:
– нерозв'язання проблеми компенсації громадянам державних виплат за договорами змішаного страхування життя (близько 3 млрд. грн ), укладеними ще за радянських часів;
– підірвана довіра населення до цього виду страхування через вищезазначену причину, а також у зв'язку з гучними банкрутствами страхових компаній, які на початку діяльності страхового ринку безкарно займалися суто трастовою діяльністю – "грою на інфляції" (наприклад, спеціалізувалися на здійсненні послуг із змішаного страхування життя "з урахуванням інфляції");
– норма ст. 38 Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування", в якій передбачено, що страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування;
– чинна система оподаткування.
Страхування життя як у Європі, так і взагалі у світі має тенденцію до значного поширення. Це пов'язано з тим, що цей вид страхування сприяє зміцненню та підвищенню матеріального стану населення, яке страхується, а також спрямуванню значних коштів у зв'язку з накопичувальними функціями через механізм страхування (страхові резерви) на інвестиційні цілі в економіку країни. Таким чином, при зваженій політиці держави на ринку страхування життя цей вид страхування стає впливовим інструментом забезпечення стабільності в суспільстві, тим більше за умов необхідності соціального захисту населення і бюджетного дефіциту.
Тому серед найважливіших напрямів діяльності держави у цій сфері страхування має стати створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках у населення, на інвестиційні цілі.
На нашу думку, цим механізмом має стати створення фонду страхових гарантій, проте не в добровільному порядку, як це передбачено в ст. 32 Закону України " Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування", а в обов'язковому, спочатку при здійсненні страхування життя, а надалі – при здійсненні ризикових видів. Справді, спочатку це негативно вплине на діяльність зі страхування життя, але з метою відновлення довіри населення і втрачених позицій без цього рано чи пізно, але не обійтися.
Таблиця 1.
Страхові виплати та страхові платежі у розрізі видів страхування
Види страхування | Страхові платежі | Страхові виплати | ||||
2003 рік (млн. грн.) | 2004 рік (млн. грн.) | Темпи росту, % | 2003 рік (млн. грн.) | 2004 рік (млн. грн.) | Темпи росту, % | |
Добровільне особисте страхування | 96 | 165 | 171,8 | 118 | 120 | 101,6 |
В тому числі страхування життя | 7,6 | 10,1 | 132,9 | 7 | 9,2 | 131,4 |
Добровільне майнове страхування | 717 | 1479 | 206,2 | 191 | 185 | 96,85 |
Добровільне страхування відповідальності | 180 | 203 | 112,8 | 26 | 29 | 111,5 |
Недержавне обов’язкове страхування | 154 | 238 | 154,5 | 9 | 25 | 288,9 |
Державне обов’язкове страхування | 17 | 51 | 300 | 17 | 48 | 282,4 |
Всього | 1164 | 2136 | 183,5 | 361 | 407 | 112,7 |
Використана література:
1. Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування" // Урядовий кур’єр. – 2001. – 4 жовтня.
2. Базилевич В. Страховий ринок України. –К.: Знання, 1998. –444 с.
3. Головне завдання – подальший розвиток страхового ринку // Україна-Business. –2001. –10-17 кв.. –с.2
4. Самойловський А.Л. Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. –2000 р. –№11.
5. Страховий ринок України: Програма розвитку на 2001-2004 рр. // Цінні папери України. –2001. –№10. –с.14-15.
6. Страхування – важіль стабілізації економіки // Урядовий кур’єр. –2000. –16 лютого
7. Страхування / за ред. С.Осадця. –К.: КНЕУ, 1998. –528 с.
8. Субачов І.І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. –2001 р. –№11.