Дані на рис. 2 свідчать, що коли до початку 2000 року в ситуації з експортом внутрішні ціни в Україні були в середньому на 150 грн/т нижчими за рівень цін на світовому ринку, то протягом всього останнього періоду (в ситуації імпорту) вони значно перевищували 150 грн/т, тобто були вище рівня цін світового ринку. Це можна пояснити розміром імпортного мита на пшеницю у розмірі 40 євро/т, що є додатковими витратами крім вартості самої пшениці та вартості її перевезення до споживачів України. Ці витрати трейдери включають у ціну під час продажу імпортованого зерна споживачам.
Що стосується низької продуктивності врожаю, то причина тут в тому, що в більшості підприємств СГ техніка є морально і технічно застарілою.
Корми
У промисловій сфері виготовляються комбікорми, білкові, мінеральні, вітамінні кормові добавки
На Україні комбікорми виробляються державними комбікормовими підприємствами, переважна більшість яких входить до ДАК " Хліб України" , та міжгосподарськими заводами. Крім того подрібнені зернові суміші виготовляються на малопотужних цехах та дробарками в умовах окремих сільськогосподарських підприємств.
Наявні потужності державних та міжгосподарських заводів дозволяють виробляти до 20 млн тонн комбікормів в рік. Проте їх виробництво за останні роки має тенденцію до скорочення (табл. 1).
| Комбікормові | Маркетингові роки | |||
| Підприємства | 1996/97 | 1997/98 | 1998/99 | 1999/00 |
| Всього комбікормів | 3210 | 1636 | 1571 | 1410 |
| у тому числі: | ||||
| Комбікормовими заводами ДАК " Хліб України" | 1676 | 1012 | 964 | 830 |
| Міжгосподарськими заводами | 1534 | 624 | 607 | 580 |
Основні причини, що зумовлюють таку тенденцію: падіння попиту на цей корм в зв’язку із скороченням кількості поголів’я та збитковістю тваринницьких галузей; багаторазове зростання цін на промислові білкові і небілкові компоненти та енергоносії; зменшення виробництва зернової й незернової сировини; погіршення якості продукції; несвоєчасні розрахунки й заборгованість споживачів за одержані комбікорми.
Вартість виготовлення комбікормів на міжгосподарських підприємствах та їх якість не забезпечують приросту продуктивності тварин, а отже додаткових надходжень від їх реалізації. Названі та інші фактори не стимулюють збільшення пропозиції комбікормів.
Кормове зерно. До нього відносяться зерно фуражних культур - озимого та ярого ячменю, вівса, кукурудзи, зернобобових культур (гороху, вики, люпину та ін.), а також зерно продовольчих культур - пшениці не вище V класу, просо, відходи жита тощо.
За 1990-1999 рр. валове виробництво зерна фуражних культур в Україні зменшилося на 48,5 %, в тому числі ячменю - на 40,4 %, вівса - на 41,7 %, кукурудзи - на 63,4 %, а зернобобових (гороху, вики, люпину) в 5,1 рази, табл. 2. Обсяг пшениці ярої і озимої зменшився на 55,6 %, проса на 34,6 %.
| Культури | Роки | |||
| 1990 | 1997 | 1998 | 1999 | |
| Зерно, всього, тис. тонн | 51010,0 | 35471,0 | 26470,7 | 24369,3 |
| в т.ч. – фуражного | 18467,2 | 14893,0 | 9685,8 | 9508,0 |
| % фуражного зерна | 36,2 | 42,0 | 36,6 | 39,0 |
| - ячмінь озимийі ярий | 9169,0 | 7407,4 | 5869,5 | 6370,0 |
| - овес | 1303,0 | 1062,2 | 741,2 | 742,0 |
| - кукурудза | 4736,8 | 5339,5 | 2300,7 | 1733,0 |
| - зернобобові | 3234,4 | 1035,3 | 771,6 | 624,0 |
| - інші | 24,0 | 7,2 | 2,8 | 58,0 |
Із прогнозованого обсягу зерна в Україні 28,0 млн. тонн в 1999 р. одержано 24,4 млн. тон або на 8 % менше, ніж в попередньому році. Очікувалось виробити 10,8 млн. тонн зерна фуражних культур, однак одержано 9,5 млн. тонн, на 1,9 % менше, ніж у 1998 році. Скорочення урожаю відбулося за рахунок кукурудзи, зерна бобових культур.
Основними причинами тенденції скорочення виробництва зерна слід вважати: недостаток грошових коштів у виробників для придбання матеріально-технічних засобів (сортового насіння, пально-мастильних матеріалів, добрив, ядохімікатів, засобів механізації), що призводить до порушення агротехніки вирощування зерна і збільшення його втрат; низький рівень управління виробництвом, відсутність ефективних каналів збуту зерна, що зумовлює його виробництво менш рентабельним і знижує привабливість вирощування зернових.
Пропозиції до розв’язання проблеми
Указ № 832 продемонстрував важливість створення прозорого і спільного процесу розробки політичних заходів. Майбутні укази повинні виноситися на обговорення завчасно, на стадії розробки проекту, для того, щоб зацікавлені сторони могли ознайомитися із проектом, запропонувати свої зміни та викласти свою думку.
Указ № 832 також показав важливість вибору часу виходу таких документів. Видання неясно написаного Указу, який встановлює процедуру сертифікації експорту якраз перед початком збирання врожаю, приречене на створення невизначеності на ринку. Законодавчі акти, які регулюють ринок зерна в даному році, повинні прийматися до початку весняно-польових робіт, а ще краще до проведення осінньо-польових робіт минулого року, щоб сільськогосподарські виробники, постачальники матеріально-технічних ресурсів і трейдери знали "правила гри" заздалегідь.
Відповідні політичні заходи повинні базуватися на правильному розумінні ринкових умов і ринкових механізмів, включаючи процес ціноутворення. Діяльність трейдерів не була причиною низького врожаю 2000 року; вони також не несуть відповідальності за коливання цін на зерно в останні роки. Зниження виробництва є результатом постійного втручання Уряду у забезпечення матеріально-технічними ресурсами та ринок зерна ще до 2000 року. Нещодавні коливання ціни на зерно були спричинені, головним чином, зростанням ставок обмінного курсу і переходом від позиції чистого експорту до позиції чистого імпорту в Україні. Цей перехід був би менш болючим, якби Уряд приймав заходи для поліпшення ефективності системи ринку зерна в минулому та якби він не встановив таке високе мито на імпорт зерна.
Базуючись на точному аналізі (див. вище), Уряд України повинен зконцентруватися на прийнятті ефективних та реальних політичних заходів. Сертифікація експорту не усуває причини зниження виробництва та нестабільність. Крім того, Україна не може собі дозволити дорогу систему заставних цін, а також пов'язані з нею майбутні передбачення та догадки.
Якщо ми припустимо, що Україна повернеться до ситуації нетто-експорту зерна в 2001 році, тоді можна очікувати, що внутрішні ціни на зерно наступного врожаю значно впадуть. Підвищення ефективності системи маркетингу зерна є найкращим засобом припинити це падіння.
Єдиний шлях підвищити результативність роботи системи маркетингу зерна - це зробити її відкритою для конкуренції. Приватні інвестори, як внутрішні, так і іноземні, мають отримати дозвіл на контрольний пакет акцій існуючих зернових елеваторів (включаючи елеватори, що належать "Хлібу України"), термінали та порти та/або будову нових потужностей там, де вони потрібні. Реєстр підприємств, вилучених із приватизації, необхідно значно скоротити. Необхідно також суворо присікати будь-які перешкоди на шляху вільного пересування зерна у межах України, наприклад між областями.
Для створення ефективних СГ підприємств потрібно розробити модель післяколгоспного розвитку.
Що стосується ринку кормів, то для його розширення потрібно збільшувати попит на корми. Для цього потрібно, щоб розвивалось тваринництво. А для цього, найлегшим і найбільш ефективним кроком була б відміна заборони на експорт живої худоби в країн Близького Сходу. Це б відкрило безмежний ринок з світовими цінами для українських скотарів, що в свою чергу збільшило б попит на корми. І якщо б розвивалось тваринництво, відповідно розвивалася б галузь виробництва кормів, покращувались би технології виробництва, покращувалась би якість.
Я вважаю, що альтернатив тут може бути дуже багато. Але для чого “вигадувати велосипед”, до того ж маючи яскраві приклади неефективних рішень українських чиновників, коли ми можемо скористатися досвідом і порадами розвинених країн та міжнародних організацій, пристосувавши їх до специфіки України.
Чіткі, прозорі, заздалегідь відомі правила гри на ринку будуть сприяти не тільки ефективній роботі учасників ринку, а й залученню іноземних інвестицій, без яких сільському господарству на даний момент не піднятися до рівня, на якому українські продукти будуть конкурентні не тільки на регіональному, а й на глобальному рівні.
Підвищення ефективності маркетингу теж без сумнівів буде позитивно впливати на ринок.
Правильно проведена інвестиційна політика щодо об’єктів, на яких зберігається зерно (як, наприклад, елеватори “Хліба України”), допоможе віднайти ефективних власників цих об’єктів і розширити структуру, де це потрібно.
Розвиток тваринництва приведе до розвитку ринку кормів, так як виникне попит і виробництво кормів, як частина тваринництва, стане ефективним.
Щодо необхідності відміни перешкоджання вільному руху зерна між регіонами або областями, я вважаю, сумніви не повинні виникати.
В даній сфері, на мою думку, можна добитися успіхів при вдалій взаємодії урядових і неурядових організацій у сфері розробки відповідного законодавства по врегулюванні ринку і програмах підтримки розвитку даної галузі.
Досить цікавим є створення Проекту аграрної політики, учасниками якого є з однієї сторони міжнародні організації, такі як ООН, Світовий Банк, Міжнародний валютний фонд, Американська асоціація агенств економічного розвитку, а з іншого – представники Уряду України, Міністерства АПК, експерти. Метою даного проекту є розробка політики аграрного сектору; цей проект на даний момент є досить успішним і рекомендований для впровадження в інших галузях (фінансовому, енергетичному і інших секторах)