Через сильні морози доводиться витрачати більше палива на обігрівання пасажирських вагонів. на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг і залізниць впливають снігові замети, температура повітря, дощі, ожеледь, ожеледиця та інші чинники.
У галузі повітряного транспорту беруть до уваги умови природного середовища стосовно до польотів та виробу місця для будівництва аеропортів. Стан і властивості атмосфери впливають на політ, зокрема температура, повітря – не тепловіддачу двигунів рівень обледеніння літаків.
Створення транспортної мережі залежить від розміщення міст і адміністративних центрів. Чисельність населення і його міграційні потоки визначають інтенсивність і напрям пасажиро потоків.
Обсяги вантажообіг транспорту визначають такі фактори:
1) рівень розвитку економічних районів;
2) розміщення продуктивних сил;
3) порайонний баланс виробництва і споживання;
Величина вантажообігу залежить передовсім від розміщення великих переробних центрів відносно джерел палива, сировини, й допоміжних матеріалів. Обсяг перевезень на одиницю продукції зумовлюється структурою завезення палива, сировини й допоміжних матеріалів.
Галузі господарства по-різному впливають на роботу транспорту, тому в транспортному аспекті розрізняють виробничу й невиробничу сфери. У перші відокремлюють три групи:
1) промисловість і с/г, які створюють продукт, а для його виробництва чи видобутку необхідно завозити певні вантажі й перевозити одержаний продукт;
2) 2) будівництво, яке потребує лише завезення матеріалів та устаткування, а його продукція (будівлі, споруди) залишається на місці виробництва;
3) торгівля заготівлі, матеріально-технічне постачання і зв’язок, які самі по собі не створюють речовинного продукту, а збільшують його вартість затратами на добавлення споживачеві або для зберігання.
Галузі невиробничої сфе6ри мають порівняно невеликий вплив на транспорт, за винятком курортного господарства.
Розрізняють транспортні вантажі (руда, метали), які повністю використовують вантажопідйомність засобів транспорту, і мало транспортабельні (меблі, бавовна), які не повністю завантажують транспортні засоби.
Особливості розвитку і розміщення транспорту
До основний видів транспорту належать суходільний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий та озерний) повітряний.
На відміну від інших видів транспортних сполучень, залізничний транспорт характеризується надійністю, регулярністю, універсальністю, можливістю перевезення вантажів і пасажирів незалежно від пори року та погодних умов. Залізничні пасажирські станції в усьому світі є центрами притягання ділового життя, бізнесу, торгівлі, інших видів транспорту, тобто стають – великими пасажирськими вузлами, що їх пасажири використовують для поїздки взагалі, незалежно від того, користуються вони залізницею, літаком чи таксі.
Автомобільний транспорт характеризується високою маневреністю. Він відіграє значну роль у забезпечені змішаних і місцевих перевезень на невеликі відстані. Найкращі автомобільні дороги – автостради, які дають змогу рухатися з великою швидкістю.
Трубопровідний транспорт об’єднує нафто-, газо- й продуктопроводи для транспортування нафти, газу, бензину, дизельного палива. Головними перевагами трубопровідного транспорту є висока економічність перевезень і зберігання вантажів, повна автоматизація процесу транспортування, надійність, екологічність і менша капітало– й металомісткість, ніж в інших видах транспорту. Трубопровідний транспорт дає можливість здійснювати неперервний процес транспортування вантажів і перемішувати в короткі строки значні маси продукції незалежно від кліматичних умов.
Потужність і транспортне значення судноплавних річок і каналів різняться більше, ніж, потужність залізниць і навіть автомобільних доріг. Між судноплавними річками існують короткі канали (сполучають верхів’я річок та їхні верхні потоки) й довгі (сполучають основні річки в їхній нижній або середній течії).
Географію морських перевезень в основному визначає мережа не шляхів, а портів, морських каналів, а також приступних для морських суден внутрішніх водних шляхів. Морський транспорт вважається найдешевшим, оскільки не потребує додаткових витрат на прокладання доріг. Розрізняють два види морського судноплавства – лінійне й трамнове.
Лінійне судноплавство – це плавання суден чітко визначеним маршрутом. Трамнові вантажні судна плавають у найрізноманітніших напрямках, від порту до порту. Морський транспорт використовується переважно для транспортування вантажів, пасажирські перевезення незначні.
Повітряний транспорт – наймолодший. З кожним роком збільшується дальність перевезень, підвищується частка міжнародних і особливо міжконтинентальних повітряних сполучень, зростає роль турбогвинтових і реактивних літаків. Підмурком повітряного транспорту є мережа аеропортів. Головні переваги повітряного транспорту:
1) швидкість переміщення;
2) можливість значного скорочення маршруту порівняно з наземними і водними шляхами;
3) організація максимальної кількості без посадкових сполучень.
Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських), повітряних шляхів становить близько 30 млн. умовних кілометрів. (Пропускна спроможність умовного кілометра під час перевезення вантажів така є сама, як у одного кілометра одноколійної залізниці). Найбільша густота транспортно мережі сформувалася в Північній Америці (США, Мексика, Канада), в Європі, включаючи і райони Центральної та Східної Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на півострові Індо стан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної Америки.
Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки становив кілька мільйоні вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 70 тис. кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях досягнуто швидкості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими вагонами. В автомобільному транспорті впроваджуються все більш комфортні та екологічно чисті моделі легкових машин з порівняно малими витратами пального на кілометр пробігу. Морський комерційний флот поповнюється як новими суднами великої вантажопідйомності - супертанкерами (150-250 тис. тонн і більше), балкарами (для насипних вантажів), так і спеціалізованими кораблями найновіших класів – контейнеровозами, ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами, морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась вантажопідйомність та швидкість літаків цивільно авіації. Сучасні літаки здатні перевозити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на відстань 3,5-10 тис. кілометрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі налічується понад 29 тис. цивільних аеропортів (тільки в США – 15 тис.), деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000 рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чикаго, Далласа, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Прові – Франкфурта та Лондона, в Азії – Наріта в Токіо та Сінгапура.
Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються, становить 6-7% економічного активного населення.
Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіонах світу мають свої особливості, пов’язані з розмірами території, характером розміщення населення, рівнем розвитку економіки, співвідношенням роботи окремих видів транспорту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.
Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспорті системи північного-американського типу (США, Канада, Австралія). Для них характерні мережі високоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре оснащені аеропорти та сучасні морські порти. Тут однаково високий рівень розвитку всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських перевезеннях є повітряний (на далекі відстані) та автомобільний (регіональні перевезення), а у вантажних – поєднання роботи автомобільного і залізничного транспорту. Велику роботу виконують також трубопровідний, внутрішній водний та каботажний морський транспорт.
Транспортні системи європейського типу(Західна та Центральна Європа, Японія), мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо автошляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані, на швидкісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад 200 км-год. Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного (річкового та каботажного морського) транспорту пропорційні, але у вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських – залізничний. Повітряний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.
Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що зберігає певні риси єдності. Її просторовий каркас утворює мережа залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії та країн Центральної Азії – недостатній розвиток автомобільних шляхів і низька їх якість. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до місця тільки літаком або водою У вантажообороті основне місце належить залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані – залізниці і повітряному транспорту, а в приміських - залізниці і автомобільному. Велику комерційну роботу виконує морський флот.
Транспортна система азіатського типу (всі країни Азії крім Японії та “далекосхідних тигрів”). Основну транспорту роботу ту виконують залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в Південно-Східній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.