.
Важливу роль у виробництво сільськогосподарської продукції
відіграють АПК що єдиною цілісною виробничо-економічною системою , яка охопила цілий ряд галузей народного господарства спеціалізованих на виробництві продовольства .
Головне завдання що стоїть перед галузями АПК- це зроста-
ння сільськогосподарського виробництва , надійне забезпечення
країни продуктами харчування та сільськогосподарською сирови-
ною , об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання
високих кінцевих результатів . Надавати можливості виходу про-
дукції АПК України на світовий ринок .
Подолання глибокої економічної кризи зокрема в АПК Украї-
ни пов’язане з переходом до ринкових відносин , з усуненням
державного монополізму і розвитком досконалої конкуренції в
усіх сферах АПК . Для обгрунтованого здійснення цього процесу
необхідно в повній мірі використовувати позитивний історичний
досвід , оскільки сьогоднішня ситуація економічних перетворень
столипинськоі реформи сільського господарства , яка здійснюва-
лась на початку 20 ст . і передбачена запровадженям приватної
власності на землю та передові досягнення сучасного стану роз-
витку сільського господарства .
Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури вирибництва .
Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі , що не-
гативно впливає на хід реформ , особливо в АПК .
В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма
роздержавлення і приватизація , а для сільськогосподарських підприємств – створення нових господарських структур та засадах
приватної власності на майно і землю .
Причиною низької результативності аграрної реформи є не-
дооцінка її здійснення , як єдиної багатоаспектної системи . По-
долання дестабілізації виробництва сільського господарства мож-
ливе шляхом реформування.
Реформування економіки , проходження процесів приватиза-
ціі та роздержавлення вимагає вивчення досвіду фунціонування
господарських структур з різними формами власності . В основ-
ному завершина приватизація майна підприємств АПК.
Проте пошук ефективних шляхів реформування АПК Украї-
ни триває . У зв’язку із змінами , які почали відбуватись в
сільськогосподарському виробництві в контексті аграрної рефор-ми життя орієнтує на нові підходи і дослідження даноі теми .
Реформування агропромислового виробництва здійснюва-
лись на науково-обгрунтованих методологічних і методичних основах , що базуються на відповідних законодавчих нормативах
держави ( Законах : “Про власність “,”Про підприємство”,”Земель-
ний кодекс”,”Державна програма приватизації майна в АПК “,
“Про селянське ( фермерське ) господарство”,”Про колективне сільськогосподарське підприємство” та інші .)
Мета і завдання дослідження :
Метою роботи є вивчення і визначення на основі теори-
тичного обгрунтування процесів реформування відносин влас-
ності , закономірностей розвитку нових господарських формувань
в період становлення ринкових стосунків в АПК. Також ме-
тою є обгрунтування механізму організації і ефективного фун-
ціонування різних форм господарювання та ринкових відносин
в АПК.
Також метою є обгрунтування механізму організації і ефективного фунціонування різних форм господарювання та рин-
кових відносин в АПК . Багатограність поставленоі мети визначає
необхідність вирішення таких завдань:
- уточнення методики і алгоритму організації різних форм
господарювання в АПК ;
- характеристика природно-економічних умов і встановлення
рівня іх впливу на результати агропромислового виробництва;
- економічна оцінка розвитку матеріально-технічноі бази
обслуговування і допоміжних виробництв та рівня використа-
ння;
- удосконалення системи агросервісу і економічних взаємовідносин в АПК .
Основні напрямки реформування АПК України.
ПЛАН .
Вступ.
Розділ I.Сучасний стан та проблеми розвитку АПК України.
1.1. Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах.
1.2. Аспекти формування ринкових відносин в АПК.
Розділ II. Напрямки реформування АПК України в умовах ринкової економіки.
2.1. Закономірності розвитку та об’єктивна необхідність організації нових господарських формувань в АПК.
2.2. Реформування виробничих відносин в сільському господарстві.
2.3. Оцінка ефективної діяльності різних форм господарювання в АПК.
Розділ III. Перспективи розвитку АПК України.
3.1 Шляхи подолання кризового становища в АПК.
3.2 Проблеми розвитку територіального АПК України.
3.3 Інтеграція АПК в світове господарство.
3.4 Іноземне інвестування в АПК України , економічні зв’язки України.
Висновок та пропозиції.
Список використаної літератури.
Розділ I. Сучасний стан та проблеми розвитку АПК України.
1.1. Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах.
Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів , працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві , виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу.
Виробничий потенціал аграрної сфери на 1998р налічує 41,8% млн га сільськогосподарських угідь,з них 33,2млн га ріллі.
Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України, на яку припадає близько 20% загального обсягу валового продукту.У Білорусії та Казахстані,наприклад, цей показник становить 13%,в Росії- майже 7%, в Грузії- більше половини, Вірменії,Киргистані та Узбекистані- близько третини.Але економічні можливості аграрного сектора України використовується не повністю.Економічні реформи прловодяться послідовно і поки що не забезпечили підвищення ефективності і продуктивності праці.
Обсяги виробництва продукції ,інвестиції та технологічний рівень сільського господарства знижується.Сподівання на те,що ринкові економічні реформи сприятимуть швидкому пожвавленню економіки, не підтвердились ні в Україні, ні в більшості країн з перехідною економікою.Якщо в цілому по країнах СНД в1996р обсяг валової продукції становив близько 63% від рівня 1990 р.,то в Україні-61%.Сумарне виробництво валової продукції сільського господарства в 1997 р.дорівнює 28,4 млрд.грн.,або 59,1% до рівня 1991 р.У 1998 р. протипопереднього року очікується падіння виробництва на 3%.
Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень в аграрному секторі.Багато колишніх колгоспів і радгоспів після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалось до вимог ринкової економіки.В цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Замість матеріалоємних та трудозатратних впроваджуються високоефективні тахнології, що дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього продовольчого ринку. Не можна однозначно стверджувати, що для цієї категорії підприємств всі питання вирішені. Підтримувати високий рівень господарювання на землі непросто.Є в них претензії до органів виконавчої влади, законодавчих структур стосовно несвоєчасних розрахунків за продану продукцію, нестабільного матеріально-технічного забезпечення,відсутність паритету у міжгалузевих відносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орієнтація приватного сектора і, особливо, присадибного господарства населення.
Це призводить до того що втрати сільськогосподарської продукції щорічно складають близько 40% вирощеного урожаю.Сьогодні сільське господарство поряд з іншими галузями знаходиться у стані економічної кризи.За 1995-1999роки виробництво валової продукції сільського господарства скоротилося майже вдвічі.Хронічно не вистачає паливо-мастильних матеріалів,мінеральних добрив,хімічних засобів захисту рослин і тварин.Висока розораність угідь,яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агроландшвфту:посилюється деградація грунтів,знизилася їх родючість.
Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобільській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь , з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.
Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів Якість навколишнього середовища , його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів. І все це аж ніяк не пов’язане із збільшенням населення або підвищенням його життєвого рівня. Навпаки, приріст населення падає, а життєвий рівень погіршується. Кризовий стан, що склався в аграрному секторі, та використання природніх ресурсів вимагають концептуального визначення основних напрямів та змісту аграрної реформи, взаємоузгодження експлуатації природніх ресурсів, сфер вкладення капіталу з урахуванням чисельності населення та майбутніми потребами людей.
З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва і тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових расурсів. Процес відтворення в сільському господарстві досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Все це вимагає глибоких економічних знань, постійного аналізу, застосування економічних законів.