Тернопільська сільськогосподарська академія
КУРСОВА РОБОТА
з предмету РПС
на тему:
“Соціальний комплекс”
Зміст
1. Сутність, роль і місце у суспільному розвитку України.
2. Сучасний стан та особливості розміщення галузей соціальної сфери України.
3. Виробництво товарів народного споживання: сучасний стан та особливості розміщення.
4. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу України.
1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І МІСЦЕ
У СУСПІЛЬНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Розвиток суспільного виробництва підпорядковується головній меті — найбільш повному задоволенню постійно зростаючих потреб всіх членів суспільства. Чим вищими є темпи соціально-економічного розвитку, тим динамічніше змінюються людські потреби і сама структура життєвих благ, покликаних їх задовольняти та забезпечувати всебічний і гармонійний розвиток особистості.
До складу соціального комплексу входять соціальна сфера (сфера послуг) та виробництво товарів народного споживання (насамперед легка промисловість).
У зростанні життєвого рівня населення велика роль належить соціальній сфері, яку становлять: житлове і комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, система побутового обслуговування населення, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров'я, фізична культура і спорт. За своїм призначенням всі вони істотно впливають на вирішення основних соціально-економічних завдань. Зокрема, від рівня розвитку медичного обслуговування значною мірою залежать показники здоров'я населення, тривалості життя, його природного приросту. Завдяки впровадженню найбільш ефективних способів лікування хвороб, широкого комплексу санітарно-культурних і профілактичних заходів створюються передумови для істотного скорочення втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність.
Світові тенденції показують, що з підвищенням життєвого рівня населення набувають подальшого розвитку галузі та сфери праці, де виробляються матеріальні і духовні блага. На сучасному етапі розвитку суспільства загальною закономірністю є зростання соціально-економічного значення споживання різного роду послуг, а звідси — і галузей, які надають ці послуги.
Це знаходить своє відображення як в абсолютному та відносному збільшенні їх у загальній масі життєвих благ, так і у випереджаючих темпах зростання споживання послуг відносно споживання інших життєвих благ. У табл. 1 наведені дані, які характеризують обсяги послуг, що надаються підприємствами соціальної сфери України.
Таблиця 1
ПЛАТНІ ПОСЛУГИ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ у 1995—1997 pp. (грн., у факт, цінах)*
| Види послуг | 1995 | 1996 | 1997 | |
| всього | у тому числі у сільській місцевості | |||
| Всі надані послуги, у тому числі | 71,9 | 149,4 | 183,0 | 62,7 |
| Побутові | 6,9 | 11,5 | 14,5 | 10,7 |
| пасажирського транспорту | 16,6 | 30,3 | 34,5 | 3,1 |
| зв'язку | 5,2 | 11,2 | 15,7 | 5,3 |
| житлово-комунальні | 29,4 | 71,7 | 87,5 | 36,5 |
| по утриманню дітей у дошкільних закладах | 0,8 | 1,7 | 1,9 | 0,4 |
| по навчанню в навчальних закладах | ... | 1,9 | 4,8 | 0,05 |
| Культури | 0,8 | 1,4 | 1,7 | 0,3 |
| туристсько-екскурсійні | 1,3 | 1,7 | 1,3 | 0,2 |
| фізичної культури і спорту | 0,1 | 0,1 | 0,2 | 0,0 |
| охорони здоров'я | 0,9 | 1,7 | 2,2 | 0,1 |
| санаторно-курортні і оздоровчі | 7,2 | 11,0 | 11,9 | 4,5 |
| правового характеру і установ банків України | 0,6 | 1,4 | 2,2 | 0,5 |
* Статистичний щорічник України за 1997 р, — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 284.
Основне значення соціальної сфери полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури. Розширення асортименту життєвих благ, які входять до фонду споживання і задовольняють зростаючі потреби людини — учасника суспільного виробництва, — забезпечує саме розвиток соціальне орієнтованих галузей народногосподарського комплексу. Послуги в цьому процесі виконують, як правило, роль фактора, який забезпечує відтворення робочої сили.
СТРУКТУРА ПЛАТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ у 1995—1997 рр.,%*
| Види послуг | 1995 | 1996 | 1997 | |
| всього | у тому числі в сільській місцевості | |||
| Всі надані послуги, у тому числі: | 100 | 100 | 100 | 100 |
| побутові | 9,7 | 7,7 | 7,7 | 17,1 |
| пасажирського транспорту | 23,1 | 20,3 | 18,8 | 4,9 |
| зв'язку | 7,2 | 7,5 | 8,6 | 8,5 |
| житлово-комунальні | 40,9 | 47,9 | 47,8 | 38,3 |
| по утриманню дітей у дошкільних закладах | 1.2 | 1,1 | 1,1 | 0,6 |
| по навчанню в навчальних закладах | 1,2 | 2,6 | 0,1 | |
| культури | 1,1 | 0,9 | 0,9 | 0,5 |
| туристсько-екскурсійні | 1,8 | 1,1 | 0,7 | 0,3 |
| фізичної культури і спорту | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,0 |
| охорони здоров'я | 1,1 | 1,1 | 1,2 | 0,2 |
| санаторно-курортні І оздоровчі | 10,1 | 7,4 | 6,5 | 7,2 |
| правового характеру І установ банків України | 0,9 | 1,0 | 1,2 | 0,7 |
* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 283.
Роль соціального комплексу у суспільному розвитку визначається двома головними функціями. Перша полягає в тому, що завдяки його функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширеного відтворення робочої сили, а друга — в тому, що заклади і підприємства цього комплексу забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.
Зростання соціально-економічного значення послуг соціальної сфери обумовлюється перш за все глибокою трансформацією характеру самої праці, її інтелектуалізацією. Природно, переважання творчих начал у будь-якому виді трудової діяльності об'єктивно визначають необхідність оволодіння людиною глибокими та всебічними знаннями, не тільки безпосередньо пов'язаними з її професійною діяльністю.
Розширення масштабів і покращання якості робочої сили пракично є постійно діючим фактором, що визначає потенційні мож.ивості щодо високих темпів поступового руху суспільства. Чим більшій масі робочої сили соціальна сфера забезпечить відповідний кваліфікаційний рівень і чим глибшим буде його загальнотеретичний фундамент, тим вищими будуть темпи оволодіння роботою силою нових трудових функцій, нової технології та техніки.
Характер, зміст і напрями розвитку соціальної сфери підпо-ядковані потребам розвитку як матеріального виробництва, так і ематеріального. Вона не тільки бере участь у відтворенні голов-ої продуктивної сили суспільства — людини і тим самим актив-о впливає на створення сукупного продукту, а й визначає самі вмпи соціально-економічного прогресу.
В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, поглиб-рення суспільного поділу праці на базі науково-технічного прог-есу ускладнюються виробничі зв'язки, які вимагають від кожно-) учасника виробництва глибоких знань у будь-якій сфері припадання праці. Високий рівень загальних і спеціальних технічних та гуманітарних знань, а також культури і широкого світогляду в сучасних умовах практично перетворюється не лише у фактор подальшого удосконалення продуктивних сил, а й прискорення соціально-економічного прогресу.
Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культурних цінностях, освіті, охороні здоров'я, комунальному обслуго-руванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-ечового багатства через прискорення науково-технічного прог-есу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення ро-рочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню аких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої собистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни.
2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ
Соціальна сфера складається з двох комплексів: соціально-куль-урного і матеріально-побутового. Соціально-культурний комплекс включає галузі, пов'язані з відтворенням головної продуктивної сили суспільства, відновленням її працездатності і зміцненням здоров'я, з формуванням людського капіталу. Для цього комплексу характерним є переважання безплатних послуг та їх загальнодоступність. Галузі цього комплексу є важливим фактором підвищення продуктивності праці в усіх сферах господарського і культурного життя.
Освіта. Забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення та всі галузі народного господарства кваліфікованими кадрами, а тому виступає важливим елементом відтворення робочої сили.
Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. Наприкінці 1997р. в Україні налічувалось понад 18 тис. постійних дошкільних закладів, у яких перебувало близько 1,2 млн. дітей, що становило 33% загальної чисельності дітей. Значна частина дітей дошкільного віку не відвідує ці заклади. Вищий рівень забезпеченості дітей дошкільними закладами спостерігається у південних та східних областях України, нижчий — у західних регіонах. Співвідношення рівнів охоплення дітей дошкільного віку суспільним вихованням, наприклад між такими областями, як Волинська, Рівненська, Чернігівська, з одного боку, і Автономна Республіка Крим та Дніпропетровська область — з іншого, становить 1:3. Зберігаються розбіжності і в розрізі груп населення з різними прибутками. Так, за даними соціологічних досліджень, рівень охоплення дітей цими закладами у більш забезпечених сім'ях у 1,5—3 рази вищий, ніж у менш забезпечених.