МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Коломийський інститут
Прикарпатського університету імені Василя Стефаника
на тему:
”Лісовиробничий комплекс України”
Виконала:
судентка
1 курсу групи О
Гавриш У.І.
Керівник:
викл. МАЦИШИН І.Р.
2
ЗМІСТ
І. Вступ 3
ІІ. Лісовиробничий комплекс України 5
1.Загальна характеристика лісового господарства 6
2.Деревообробний підкомплекс 13
3.Целюлозно–паперовий підкомплекс 14
4.Лісохімічний підкомплекс 15
ІІІ.Охорона, функції та роль лісів України 16
ІV. Висновок 19
V. Використана література 20
3
І.В С Т У П
Ліс – один з основних типів рослинності, що складається з сукупності деревних, чагарникових, трав’янистих рослин. У лісі живуть також тварини і мікроорганізми, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і навколишнім середовищем. Ліси дають цінну сировину, мають велике водоохоронне, протиерозійне, санітарно-оздоровче, природоохоронне значення, саме вони є “легенями” великих міст. Лісові ресурси України дуже обмежені.
Україна належить до європейських держав недостатньо забезпечених лісовими ресурсами. Її лісистість становить – 15,6%, а відповідний показник у Румунії – 26%, Польщі – 28%, Німеччині – 30%, Білорусі – 35%.
В Україні розширюється площа лісів, які під час війни і в повоєнні роки безсистемно вирубувалися. Ліси у Лісостепу і Степу здебільшого мають природоохоронне значення і насаджуються у вигляді лісосмуг. Значної шкоди лісам України завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС.
Основні масиви лісів зосереджені в Карпатах, на Поліссі, в горах Криму. Поширені такі цінні породи дерев, як бук, дуб, сосна, ясен, ялина, смерека.
Лісистість у різних частинах і регіонах країни не однакова. Вона значно вища від середньоукраїнської на заході і півночі, далі на південь і південний схід поступово зменшується. У Кримських горах кількість лісів збільшується. У західній і північній частинах України, вкрита лісом площа становить 20-40%, у Карпатах – близько 40%, на Поліссі – 25,7%. На півдні лісові площі невеликі (у Криму лісистість становить 10%, у Степу – 4%). У цілому переважають молоді ліси. На стиглі насадження припадає лише 15% загального запасу деревини, в тому числі в найбільш заліснених Карпатських областях – 20%.
Протягом тисячоліть діяльність людини негативно впливала на рівновагу в природі. Тепер, в умовах небувалого технічного прогресу, став великим і вплив людини на навколишнє середовище, яке все-таки залишається біологічною основою нашого життя.
Сьогодні Україна є найменш лісистою європейською державою, яка не може забезпечити власних потреб у деревині, а ліс, як основний компонент біосфери, не здатний повною мірою утримувати екологічну рівновагу.
На жаль, на теперішній день спостерігається зменшення обсягів лісозаготівлі, це явище повязують з такими головними чинниками:
- руйнування чи зменшення площ, природних місць існування лісів;
- надмірна експлуатація видів, що мають промислове значення;
- забруднення навколишнього середовища внаслідок людської діяльності.
З огляду на ці обставини для збереження лісів України необхідно збільшити площу їх насадження в два рази, щоб підвищити лісистість до 25%. Одна з найважливіших проблем сьогодення – це боротьба з ерозією та зниження ландшафтів. За ступенем розораності (56,9%) проти 20,30% як того вимагає екологічна теорія, територія України у кілька разів перевищує цей показник серед європейських країн.
4
У зв’язку зі складною економічною ситуацією на охорону природи виділяються незначна сума з бюджету країни. Цих коштів не вистачає ні на лісорозведення, ні на створення природоохороних служб.
Необхідно створювати ефективний механізм використання коштів, які акумулюються внаслідок природоохоронних відрахувань та створення системи ліцензування економічно – небезпечних видів виробничої діяльності. Велика роль у вирішенні цієї проблеми відводиться органам місцевої влади.
5 березня Верховною Радою нашої країни були затверджені “Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природніх ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”.
Проголошена екологічна політика базується на органічному поєднанні вирішення економічних та екологічних проблем у процесі формування суспільства, створення мотивацій, бажань та умов для розв’язання екологічних проблем на національному, регіональному, місцевому та об’єктному рівнях.
5
І. Лісовиробничий комплекс України.
Серед міжгалузевих комплексів питома вага лісовиробничого комплексу (ЛВК) за обсягом виробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартісттю основних виробничих фондів близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс пов’язаний з 100 галузями.
Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які служать базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревні, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно – гігієнічні, оздоровчі тощо.
Лісовиробничий комплекс України має добре розвинені функціонально – компонентну (галузеву, виробничо – циклову) та функціонально – територіально структури (див. таблицю №1)
Компонентний склад лісовиробничого комплексу
| Підкомплекси у складі ЛПК | Галузі і виробництва |
| Лісогосподарський | Лісове господарствоЛісозаготівельна промисловість |
| Деревообробний | Лісопильна промисловістьФанерна промисловістьМеблева промисловістьВиробництво деревно-стружкових і деревно-волокнистих плитВиробництво будівельних матеріалів з деревної сировини |
| Целюльозно - паперовий | Целюльозна промисловістьПаперова промисловістьВиробництво картону |
| Лісохімічний | Гідролізна промисловістьДубильно – екстратна промисловістьПірогенетичне виробництво (суха перегонка деревини)Каніфольно – терпентинне виробництвоХвойно – ефірне виробництвоДьогте – курильне виробництво |
Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюльозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість (схема № 1). Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісописльних заводів. Пиломатеріали – вихідна
6
сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівель і деревообробки йдуть у лісохімію. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де разом з послідовним обробленням деревини можлива повна переробка відходів.
1.Загальна характеристика лісогосподарського підкомплдексу
Лісогосподарський підкомплекс, який об’єднує власне лісове господарство і лісозаготівельну промисловість, є однією з найважливіших складових лісопромислового підкомплексу (див. схему № 2)
7
Схема № 2
Лісогосподарський підкомплекс
Власне лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх екологічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Головним принципом ведення лісового господарства є комплексність, що дає змогу передбачити, крім відтворення ресурсів деревини, лісозаповідну, охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефективну переробку лісорубних решток тощо.
За останні 12 років темпи відтворення лісів в Україні сповільнилися. Так, з 1965 року лісистість України зросла всього на 1,4%, при чому за останні 5 років на 0,1%, досягнувши 14,3%, що значно нижче від оптимального рівня, хоча в країні є чимало невикористовуваних і низькопродуктивних земель. Це пояснюється тим, що лісовиробничий комплекс України був зорієнтований на поставки деревини з інших країн і в даний час її потреби в деревинній сировині задовольняється лише на ¼. При цьому власні деревні відходи використовуються на 50-60%. Треба мати на увазі й те, що зі створенням у лісах України нових заповідників, уточненням категорій захисності лісів і площ радіоактивного забруднення деревинні ресурси країни зменшаться на 1,6 млн кбм.
Отже, розширення бази місцевих лісоресурсів набуває особливої актуальності насамперед у звязку з тим, що для підтримування існуючого рівня
8
виробництва Україна мусить щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млд доларів США. При цьому слід орієнтуватися на реалізації радикальних заходів, бо навіть якщо і будуть здійснені прогнозовані на період до 2005 року посадки та посіви лісу, то лісистість України зросте до 15,8% при оптимальному показнику 19%. Це означає, що передбачені щорічні площі нових насаджень лісів у розмірі близь 40 тис га є значно меншими від необхідних. Оптимальної лісистості можна досягти, виростивши додатково до наявного лісового фонду ліси на площі 2,8 млн га. Якщо вирішувати цю проблему за найблищі 10-15 років, то щорічно необхідно розширювати площі нових насаджень лісів на 250-280 тис га, або в 6-7 разів більше, ніж це передбачено зараз.
У 1975 році було розроблене лісогосподарське районування України (на основі лісорослинного і лісоекономічного районування). Найбільшою таксономією лісогосподарського районування визнано лісогосподарську область, яка характеризується спільністю природних умов, типів лісництва. Області в свою чергу діляться на лісогосподарські округи, округи – на лісогосподарські райони.