Це один з складних етапів формування підприємницької діяльності. Окрім вибору підприємницької діяльності підприємцю належить визначити організаційно-правову форму цієї діяльності. Це не легко зробити, оскільки чинне законодавствопередбачає досить широку мережу таких форм, які, в свою чергу, зумовлюються рядом правових і економічних факторів. Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.Але не тільки вони.
Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму. Так, наприклад, діяльність по створенню і використанню науково-технічної продукції зумовлює утворення так званого інноваційного підприємства. Це підприємство, в свою чергу, може бути колективним, приватним і т.д., з обмеженою або повною відповідальністю тощо.
На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.
Важливе значення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави. Наприклад, держава з метою стимулювання розвитку малого підприємства звільняє їх на певний час від оподаткування, що, звичайно, впливає на вибір форми підприємницької діяльності.
В значній мірі цей вибір визначаеться суб’єктним складом осі6, які мають намір зайнятися піприємницькою діяльністю. Якщо підприємцем має намір стати фізична особа одноособово, то вона утворює індивідуальне підприємство. Підприємство, основане на власності і праці громадян Ук-раїни і членів однієі родини, які проживають спільно - сімейне підприємство. Підприємство, утворене на основі власності окремого громадянина України,буде приватним. Підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації, буде колективним і т.д.
На вибір організаційно-правової форми підприємства впливають й інші соціально-економічні, правові, ринкові фактори. Проте,щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чиннезаконодавство та їх характерні особливості і відмінності.
Чинне законодавство встановлює різноманітні організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Закон України "Про господарські товариства" визначає, що всі підприємства, організації та установи, які об’єднують своє майно на підприємницьку діяльність і утворені на засадах угоди юридичними особами і громадянами,визнаютьсягосподарськими товариствами.Отже, всі підприємства, які,зрозуміло, здійснюють підприємницьку діяльність, є господарські товариства. За своїм характером і змістом підприємницької діяльності всі господарські товариства поділяються на підприємства, організації і установи.
Кожна з цихгруп за формою об'єднання майна та обсягом відповадальностіподіляються на акцінерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.
Підприємства, як одна з основних форм підприємницької діяльності і одне з видів господарських товариств, в свою чергу, поділяються на такі види, встановлені Законом "Про піприємства в Україні": приватні, колективні, державні комунальні, державні, засновані на загальнодержавній власності, господарські товариства.
Цей перелік організаційно-правових форм підприємницької діяльностівже сам по со6і може підказати вибір форми підприємництва.
Крім названих є ще підприємницькі утворення, такі, як біржа (товарна і фондова).
ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, в той же час мають багато спільного між собою. Всі вони є юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступатив суді арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Спільним для них є зміст і порядок державної реєстрації.
Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна. Воно набуває прав юридичної особи від дня його державної реестрацції.
Державна реєстрація проводиться у виконкомі Міської (районної в місті) Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для реєстрації подаються такі документи: рішення власника про створення підприємства; статут підприємства; документи, що засвідчують оплату коштів за державну реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка.
Органи, які уповноважені здійснювати реєстрацію, повинні зареєструвати підприємство протягом п'яти робочих днів від -дня подання документів. Після державної реестрації виготовляються печатки і штампи підприємства, в банківських установах відкриваються рахунки.
Якщо органи, що здійснюють реєстрацію, відмовили у .реєстрації підприємства, то власник (засновник) мае право оскаржити таку відмову до суду.
Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, також і власним статутом.
Статут підприємства після реєстрації набуває ознак юридичного акту і є обов’язковимдовиконання не лише самим підприємством, а й усіма іншими підприємствами та державними органами, які вступають з підприємством у взаємовідносини.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, його органи управління, порядок утворення майна підприємства, умови припинення його діяльності.
Управління підприємством здойснюється в порядку, визначеному статутом. На приватних підприємствах його діяльністю керує, як правило, сам власник. На колективних — вищим органом управлення виступають загальні збори всіх власників, а державними підприємствами управляють органи, уповноважені відповідними державними структурами, які виступають власниками державного комунального чи загально-державного майна. Безпосереднє керівництво підприємством покладається на призначеного або обраного власником підприємства директора, президента тощо.
Підприємства, що існують у промисловості, діють в основному на підставі Закону «Про підприємства в Україні», а також можуть діяти на підставі інших нормативних актгв, що прийняті у розвиток цього Закону. Товариства керуються також Законом України «Про господарскі товариства».
Сільськогосподарські підприємства, крім уже наведених законів, діють також на підставі Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Цей Закон поширюється лише на колективні форми господарювання на селі, такі, як колгоспи,кооперативи тощо.
Право власності господарських товариств також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заоборонених законом.
Всі товариства, в тому числі і підприємства, несуть ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є їх власністю.
Прибуток товариства утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних та прирівняних доних витрат і витрат на оплату праці. 3 балансованого доходу товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, якевідповдно до установчих документів визначає напрямки його використання. Спільний порядок припинення діяльності товариства. Проте, між різноманітними підприємницькими утвореннями існують принципові відмінності, які характеризують ту чи іншу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.
Як уже відзначалось,господарськими товариствами визнаються Законом "Про господарські товариства" підприємства, організації установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державні підприємства, організації й установи.