Смекни!
smekni.com

Аналіз організаційної культури та структури управління на ВАТ ЛуАЗ 2 (стр. 1 из 9)

Зміст

Вступ.............................................................................................................. 3

Розділ 1.Теоретичні аспекти організаційної культури та структури управління..................................................................................................... 7

1.1. Сучасний погляд на організаційну культуру управління................... 7

1.2. Теоретичні відомості з організаційних структур управління............. 20

1.3. Підходи до формування ефективної організаційної культури та структури управління................................................................................... 36

Розділ 2.Аналіз організаційної культури та структури управління на ВАТ “ЛуАЗ” ......................................................................................................... 46

2.1. Організаційно-економічні умови господарювання.............................. 50

2.2. Оцінка стану організаційної культури управління.............................. 60

2.3. Аналіз ефективності організаційної культури управління.................. 70

Розділ 3.Удосконалення організаційної культури та структури управління на ВАТ “ЛуАЗ”.............................................................................................. 78

3.1. Шляхи підвищення ефективності організаційної культури управління 83

3.2. Удосконалення організаційної структури управління......................... 94............................................................................................................

3.3. Заходи з покращення умов праці та техніки безпеки........................... 100

Розділ 4. Економічне обґрунтування заходів............................................................................. 108

4.1. Економічний ефект від запропонованих заходів.................................. 113

4.2. Оцінка соціального ефекту.................................................................... 118

Висновки та пропозиції................................................................................. ....................................................................................................................... 122

Список літератури......................................................................................... ....................................................................................................................... 125

Додатки


ВСТУП

Актуальність дослідження по управлінню промисловим підприємством і його соціально-економічними аспектами в нових умовах економічної реформи визначається насамперед триваючим становленням ринкової економіки, що, у свою чергу, вимагає перебудови не тільки форм і методів господарювання, але і мислення всіх категорій працівників, що беруть участь у процесі управління господарством. Значення цієї проблеми виходить і в теоретичному, і в практичному аспектах на перший план не тільки тому, що понад 70% усіх робітників об'єднані у виробничі колективи, де створюється приблизно 90% національного доходу, але і досить складним, хитким положенням виробничих колективів у нинішньому стані вітчизняної економіки.

Потрібна корінна реформа управління не тільки на народногосподарському рівні, але й в основній ланці економіки – підприємстві. Незважаючи на триваючий етап приватизації багатьох великих промислових об'єктів, зміну організаційно-правових форм, поки ще не вдалося включити промислові підприємства в ринковий механізм у якості повноцінного його механізму. Перехід до ринку неможливий також без створення нового механізму господарювання на рівні підприємства, що забезпечує як його стійкість, так і гнучкість, його сприйнятливість до змін кон'юнктури ринку і різних нововведень. Формування такого механізму методом проб і помилок – процес занадто дорогий і затяжний. Тому необхідною умовою вирішення поставлених задач є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обґрунтування такої системи управління підприємством, що могла б забезпечити підвищення ефективності виробництва і насичення ринку високоякісними товарами, доступними для масового споживача.

Метою даного дослідження є ознайомлення із організаційною структурою та культурою управління відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”.

Досягнення даної мети, на думку автора, здійснюється через рішення наступних задач:

- розгляд загальної характеристики промислового підприємства як відкритої системи, виявлення найбільш зручної на сьогоднішній день в умовах швидких темпів приватизації організаційно-правової форми;

- вивчення міжнародного досвіду розвитку системи внутрішньофірмового планування, вироблення основних цілей і стратегії підприємства;

- ознайомлення з основними функціями й етапами організаційного проектування, а також із задачами проведення і забезпечення контролю на підприємстві;

- ознайомлення й оцінка однієї з основних функцій менеджменту – мотивації і її роль у підвищенні ефективності виробництва.

- вивчення міжнародного досвіду управління трудовими ресурсами, дослідження і розробка різних напрямків у роботі з кадрами як найбільш важливого соціального аспекту в управлінні промисловим підприємством.

Теоретичні аспекти організаційної культури та структури управління

Сучасний погляд на організаційну культуру управління

Організаційна культура – комплекс найбільш стабіль­них й довготривалих характеристик організації. Розробка концепції культури організації почалась в 80-х роках у США під впливом трьох наукових напрямків: дослід­жень в галузі стратегічного управління, теорії організації і досліджень організаційної поведінки.

Як більшість понять в організаційно-управлінських дисциплінах, поняття організаційної культури не має єдино «правильного» тлумачення. Кожен із авторів нама­гається дати своє власне визначення. Є як дуже стислі, так і дуже широкі тлумачення того, що ж це таке – куль­тура організації.

Сучасний менеджмент здійснюється в напрямку «бути», коли цілі є вторинними стосовно де­якої системи цінностей організаційної культури, за якою і визначається конкретна мета. Акцент управління при цьому переноситься із спонукання на мотивацію, від якої залежить ефективність стимулюючої активності при пе­реплетінні інтересів зовнішнього і внутрішнього середо­вища організації, на формування свідомості, своєї визначальної особливості і навіть певної соціальної місії.

Термін «культура управління» останнім часом набуває все ширшого розповсюдження.Цим терміном усе часті­ше користуються як науковці, так і практики. Саме тому доцільно насамперед визначити зміст цього терміну з урахуванням основних тенденцій розвитку наукових управлінських знань, вирішених та невирішених проблем у цій галузі. Насамперед необхідно з'ясувати суть понят­тя предмета культури управління.

Культура управління – це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об'єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління освітою так, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку освіти в необхідному для держави напрямі, чи що слід сьогодні зробити уряду незалежної України, щоб подолати кризову ситуацію та вивести країну на шлях успішного розвитку.

Культура управління – це теорія раціональної органі­зації роботи апарату управління, прищеплення йому найбільш ефективних засобів, форм і методів праці, роз­криття ролі культурного елемента в ньому.

Культура управління – це теорія управління як важ­ливої соціальної функції – свідомого і владного, з засто­суванням новітніх досягнень культури організації, впли­ву як на окремих людей, так і на всю людську спільноту, що проводиться заради досягнення чітко визнаної кон­кретної мети.

Культура управління – це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управ­лінських проблем, що займається управлінням на універ­сальному організаційному баченні об'єкта управління. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінсь­кий світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури.

Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науково достовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; показувати їм, як треба оцінювати переваги чи недоліки прийнятих управ­лінських рішень. До предмета культури управління, як і до організації культури, відносяться питання технологіч­ного характеру, способи отримання і переробки інфор­мації, визначення чисельності необхідних працівників апарату управління, підбір та розстановка кадрів, їх ви­ховання, атестація тощо.

Виходячи із сказаного, культура управління – це сукупність теоретичних та практичних положень, прин­ципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху в управлінні.

Разом з тим, більшість авторів сходиться на тому, що організаційна культура є складною композицією важли­вих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово сприймаються і поділяються всіма членами колективу. Здебільшого організаційна культура, тракту­ється та сприймається більшістю членів організації як філософія й ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковуван­ня і норми, що лежать в основі стосунків більшості пра­цівників як усередині організації, так і за її межами. Оскіль­ки організаційна культура виявляється у взаємовідносинах між людьми в організації, окремі люди або окремі підрозділи організації схильні описувати її схожими термінами.

Організаційна культура – могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї. Організація, а це може бути підприємство, фірма чи корпорація, як люди чи нація, набуває досвіду протягом свого розвитку, що акумулюється в колективній підсвідомості. Це ви­значає організаційну поведінку людей шляхом настанов, приписів, заборон, закодованих послань. Як підкреслю­вав відомий китайський діяч Лі Куан Ю: «Культура має досить глибокі корені. Її не можна відчути на дотик, але вона реальна цінність, і її сприйняття, соціальні при­писи, вихідні положення – все це викристалізовується в людській свідомості».