Реферат на тему:
Чеська Республіка
в напрямку інтеграції
до НАТО
Події кінця ХХ ст. засвідчили, що демократія базується на ринковій економіці разом із повагою людських прав і свобод, які поширені по всьому світі і можуть слугувати основою для побудови нового світового співтовариства. З розпадом біполярної системи у світі виникло багато ризиків, що загрожують демократичним цінностям. Сьогодні єдиною структурою безпеки, здатною реально забезпечити територіальну цілісність, незалежність, гарантувати демократичний розвиток країн, з точки зору уряду Чеської Республіки, є Північноатлантичний Альянс.
У декларації політики уряду Чеської Республіки, прийнятій у липні 1996 р., зазначається, що одним з пріоритетів уряду, є гарантування зовнішньої безпеки держави, включаючи необхідні для оборони міри і засоби. Уряд Чеської Республіки (ЧР) усвідомлює той факт, що основою оборони є її надійність, окрім цього, чітко визначене прагнення захищати країну. В декларації стверджується, що оборона країни не є проблемою лише збройних сил, але й усього суспільства в цілому “і кожного громадянина окремо. Тому уряд зосередився на схвалені відповідної стратегічної, концептуальної і законодавчої структури, необхідної для подальшого розвитку системи оборони” [8].
У Чехії розуміли, що для розвитку цієї системи необхідно спрямувати її оборонну стратегію у напрямку повної інтеграції до НАТО і ЄС. Те, що Прага висловлює прихильність демократичним цінностям і заявляє про своє бажання, як країна – член НАТО розділити відповідальність за збереження і захист цих цінностей, також має значення в контексті гарантування максимальної безпеки країни.
Уряд ЧР готовий приділити велику увагу завершенню процесу трансформації армії і модернізації її технологій, одночасно з прийняттям більш принципового підходу до зниження витрат у тих сферах, які не сприяють досягненню цих першочергових цілей або не знижують передбачені ризики. [8].
Виконуючи свої зобов’язання, уряд ЧР в 1997 р. схвалив такі концептуальні документи в галузі оборони і безпеки країни, як “Національна оборонна стратегія” [3] і “Конституційний закон про безпеку республіки” [5]. Проект “Концепції розбудови армії Чеської республіки та повітряних сил до 2005 року”, уряд узяв до відома і доручив міністерству оборони доопрацювати його у зв’язку з тим, що в ньому немає графіка здійснення конкретних кроків, які планується провести, в ході реорганізації та фінансового обґрунтування запланованих заходів [8].
Згідно з “Національною оборонною стратегією”, оборона країни є справою визначених державних інституцій і кожного громадянина ЧР. Оборонна здатність країни визначається не лише силою армії, а й можливостями суспільства щодо створення економічних ресурсів, проведення мобілізаційних заходів у господарстві та створення умови для виживання населення в загрозливий період. “Національна оборонна стратегія” визначає також рамки компетенції Міністерства оборони ЧР і Генерального штабу АЧР, порядок взаємодії між ними та співпрацю військового відомства з іншими міністерствами і державними інституціями. Документ визначає чотири ступені загрози країни: мирний етап; кризовий період; загрозливий період; війна [3].
“Національна оборонна стратегія” конкретизована в “Конституційному законі про безпеку республіки”, який більш детально визначає обсяг заходів державних інституцій для оборони країни [5].
Загалом головною метою політики національної безпеки ЧР, яка сформована з упорядкуванням даних аналізу і прогнозу розвитку ситуації в Європі й світі у цілому та пов’язаних із нею факторів ризику (зокрема, внутрішньополітичної нестабільності в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ), на Балканах, невирішеність етнічних та територіальних питань, загострення яких може викликати нові конфлікти в окремих регіонах Європи, намагання Росії відтворити та посилити вплив на терені колишнього СРСР), є розвиток напівпрофесійної, високо функціональної, позапартійної армії, яка матиме звичайне озброєння і буде здатна брати участь у миротворчих процесах ООН і НАТО, як рівноправна й рівноцінна частина військ Альянсу [2].
Є підстави стверджувати, що терміновість прийняття концептуальних документів, які торкаються оборони країни і діяльності АЧР, була викликана активізацією діяльності ЧР перед саммітом НАТО в Мадриді: так голова парламентського комітету з питань оборони і безпеки П. Нечас наголосив, що питання “про армію і національну оборону не були раніше пріоритетними, тому що більш пекучими були проблеми трансформації економіки. Погано, що зараз перед саммітом в Мадриді та розширенням НАТО ці питання сьогодні стали першочерговими” [7].
Обговорення концептуальних документів у сфері оборони та безпеки, відкрило делікатне питання щодо розміщення ядерної зброї на території ЧР. Президент Чехії В.Гавел відзначив, що можливість розміщення ядерної зброї на території республіки у зв’язку з членством у НАТО буде залежати від факторів ризику, які країні можуть безпосередньо загрожувати. В.Гавел заявив: “Ядерна зброя має сенс лише тоді, коли вона повинна стати загрозою для великого стратегічного противника. При регіональних конфліктах, в ній немає необхідності” [8]. Президент ЧР також підкреслив, що фактори ризику повинні визначати представники НАТО. Фактично В.Гавел заявив про готовність ЧР при необхідності розмістити на своїй території ядерну зброю. Доречно у цьому сенсі нагадати про закон щодо мирного застосування ядерної енергетики та іонізуючого випромінювання, який схвалив сенат парламенту ЧР 24 січня 1997 р., який, по суті, не забороняє розміщення ядерної зброї на території ЧР [10].
Зазначимо, що 29 березня 1999 р. була прийнята “Воєнна стратегія Чеської Республіки”. Згідно з нею збройні сили ЧР складаються з: Армії ЧР; Військової канцелярії президента країни; Варти кремля [6].
Ці підрозділи комплектуються військовослужбовцями дійсної служби та військових запасу. Збройні сили призначені для оборони ЧР від зовнішнього нападу та виключно завдань, які випливають із міжнародних договорів і зобов’язань ЧР про спільну оборону проти нападу.
Концепція розбудови Міністерства оборони ЧР базується на стратегії безпеки та воєнній стратегії ЧР. 28 червня 1998 р. Радою безпеки ЧР була розглянута Концепція розбудови армії ЧР до 2000 р. з перспективою до 2005р. Беручи до уваги те, що Концепцію було прийнято тільки на період підготовки армії ЧР до НАТО та не було узгоджено з новою стратегією безпеки та воєнною стратегією ЧР, було прийнято рішення її переробки [6].
У травні 1999 р. Рада безпеки розглянула, а в червні 1999 р. уряд ЧР прийняв “Концепцію збройних сил Чеської Республіки до 2009 р.” [6]. Вона є конфіденційною і відкрито публікуються лише загальні відомості. Тому ми можемо лише констатувати, що урядом ЧР нарешті були схвалені основні концептуальні документи у сфері оборони і безпеки країни, які були необхідними для Чехії в період, коли вирішувалося питання про членство країни в НАТО.
Відзначимо, що уряд ЧР, виконуючи положення своїх програмних документів, активно і послідовно продовжує проводити політику на зближення з НАТО і ЄС.
У цій політиці можна виділити два напрями, які уряд намагався проводити в життя паралельно внутрішній і зовнішній політиці. Внутріполітичний напрям, передусім, включав:
- формування юридично-правової бази, яка б дала змогу повноцінно функціонувати Чехії та її збройним силам в рамках Альянсу й інших європейських організацій по безпеці;
- підготовка збройних сил, зокрема досягнення їх сумісності з Альянсом шляхом прийняття і пристосування до стандартів НАТО, реорганізації їх структури, модернізації озброєння і військової техніки за натовським зразком тощо;
- проведення загальнодержавної пропагандистської кампанії, спрямованої на формування громадської думки, яка б підтримувала вступ до НАТО, спрямованої на створення позитивного іміджу країни на заході.
Тільки за 1997 р. можна відзначити ряд помітних подій, характерних своєю спрямованістю на досягнення стратегічної мети – вступу в НАТО.
Зокрема, в лютому 1997 р. голова уряду ЧР В.Клаус перебував у Канаді, де отримав запевнення в однозначній підтримці при вступі Чехії в НАТО [10].
Звичайною практикою стали чисельні візити натовських функціонерів до Праги. За 1997 р. можна відзначити, що Чехію відвідали заступник головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі генерал Д.Макензі, начальник генерального штабу командування збройних сил НАТО в Європі генерал Т.Карстен, командувач ВПС НАТО в Центральній Європі генерал М.С.Ріан, заступник генерального секретаря НАТО з питань оборонного планування А.Крег, представник штаб-квартири НАТО Ф.Кірікас [10].
Активно обговорювалися питання розширення НАТО і під час візитів до ЧР міністром закордонних справ Франції X.Де Шартетта представників американської адміністрації, багатьох парламентських організацій. Міністр оборони ЧР М.Виборни відвідав Великобританію та Бельгію, де питанням вступу Чехії в НАТО приділялася першочергова увага. 2-3 квітня 1997 р. у Празі перебував з офіційним візитом президент Франції Ж.Ширак і, за повідомленням та редакцією чеських політиків ЗМІ, з точки зору отримання Чехією підтримки при вступі в НАТО, він був для ЧР успішним [10].
Активна участь ЧР у миротворчій діяльності, зокрема в місіях IFOR і SFOR в Боснії і Герцеговині, також сприяла вступу країни в НАТО вже в першій хвилі [2].
Таким чином, зовнішня політика ЧР, яка в принципі підтримується більшістю політичних сил країни, розвиток внутрішньополітичної ситуації й економічний стан Чехії, активність армії ЧР щодо підготовки до вступу в НАТО, діяльність її в миротворчих силах, а також, як сприймається Чехія країнами Альянсу, – все це дало певні результати 8 липня 1997 р. на самміті НАТО в Мадриді. Чеська республіка отримала запрошення вступити в НАТО, розпочати переговори і консультації по цьому питанню поряд із Польщею й Угорщиною. А 12 березня 199 р. Польща, Чехія, Угорщина стали повноправними членами НАТО. Для посткомуністичного простору ця подія найважливіша (після зруйнування Берлінського муру). Чеська республіка не тільки декларативно, але й практично здійснила крок до завершення процесу повної інтеграції до європейського співтовариства [10].