2. Правовий режим основних та інших фондів державного сільськогосподарського підприємства
Майно будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, виходячи з його цільового призначення у процесі виробництва і в невиробничій сфері, поділяється на фонди. Це робиться за різними ознаками. Зокрема, майно може поділятись на фонд нагромадження і фонд споживання. Такий поділ застосовується при оцінці економічної діяльності підприємства, ефективності використання доходів та іншого майна, а також у процесі виробництва. З цих позицій майно підприємства поділяється на основні виробничі фонди і основні фонди невиробничого (соціального) призначення, а також на обігові фонди.
Для правового режиму майнових фондів ДСП вирішальне значення мас те, що вони формуються за рахунок державної та комунальної власності.
Закріплені за підприємством на праві повного господарського відання, основні та обігові засоби утворюють його статутний фонд, розмір якого відображається на самостійному балансі. Основні та обігові засоби, обчислені за балансовою вартістю, відображаються у бухгалтерському балансі, що його складають за звітний період (квартал, рік). Основні засоби показують на балансі в їх початковій вартості, що складається з витрат на їх придбання (спорудження, виготовлення) та доставляння.
У виробничому аспекті майно підприємства поділяється на основні фонди та обігові засоби, готову продукцію, грошові кошти, спеціальні фонди. До останніх належать: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва, науки і техніки; фонд оплати праці й матеріального стимулювання; резервний чи страховий фонд, фонд соціального розвитку.
В сільськогосподарському підприємстві утворюються ще й натуральні фонди: насіннєвий і фуражний у розмірі повної потреби; натуральний фонд зерна та іншої продукції для видачі (продажу) працівникам у рахунок оплати праці, а також страхові й перехідні фонди – насіннєвий, фураж ний, продовольчий тощо.
Кожний з них має свою специфіку утворення і використання, свій правовий режим. Основні засоби державного сільськогосподарського підприємства визначаються згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
До основних фондів відповідно відносять сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі і протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них також належать капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні та інші роботи) і орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів.
Капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель включаються до складу основних засобів щорічно в сумі затрат, що належать до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.
Основні фонди поділяються на фонди виробничого і соціального призначення.
До обігових фондів належать: знаряддя лову риби (троси, неводи, сіті та інші) незалежно від їхньої вартості й терміну використання, тимчасові будівлі в лісі терміном експлуатації до двох років; спеціальні інструменти і спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їх вартості й терміну служби; тимчасові споруди, пристосування і пристрої; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах; молодняк тварин і тварин на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини; багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадковий матеріал.
До важливих об'єктів основних виробничих фондів належать: будови і споруди, передавальні механізми, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження тощо. До їх числа входять ті предмети виробничого і господарського інвентарю та інструменту, вартість яких перевищує встановлену на даний період ціну незалежно від строку використання.
До основних фондів соціального призначення в підприємствах відносять житлові будинки, належні їм пансіонати, лікувальні заклади, а також об'єкти соціально-культурного, оздоровчого, фізкультурного та іншого соціального призначення.
Обігові виробничі фонди поділяються на виробничі запаси і незавершене виробництво, а також на власні й позичені кошти. Товарна частина виробленої продукції, яка підлягає реалізації за договорами на виконання державних замовлень чи на умовах ринкової торгівлі з метою одержання прибутків, належить до готової продукції. Разом із грішми готова продукція утворює фонди обігу, які є складовою обігових засобів.
Вироблена підприємством продукція, потрібна для внутрігосподарського споживання в процесі виробництва (корми, насіння, молодняк тварин і птиці тощо), не належить до готової продукції. Вона може бути віднесена або до виробничих запасів, або до незавершеного виробництва.
Основні виробничі фонди закріплюються, як правило, за внутрішніми структурними підрозділами підприємства (бригадами, фермами, дільницями, цехами тощо). І якщо основні фонди свою вартість на готовий продукт, виконані роботи, надані послуги переносять частинами, то обігові – повністю споживаються в кожному циклі виробничого процесу і втрачають свою натурально-речову форму. їхня вартість включається повністю в затрати виробництва.
В умовах переходу до ринкової економіки, приватизації підприємств поділ майна на основні та обігові фонди поступово втрачає своє правове значення і залишається як економічна категорія. Для майнових відносин у нинішніх умовах більшого правового значення набуває поділ майна на статутний фонд, рухоме і нерухоме майно.
Це дозволяє повніше та обгрунтованіше вирішувати питання про захист майнових прав власника чи державної організації, за якою державне майно закріплене на праві повного господарського відання, забезпечити цілісність і неподільність майна, потрібного для нормального виробництва,
Державне сільськогосподарське підприємство, якщо це передбачено статутом, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступний рік.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство самостійно вирішує питання про основні напрями використання наявного у нього майна, капітальних вкладень, поділу майна за фондами, поділу його на фонди нагромадження і споживання.
У фонди нагромадження спрямовуються майно і кошти, що використовуються на розширене відтворення виробництва, розвиток науки і техніки, капітальне будівництво виробничого і соціального призначення, спорудження пансіонатів, фізкультурно-оздоровчих закладів тощо.
Впровадження в господарську практику на рівні підприємств фондів споживання обумовлено необхідністю впливу держави на стан обігу і
стабілізацію інфляційних процесів. Під коштами фонду споживання розуміють сукупність прямих і непрямих грошових сум, витрата яких має індивідуальний характер.
Вони включають усі види витрат на оплату праці працівників, у тому числі нештатних. До цього фонду включаються трудові й соціальні пільги, надані грішми чи натуральною продукцією, доходи (дивіденди), що виплачуються по акціях і вкладах трудового колективу.
3. Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі
Приватизація повинна здійснюватися згідно з такими основними принципами:
- законність,
- забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян
України у процесі приватизації;
- пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна;
- безоплатна передача частки державного майна кожному громадяни
нові України;
- приватизація майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів,
- дотримання антимонопольного законодавства,
- повного, своєчасного інформування громадян про всі дії щодо приватизації.
Ці та інші принципи закріплено в законах про приватизацію. Але їх реалізація у процесі приватизації малоефективна через суперечливість. Так, законодавчо проголошується, що забезпечується надання пільг трудовим колективам підприємств, які приватизуються, і рівність прав громадян України. Зрозуміло, що одночасно реалізувати ці два базисні принципи неможливо, оскільки вони передбачають різні підходи до процесу приватизації.
Правову базу приватизації складає Закони «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також Державні програми приватизації, які щорічно приймаються Верховною Радою України.
На підприємства АПК поширюються основні принципи приватизації державного майна, передбачені законами України. Але приватизація майна в АПК має свої відмінності від загального порядку. Ці особливості стосуються об'єктів, суб'єктів, способів і механізму проведення приватизації.
Головна особливість полягає в тому, щоб через приватизацію підприємств переробної промисловості їх власниками стали виробники сільськогосподарської продукції та щоб майно радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств було приватизоване їх трудовими колективами.
Законом встановлено, що приватизація майна переробних підприємств харчової промисловості, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об'єктів приватизації проводиться способом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігається профільність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій.