- купівля квартир у житлових будинках;
- купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
- купівля гаражів;
- реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків;
- реконструкція та ремонт квартир;
- реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;
- поточні потреби (придбання товарів тривалого користування меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.).
Термін користування довгостроковим кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10-ти років, а за іншими видами кредитів – 5-ти років [21].
У відповідності з положеннями про кредитування житла на вторинному ринку сума кредиту, що видається банком не повинна перевищувати 70% вартості придбання чи облаштування землі, будівництва (реконструкції чи вартості житла, що купується), але якщо позичальник купує житло на первинному ринку – сума кредиту може бути зменшена до 50% вартості, згідно інвестиційного договору, якщо ступінь готовності будинку від 30 до 60%. В іншій частці (в розмірі не менше 30% або 50%) позичальник повинен брати участь власними коштами в об`єкті, що кредитується.
Обов'язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування кредитом. Копія страхового договору подається банкові позичальником у строки, передбачені кредитним договором.
Видача кредиту позичальникам здійснюється у безготівковій формі шляхом [21, 22]:
- оплати розрахункових документів на матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи;
- перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разі здійснення будівництва власними силами) на підставі розрахунку готовності об'єкта кредитування;
- перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового будинку чи гаража.
У виняткових випадках установа комерційного банку може видавати кредит готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.
Сучасними різновидами споживчого кредитування в банках України є чековий кредит та банківські кредитні картки, тобто надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу [68]. Надання чекового кредиту пов’язано з наявністю поточного рахунку в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид’явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов’язане з великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника.
Особливістю сучасного розвитку споживчого кредиту є зростання обсягів використання банківських кредитних карток. Кредитні картки припускають участь трьох сторін – власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки. Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Але слід зазначити, що кредитні картки недоцільно застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика вартість поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових коштах.
2.2 Аналіз основних показників функціонування ринку споживчого кредитування в Україні
Однією з основних тенденцій на ринку банківського кредитування останніми роками стала активізація споживчого кредитування населення. Не в останню чергу такі зміни зумовлені реакцією на підвищення рівня платоспроможності населення: 2003 року доходи населення зросли на 17,1%, 2004-го – на 16,5%, 2005-го – на 27,2%, 2006-го номінальні доходи населення становили 365,9 млрд. грн. і порівняно з 2005 роком зросли на 38,4%. Особливо істотно зросли доходи на фоні темпів збільшення ВВП. Досвід споживчого кредитування показав, що існуючі відсоткові ставки є оптимальними у співвідношенні з рівнем доходів населення.
Стимулювання урядом соціальних виплат сприяло збільшенню внутрішнього платоспроможного попиту населення. У поєднанні зі зниженням попиту на кредити з боку суб’єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат це стало додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчого кредитування населення.
У цей час кредитами користується близько 12% громадян України, а вже в недалекому майбутньому ними планують скористатися як мінімум 30% населення. Такі висновки можна зробити, поглянувши на темпи зростання ринку споживчого кредитування за останні три роки. Лише за 2006 рік обсяги кредитування населення в Україні збільшились приблизно у 2,5 рази. Якщо ринок споживчого кредитування буде зростати такими темпами, то протягом наступних п’яти років кожний третій громадянин України прийматиме участь у якій-небудь програмі споживчого кредитування. Як наслідок, при сприятливих умовах у даному процесі буде задіяно все більшу кількість учасників, як із сторони населення, так і із сторони фінансових організацій.
Значним поштовхом розвитку українського ринку споживчого кредитування став дозвіл НБУ банкам України на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті та видачу «вільних» кредитів. Тобто майже всі банківські установи мають змогу займатися кредитуванням населення на споживчі потреби.
Найзначніші обсяги кредитів населенню банки надавали у великих промислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем доходів. Так, 2004 року на столицю та сім економічно потужних регіонів припадало 74,8% сукупного обсягу кредитів фізичним особам. При цьому киянам банки надали 37,2% кредитів, позичальникам Дніпропетровської області – 9,7%, Донецької області – 7,8%. За підсумками 2006 року питома вага вказаних регіонів дещо знизилась – до 70,7%, що зумовлено гальмуванням динаміки кредитування населення столиці – питома вага кредитів у місті Києві скоротилася до 29,0%, хоч на Дніпропетровщині збільшилася до 10,6%, Донеччині – до 8,4%.
Загалом у 2004–2006 рр. виразно простежується тенденція нарощування обсягів кредитування фізичних осіб у регіонах. Так, якщо в середньому по Україні за вказаний період обсяги кредитів населенню зросли в абсолютному вираженні у 3,7 раза, то в Дніпропетровській області – у 4,1, Донецькій – 4,0, Одеській – 4,4, Харківській – 4,2, Львівській – 4,3, Запорізькій – 4,5, в АР Крим – у 3,7, місті Києві – у 2,9 раза.
За останніми даними, найактивніше споживчі кредити надають «Приватбанк», «Аваль», «Правекс-банк», «Укрсоцбанк» та «Райффайзенбанк». Найбільшим попитом серед населення користується кредитування на купівлю житла, автомобілей, побутової техніки, меблів, кредити на будівництво нового житла та ремонт. Серед найбільш перспективних напрямків виділяють кредитування туризму, освіти, медичних послуг. У зв’язку з тим, що відсоткові ставки за валютними кредитами нижче, ніж за гривневими при мінімальних курсових коливаннях, населення надає перевагу кредитуванню в доларах, особливо, коли йдеться о великих кредитних лініях, пов’язаних з купівлею машини або житла.
За даними моніторингу сучасного стану українського суспільства, проведеного Інститутом соціології НАН України спільно з компанією «Социс-Гелап» з груп товарів, які розглядаються в якості предметів кредитування, населення найменш забезпечено меблями (17,7%) та стерео-, відеоапаратурою (18,6%).
Відносно висока забезпеченість населення товарами «першої необхідності» (холодильник, пральна машина, телевізор) не є повною, крім того потреба в них існуватиме постійно через природній цикл споживання цих товарів. Що стосується товарів другого класу (відео-, стереоапаратура, меблі, магнітофони), то ними забезпечено близько 20% (відео-, стереоапаратура, добротні меблі) та 57,3% (магнітофони) населення.
Протягом 2000–2006 років удвічі збільшилася частка населення, яке забезпечено стерео – та відеоапаратурою (з 9,9% до 18,6%), при фактично незмінній частці користувачів магнітофонів. Опосередковано це свідчить про зміну попиту та орієнтацію населення на придбання більш складних (а значить і більш дорогих) музичних систем.
За даний період (2000–2006 рр.) певною мірою зменшилася забезпеченість населення пральними машинами (77,5% – у 2000 р. та 71,4% – у 2006 р.) та меблями (27,9% – у 2000 р. та 17,7% – у 2006 р.). Це пояснюється завершенням протягом цього періоду циклу споживання даних товарів та відсутністю у населення матеріальної можливості відновити їх. З певним поліпшенням економічної ситуації та матеріального стану населення в цілому попит на ці товари підвищиться.