Сутність, принципи і роль страхування (стр. 11 из 23)

хвороби (тобто страхування, покликане замінити обов'язкове медичне страхування), також і технічні основи розрахунку премій і резервів;

страховик повинен сформулювати основи своєї політики у сфері перестрахування;

компанія, котра має намір здійснювати страхові операції, повинна надати докази наявності достатнього обсягу власного капіталу. Мінімальний розмір власних коштів (мінімальні гарантійні фонди) визначений нормативними документами ЄС. Він залежить від галузі страхування, в якій має намір діяти страховик. Окрім цих власних коштів, компанія повинна володіти засобами для організації своєї діяльності й створення структури збуту послуг;

потрібні докази, що керівники компанії є надійними (придатними за особистими якостями) і володіють необхідною професійною кваліфікацією та досвідом роботи;

страховик подає перелік фізичних або юридичних осіб, які мають значні частки (щонайменше 10 % номінального капіталу або статутного фонду). Власники значних часток мають гаранту вати солідне й обачливе керівництво компанією;

відомство нагляду повинно переконатися в тому, що за на

явності зв'язків з іншими компаніями (наприклад, у рамках концерну) буде можливий ефективний нагляд за діяльністю страхової компанії.

Виданий дозвіл діє на території ЕС. Якщо компанія має намір поширити свою діяльність на одну з цих держав, вимагається лише формальна заява відповідному відомству страхового нагляду.

Поточний нагляд. Після видачі компанії дозволу на заняття страховою діяльністю страхова компанія перебуває під постійним наглядом. Відомство має збирати й аналізувати інформацію, перевіряти ділові документи і спостерігати за всім комплексом страхової діяльності для вчасного викриття можливих порушень та недоліків (порушення приписів, некоректна робота зі страхувальниками і, звичайно, фінансові проблеми). Коли виникають такі явища, відомство нагляду має вжити заходів для відновлення нормальних умов.

Змістовий модуль IІІ. Організація надання страхових послуг

Тема 7. Особисте страхування

7.1 Суть особистого страхування. Змішане страхування життя

Страхування охоплює значну кількість аспектів життя та діяльності людей та юридичних осіб. Види страхування, спрямовані на забезпечення захисту інтересів громадян стосовно життя, здоров’я, працездатності, а також пов’язана з накопиченням коштів фізичних осіб, об’єднуються в особисте страхування.

Особисте страхування – це страхування ризиків, що загрожують життю, здоров’ю, працездатності людини, а також страхування, що забезпечує нагромадження людьми коштів для підвищення рівня свого фінансового благополуччя.

Об’єктом особистого страхування є інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю, додатковою пенсією та іншими формами накопичення страхувальника або застрахованої особи.

Особисте страхування може бути обов’язковим (передбачене законодавством) та добровільним. Сума страхового відшкодування (страхова сума) за добровільним страхуванням встановлюється згідно з побажанням страхувальника залежно від його фінансових можливостей щодо сплати страхових премій.

До особистого страхування належить: страхування життя та інші накопичувальні форми страхування, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.

У практиці страхової справи широко застосовується змішане страхування життя.

Змішане страхування життя – це вид страхування, що охоплює страхування життя на випадок смерті, страхування на дожиття та страхування від нещасних випадків.

Страхування життя на випадок смерті – страхування ризику смерті застрахованої особи в період дії договору зі страховиком, що передбачає виплату страхової суми (відшкодування) вигодонабувачу (спадкоємцю).

Страхування на дожиття – це страхування, що передбачає страхову виплату застрахованої особі при закінченні терміну дії договору страхування чи досягненні застрахованим віку, встановленому в договорі.

Таким чином, при укладанні договору змішаного страхування життя, страховими випадками можуть вважатись:

- смерть застрахованої особи (крім причин, що не визнаються страховими випадками в правилах страхування);

- дожиття застрахованого до закінчення терміну страхування чи обумовленого віку;

- тимчасова чи постійна втрата працездатності або смерть у результаті нещасного випадку.

Змішане страхування життя відбувається відповідно договору, який укладається на підставі письмової заяви страхувальника, яка містить усі необхідні дані про застрахованого, про ризики від яких проводиться страхування, страхову суму, термін страхування.

Застрахований може визначити також вигодонабувача, який отримає страхове відшкодування у випадку смерті страхувальника. Якщо конкретний вигодонабувач не визначений, ним стає спадкоємиць застрахованої особи.

Термін дії договору змішаного страхування життя встановлюється за згодою сторін, але не менш як 3 роки, відповідно чинного законодавства.

7.2 Визначення страхових тарифів і премій по страхуванню життя

За договором страхування життя узагальнена кількісна оцінка відповідальності страховика визначається страховою сумою, яка встановлюється за згодою сторін. Виходячи з розміру страхової суми визначається величина страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник.

Підставою для визначення суми страхової премії є страхові тарифи, які розраховуються виходячи зі статистичних даних щодо смертності людей. Залежність смертності людей від віку надається у таблицях смертності.

Таблиця смертності – це таблиця, що складається по встановленої формі і містить статистичні дані щодо числа осіб, які доживають та помирають у визначеному віці.

Таблиця смертності складається з наступних показників:

х – вік особи;

Lх – число осіб, які доживають до віку х;

dх – число осіб, які помирають при переході від віку х до віку х+1:

(7.1)

Pх – ймовірність для особи віком х дожити до віку х+1:

(7.2)

qx – ймовірність смерті в наступному році для особи віком х:

(7.3)

При розрахунку страхового тарифу використовується ймовірність для особи віком х років прожити не менш ніж n років (nPx), ставка інвестиційного доходу, або норма доходності (і) та дисконтуючий множник (v):

(7.4)

(7.5)

Одноразова тарифна нетто-ставка на 100 грн. страхової суми на випадок смерті (Tн) для особи віком х при страхуванні на n років розраховується за наступною формулою:

(7.6)

Одноразова тарифна нетто-ставка на 100 грн. страхової суми (Tн) при страхуванні людини віком х на дожиття терміном на n років розраховується за наступною формулою:

(7.7)

Тарифна брутто-ставка за договорами зі страхування життя визначається у загальному порядку. Величина страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник за надання послуг страхування визначається на підставі тарифної брутто-ставки (див. тему 3).

У змішаному страхуванні життя „на випадок смерті” і „на випадок дожиття” може встановлюватися як єдиний розмір страхової суми за кожним страховим випадком, так і окремі величини страхових сум по відповідним випадкам. Страхова премія визначається і сплачується виходячи з величини страхової суми за кожним аспектом договору змішаного страхування життя.

Якщо людина, яка уклала договір страхування на дожиття до встановленого віку, померла до закінчення терміну дії договору, її вигодонабувач (спадкоємиць) одержує викупну суму.

Викупна сума – це сума сплачених страхових внесків страхувальників з часткою доходу від інвестування коштів страхових резервів, за винятком витрат страховика на страхування.

Змішане страхування на дожиття і на випадок смерті може мати для страхувальника різні економічні наслідки за результатами страхових випадків.

Якщо застрахований дожив до встановленого віку або до завершення строку дії договору, він одержує визначену страхову суму. У випадку смерті терміну дії договору, вигодонабувач одержує страхову суму, а також викупну суму за сплаченою страховою премією, що стосується частини договору на дожиття.

7.3 Страхування дітей і додаткових пенсій

Різновидом страхування життя є страхування дітей, яке може передбачати виплату страхової суми при досягненні дитиною повноліття, або при одруженні.

У першому випадку виплата страхової суми здійснюється наступного дня після закінчення терміну договору страхування. Термін страхування визначається як різниця між 18 роками і віком (у повних роках) неповнолітньої особи на момент укладання договору страхування. Страхування може також проводитися з дня народження дитини.

Варіантом страхування дітей є страхування до одруження, яке передбачає виплату страхової суми в зв’язку з дожиттям застрахованого до обумовленої події, а саме вступу в шлюб.

При страхуванні дітей може укладатися договір, що передбачає виплату страхової суми при досягненні дитиною повноліття, або вступу в шлюб. При цьому, якщо заміжжя чи одруження при досягненні 18-літнього віку не відбулися, час страхової виплати може бути перенесений до вступу в шлюб, або до досягненні застрахованою особою віку 21 року (відповідно правил страхування, що передбачені в договорі).