ЗМІСТ:
1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
1.2. Система органів виконавчої влади України
1.3. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади
1.4. Кабінет Міністрів України і його повноваження
1.5. Центральні органи виконавчої влади
1.6. Місцеві органи виконавчої влади
2. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади
3.1. Загальні засади висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації
3.2. Інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування
3.3. Форми і порядок висвітлення діяльності органів державної влади та орагнів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними засобами масової інформації
Висновок
В С Т У П
Органи виконавчої влади – це організація, яка, будучи частиною державного апарату має свою структуру, компетенцію, територіальний масштаб діяльності, утворена відповідно до законодавства, наділена правом виступати за дорученням держави, покликана в порядку виконавчої і розпорядницької діяльності здійснювати повсякденне керівництво господарськими, соціально-культурними, адміністративно-політичними сферами, займатися міжгалузевими управліннями.
Адміністративна правоздатність і дієздатність органів виконавчої влади виникає одночасно з їх утворенням і визначенням компетенції; припиняється в зв’язку з їх скасуванням.
Адміністративно-правовий статус органу виконавчої влади як статус колективного суб’єкта складається з таких блоків (складових частин):
· Цільовий (включає норми про мету, завдання, функції, принципи діяльності);
· Організаційно-структурний (включає правові приписи, що регламентують: порядок утворення, реорганізації і ліквідації; структуру; лінійну і функціональну підпорядкованість);
· Компетенцій ний – як сукупність владних повноважень і підвідомчості (компетенція і галузі планування, контролю тощо).
Характерні риси органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади:
· Здійснюють виконавчо-розпорядницьку діяльність;
· Наділені оперативною самостійністю;
· Мають, як правило, постійні штати;
· Утворюються вищими органами;
· Підзвітні і підконтрольні вищим органам виконавчої влади.
Відповідні закони, положення, статути, інструкції і інші нормативні акти визначаються і закріплюють утворення, структуру, порядок діяльності і компетенцію органів виконавчої влади (їх завдання, функції, права й обов’язки, форми і методи діяльності).
1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
Органи виконавчої влади України класифікуються:
1. за підставами утворення. У цьому розумінні органи виконавчої влади підрозділяються на органи, утворення яких передбачено Конституцією України (Кабінет Міністрів України,) міністерства, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні адміністрації місцевих органів виконавчої влади і органи, утворені розпорядницьким порядком (урядові органи державного управління – департаменти, служби, інспекції, головні управління, управління, відділи тощо);
2. за характером компетенції органи виконавчої влади поділяються на органи загальної, галузевої, міжгалузевої і змішаної компетенції;
3. за масштабом і територіальною діяльністю органи виконавчої влади поділяються на вищі, центральні, між територіальні і місцеві;
4. за порядком вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на колегіальні і єдиноначальні;
5. за джерелом фінансування органи виконавчої влади поділяються на бюджетні, госпрозрахункові і змішаного фінансування.
1.1. Система органів виконавчої влади України
Система органів виконавчої влади України юридично закріплена в Конституції й інших нормативних актах України.
Місце органів виконавчої влади в системі й основи їх правового положення визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, Законами України: “Про столицю України – місто-герой Київ” від 5 січня 1999 р., “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. та іншими нормативними актами, у тому числі положеннями про конкретні міністерства, інші центральні органи і органи місцевих державних адміністрацій.
У систему органів виконавчої влади України і в їх повноваження входять: Президент України, вищий виконавчий орган – Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
1.2. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади
Не будучи формально главою виконавчої влади, Президент України активно впливає на діяльність органів виконавчої влади України. Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України здійснює такі повноваження в сфері виконавчої влади:
· звертається з щорічними і позачерговим зверненнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
· призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністр України; припиняє повноваження Прем’єр-міністра і приймає рішення про його відставку;
· призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів КАБІНЕТУ Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади України і їхніх заступників, а також глав місцевих державних адміністрацій і припиняє їхні повноваження на цих посадах;
· утворює, реорганізує і ліквідує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
· скасовує акти Кабінету Міністрів України й акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
· очолює Раду національної безпеки й оборони України;
· видає укази і розпорядження;
1.3. Кабінет Міністрів України і його повноваження
Конституція України регламентує склад Кабінету Міністрів України, порядок його формування, мету, основні напрямки діяльності, повноваження, стосунки з Президентом і Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України - вищий колегіальний орган України, що очолює систему виконавчої влади України і видає адміністративно-правові акти (постанови і розпорядження) від свого імені.
Відповідно до ст.. 116 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює такі повноваження:
· забезпечує: державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента;
· вживає заходів для забезпечення прав і свобод громадян;
· забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики в сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
· розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
· забезпечує рівні умови розвитку усіх форм власності;
· здійснює керівництво об’єктами державної власності відповідно до закону;
· розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує його виконання;
· направляє і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, а також здійснює інші функції, визначені Конституцією і законами України.
1.4. Центральні органи виконавчої влади
Відповідно до Указу Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. У систему центральних органів виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр, Міністр, як член Кабінету Міністрів України, особисто відповідає за розроблення і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, направляє і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, що належать до його ведення.
Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого направляє і координує. Прем’єр-міністр України або один з віце-прем’єр міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України і забезпечує їх реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію і функціональне регулювання з питань, що належать до його ведення. Державний комітет (державну службу) очолює її голова.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією і законодавством України особливі завдання і повноваження, щодо нього може бути встановлено спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників і розв’язання інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолю його голова.
Усі центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, затверджених Президентом України.