Смекни!
smekni.com

Подготовка к экзамену по МИ (стр. 22 из 23)

Диспропорции между регионами

Данный вид диспропорций хорошо виден на том факте, что на развивающийся мир (Азия, Африка, Латинская Америка), в которых проживает ¾ населения планеты, приходится только половина газет, издаваемых во всем мире. В Северной Америке один экземпляр газеты приходится на 3 человек, в Африке – на 90 человек, в Азии – на 15. 8 африканских территорий и 3 арабских государства вовсе не имеют ежедневных газет. Еще в 13 существует единственная такая газета.

Неравенство между развитыми и развивающимися странами

По данным статистики, гигантский разрыв существует между странами, где ВВП на душу населения больше 2500 дол. (развитые страны, группа С) и теми, где он меньше 400 дол. в год (группа А). В первых, на 1000 жителей приходится 741 радиоприемник, 338 телевизоров и 352 телефона, в то время как в группе А эти показатели соответственно равны 56, 5.4 и 1.3. Происходит это из-за разницы в стоимости средств приема. Так, например, в странах группы А цветной телевизор стоит 100-300 человеко-часов, а в Бразилии – 1520 человеко-часов.

Этот разрыв имеет тенденцию увеличиваться (из-за того, что богатство порождает богатство, а также из-за разницы в приросте населения).

К уменьшению неравенства

Развивающиеся страны прилагают огромные усилия, чтобы расширить СМИ. Так количество радиоприемников в Африке возросло более чем в 7 раз, телевизоров – более чем в 20 раз; в Латинской Америке эти показатели соответственно равны 4 и 10 раз. Это намного больше, чем в развитых странах, но высокий уровень развитых стран сохраняет неравенство.

Развивающиеся страны сегодня озабочены также еще одним фактом: развитые страны используют 90% электромагнитного спектра и геостационарной орбиты Земли, что должно являться ресурсом всего человечества и соизмеряться с культурными и социальными потребностями стран, а не с мощностью и количеством радиопередатчиков.

Но следует заметить, что количественные диспропорции, на преодоление которых делается упор в развивающихся странах, не являются единственной проблемой и ее решение путем предоставления технологий, финансовой и другой помощи не может привести к установлению нового информационного порядка, который был бы лучше существующего.

Доповідь Бангемана "ЕС і глобальне інформаційне суспільство"

Усвідомлення важливості інформаційної революції прийшло в Європу з введенням в дію інформаційних програм, таких як: IMPACT, ESPRIT, COPERNICUS. Але необхідність встановлення інформаційного суспільства прийшла з виходом в світ доповіді Бангемана.

Доповідь була представлена 26 травня 1994 року в Брюсселі Мартіном Бангеманом на замовлення Європейської Комісії. Тема доповіді — "Європа і глобальне інформаційне суспільство, рекомендації Європейській Комісії". Доповідь складається з шести глав:

1) Інформаційне суспільство — нові шляхи співпраці і життя разом;

2) Революція, що прискорена ринком ;

3) Повний порядок денний;

4) Складові інформаційного суспільства ;

5) Фінансування інформаційного суспільства — завдання для приватного сектора;

6) Інформація до роздумів ;

В першій главі

ведеться мова про те, що по всьому світі інформаційні та комунікаційні технології породили нову технічну революцію, яка, в свою чергу, більш видатна та далекосяжна, ніж ті, що були в минулому. Ця революція додала великі можливості для співпраці усього людства. Європа вже приймає участь у цій революції але, досить повільно, що може зменшити очікувану вигоду. Тому завдання ЄС прискорити становлення інформаційного суспільства.

Країни, що перші ввійдуть в інформаційне суспільство, отримають велику нагороду. Вони будуть встановлювати правила для всього світу, що відстає у розвитку.

Впровадження нового порядку підвищить рівень життя в ЄС, надасть можливість для створення ринку нових продуктів та послуг, підвищить рівень обміну культурою та традиціями центру та периферії.

ЄС має знайти найменш ризиковані шляхи для встановлення інформаційного суспільства, тому підготовка громадськості до цього є першочерговим завданням. Уряд повинен забезпечити здорову конкуренцію на ринку електронних послуг, тоді вони перетворяться з дорогих послуг, доступних тільки бізнесменам та крупним компаніям, на широко доступні .

Але досить великою проблемою є фінансова та організаційна слабкість європейської програмної промисловості. Не дивлячись на те, що європейці досить багаті та освічені люди, більшість програм та патентів належать неєвропейцям. Швидке зростання внутрішнього ринку Європи надасть можливість промисловості розвиватися та, навіть вийти на світовий ринок інформаційних (програмного забезпечення) послуг. Це також стосується аудіо-відео індустрії.

В другій главі

мова йде про зміни, які мають відбутися в економічній політиці Європи в зв'язку з технічним прогресом .

Головним чинником появи нового ринку стане вільна конкуренція, яка дасть можливість мобілізувати приватний капітал для розроблення нових технологій, їх подальшого розвитку та росту .

Для надійного функціонування ринку необхідно, щоб його нові учасники мали сучасне обладнання для вдалого ведення бізнесу, або, принаймні, не стикалися з серйозними перешкодами. Для всіх учасників будуть встановлені єдині правила ведення бізнесу і забезпечена вільна конкуренція.

Для здійснення цих планів необхідно усунути монополії. Всі ліцензовані оператори мають взяти на себе відповідальність за ту частину послуг, що їм належить.

Конкурентне середовище вимагає наступних дій :

1) ТО (телекомунікаційні оператори) мають бути звільнені від політичних обмежень, таких, як :

· підтримання громадських функцій;

· зовнішня діяльність у сфері R&D;

· співпраця у плануванні земель та управлінні ідеями;

2) ринкова регуляція для здійснення та підтримки конкуренції;

3)конкурентне середовище має бути передбачуваним для того, щоб робити стратегічні плани та інвестиції;

4) врегулювання тарифів;

Встановлення інформаційного суспільства вимагає правового регулювання ринкових відносин. Необхідно оцінити мінімум такого регулювання на всеєвропейському рівні для забезпечення подальшого розвитку інформаційної інфраструктури в Європі. Також необхідно введення загальних стандартів, які забезпечать всезагальний доступ до телекомунікаційної мережі та вихід на світовий ринок. Стандартизація європейських програмних та телекомунікаційних технологій підвищить їх конкурентоспроможність на аудіо-відео ринку.

Третя частина присвячена наступним питанням:

Захист прав на інтелектуальну власність

У зв'язку з підвищенням кількості інформації в мережах комп'ютерного та телекомунікаційного зв'язку та вільного доступу до неї постала нагальна проблема по забезпеченню прав інтелектуальної власності. Вважається за доцільне для підвищення конкурентоспроможності європейської промисловості в галузі комунікації дотримання прав інтелектуальної власності як на загальноєвропейському рівні так і на світовому. Така практика вже започаткована в Європі, прикладом може стати директива по законодавчому захисту електронних баз даних.

Приватність

У зв'язку з подальшим розширенням новітніх технологій під загрозою опинилася недоторканість приватного життя. Отже для забезпечення встановлення інформаційного суспільства Європейському Співтовариству необхідно розробити законодавчу базу по захисту прав людини в світлі поширення інформаційних технологій. Необхідно вводити електрону та правову охорону, для захисту від проникнення в мережі / бази даних інформаційних піратів.

Електронний захист, законодавчий захист та безпека

Необхідно вводити електрону та правову охорону, для захисту від проникнення в мережі / бази даних інформаційних піратів.

Інформаційна власність

Ефективність правил має забезпечити захист плюралізму та вільної конкуренції. Це поліпшить конкурентоспроможність європейської інформаційної промисловості, а також забезпечить захист інформаційної власності держав-членів ЄС.

Роль політики в сфері конкуренції

Політика в сфері конкуренції – це головний елемент європейської стратегії, він має особливе значення для консолідації єдиного ринку та залучення приватного капіталу необхідного для росту транс'європейської інформаційної інфраструктури. Всі компанії які беруть участь в виробництві електронних технологій та послуг мають дотримуватись позиції за якою вони мають розробляти свою стратегію в рамках даної політики.

Технології

Глава 4 присвячується питанням виділення складових інформаційного суспільства серед яких: інформаційні мережі (такі як телефонна, супутникова та кабельна мережі, системи ISDN, всесвітня комп'ютерна мережа Інтернет), що передають інформацію; електронні послуги (електронна пошта, інтерактивне телебачення), що надають можливість людям використовувати мережі для швидкого передання інформації, навчання та праці на відстані.

У главі 5

мова іде про фінансування інформаційного суспільства. Це завдання покладається на приватний сектор. Приватний капітал зможе вільно перетікати по телекомунікаційній інфраструктурі. Доповідачі вважають що встановлення інформаційного суспільства має бути покладено на приватний сектор та ринкові сили. Але керуючу роль має займати уряд на загальноєвропейському рівні.